18 січня в Університеті Григорія Сковороди у Переяславі виступив український рок-гурт «Kozak System». Під час свого 326-го концерту на підтримку Збройних Сил України хлопці зібрали понад 100 000 гривень на fpv-дрони. На місці події були й журналісти Proslav.
Музична подія зібрала чимало переяславців, перші з яких почали займати живу чергу ще за добрі дві години до виступу. У залі було більш ніж пів тисячі глядачів – шанувальники творчості «Kozak System», військові, волонтери, гості з інших міст та сіл регіону.
Фронтмен гурту Іван Леньо поспілкувався з Proslav
За пів години до початку фронтмен гурту Іван Леньо погодився на інтерв’ю. Музикант розповів про те, чим живе гурт нині, якою є «температура» по країні і як українці можуть долучатися до руху опору, не будучи у війську чи займаючись волонтерством. Дивіться у нашому сюжеті.
За лічені хвилини до початку зал був ущерть заповнений. Іван Леньо вийшов на сцену під гучні оплески й сказав:
«Закінчується третій рік повномасштабної фази війни російської федерації проти українців. Ми сьогодні тут вдруге, і нам є що сказати, тому що є з чим порівняти. Ми сьогодні граємо 326-й благодійний концерт. Сьогодні всім нам важко, але між нами не повинно бути бар’єрів – не важливо, якою буде ціна квитка для вас сьогодні. Натомість, якщо ви прийшли на нашу акцію, то ви точно не вийдете з неї байдужими», – розпочав Леньо.
Артист зауважив, що нині ще існує категорія людей, яка чекає нашої перемоги. За його словами, ця категорія є небезпечною, адже ці люди погано знають світову історію, коли та чи інша війна закінчувалася перемир’ям, особливо з російською імперією.
«Хтось із мудрих сказав, що жахливіше, ніж війна з росією, може бути тільки мир з росією. Мир – це не відсутність війни, мир – це відсутність москви. Але для цього нам потрібно ще дуже багато всього зробити», – підкреслив виконавець та додав, що один з вірогідних подальших сценаріїв для України – ізраїльський.
Надалі упродовж майже трьох годин зі сцени лунали хіти «Подай зброю», «Мій друг», «Не покинь», «Як відгримить війна», «Азовсталь», «Не моя», «5 хвилин», «Біля тополі», «Наш Маніфест», «Люди-Титани», а також нещодавно написані композиції, зокрема «Прощавай, голубко» та «Вижити до ранку».
Присутні вшанували пам’ять воїнів хвилиною мовчання, кілька разів підіймалися з місць, аби поаплодувати захисникам і захисницям. Також гурт проводив різноманітні атракції й опитування глядачів, приміром, запитавши у залу, хто може напам’ять розповісти вірш якогось українського поета. Вірш Тараса Шевченка, який прочитала юна переяславка, багатьох зворушив до сліз – гурт подарував їй на згадку листівку з автографами усіх учасників гурту.
Між піснями музиканти говорили про поранених воїнів, українців за кордоном та переселенців: цитати
Та не лише пісні звучали цього вечора у актовій залі університету. Фронтмен гурту Іван Леньо рясно ділився своїми думками. Зокрема, як українці програли сегмент боротьби починаючи з 2015 року, висловлювався на підтримку воїнів, розповідаючи історії з життя та гастрольних і волонтерських буднів, а також тих, хто через обстріли та окупацію вимушено покинув рідний дім. Виокремили кілька тез з цього приводу.
«Кілька десятків концертів за цей час ми зіграли у шпиталях для поранених бійців. Психологічно це одні з найважчих концертів. Бо ті хлопці й дівчата, які пережили пекло полону, лишилися без рук та ніг, втратили найближчих друзів, мають серйозні психологічні проблеми. І от ти приїздиш туди.
Зрозуміло, що ця «совєцька» калька про мандарини й банани, з якими треба приходити, настільки примітивна і навіть принизлива. Зрозумійте – їм просто потрібна увага, повага, любов і емпатія. Особливо тим, кому треба вчитися жити з нуля – без двох рук, приміром. Щоб уявити його стан проведіть експеримент – хай хтось вам на день зав’яже руки на день. Проживіть його так, як зазвичай. Ви ж розумієте, що це нереально. Вочевидь ви витримаєте, бо знатимете, що вам руки розв’яжуть. А в цього хлопця їх не буде. Максимум, мова про протези десь за 100 000 доларів, на які теж треба назбирати.
І от на концертах, коли перед тобою сидить хлопець у такому стані, ти маєш зробити так, аби він повірив у те, що він воював недаремно. Не ховався по підвалах, не бігав від ТЦК, а взяв зброю і пішов захищати свою країну. На жаль, він має інтернет і бачить іншу, достатньо принизливу картину. Чи коли на паркомісцях для інвалідів паркуються зовсім не ті, хто цього заслужив»
«Сьогодні у світі понад 40 мільйонів українців. Там більше, ніж тут. Ми туди їздили, там концерти різняться, і ми для себе вирішили – поки ми не переможемо, туди ми більше не поїдемо. Сьогодні такий час, коли кожен українець у світі має собі сказати – я роблю вибір, аби бути громадянином чужої країни і розмовляти чужою мовою і допомагати українці лише доларом і бути з нами серцем. Мені здається, цей час уже минув. Зараз Україні не вистачає рук – замінити тих, хто захищає Україну вже понад три роки. Є безліч робочих місць, які пустують. І я кричу «Вертайтесь! Досить любити Україну на відстані!». Збройні Сили України – не боги, це такі ж люди, які взяли зброю до рук. Не треба на них молитися, а треба бути або поруч з ними, або їм допомагати. Інших формул не існує»
«Внутрішньо переміщеним особам, особливо жінкам, дуже непросто сьогодні – бо ти там мала все, а зараз не маєш нічого. Діти мають іти в садок чи школу, чоловік воює, кінця й краю всьому не видно. Але жити треба. Цим людям набагато важче, ніж нам. Вони дуже часто виїздили з-під обстрілів, беручи лише дві торбинки з документами й речами на перший час. Були моменти, а я займався евакуацією і це знаю, коли жінки переходили річку Десна в брід.
Маємо робити все можливе, аби ворог не сунув сюди – до нас. Фронт суне і все дуже змінилося. Позавчора я приїздив до військових у штаб вже навіть не в Покровськ, як це було раніше. І навіть, може, й робиш більше, ніж у перші дні вторгнення. І є ця от ілюзія захищеності, особливо на Заході України, де про війну лише зрідка нагадують ракети. Дякую за те, що не виїхали з України й не розчарувалися. Рано чи пізно наші Збройні Сили звільнять усі міста та села країни»
Kozak System на скриньку та з допомогою аукціону збирали на fpv-дрони та говорили, чому їх концерти нині все більше набувають сумних нот
Варто зауважити, що під час концерту кожен міг задонатити на FPV-дрони військовим, які тримають оборону на різних ділянках фронту. А щоб «пташок» було ще більше, музиканти провели аукціон й розіграли дві картини з автографами по 8,5 тисяч гривень кожна.
Після концерту глядачі підмічали, що цього разу виступ гурту був дещо сумнішим, ніж попередній. Хлопці завчасно пояснили це зі сцени:
«Клімат» у кожному залі відрізняється. Те, що я говорю зі сцени, когось «грузить». Хотіли б веселого концерту. Таких концертів не буде. Принаймні, якщо ти дорослий і маєш розуміння того, в який час ти живеш, оцієї розважальної складової більше не буде, поки ми не переможемо. Нема з чого розважатися. Але і сумувати теж не можна. Знаходьте час набратися енергії», – зауважили «козаки».
Під час концерту переяславка розповіла про те, що її сина, який зник безвісти, більше немає серед живих
Щемливим моментом була промова переяславки, яка напередодні дізналася про те, що її син зник безвісти. На вечір вона вже знала, що він загинув. «Нехай кожна ваша копієчка врятує чиєсь життя. Якщо не ми, то хто!?», – крізь сльози промовила глядачка. Обійнявши жінку, «на біс» гурт виконав дуже символічну пісню «Українське сонце». Зал знову таки аплодував стоячи.
«Багато хто уявляє собі, що рано чи пізно Збройні Сили України зроблять свою роботу і він знову повернеться до звичного життя. Звичного життя більше не буде. Аби поставити жирну крапку, треба зруйнувати кремль. Це надзавдання. І рано чи пізно це відбудеться. Можливо, через 10 чи 20 років. росія відкрила «скриньку Пандори», і світ має її покарати. Нині він повільно стає «в стрій» разом з нами. Ми постійно чекаємо якогось месію, думаємо, що буде легше. Так не буває, за все в житті треба платити. На жаль, ми вже зрозуміли, якою ціною», – сказав лідер гурту наостанок.
Сумарно цього вечора переяславці надонатили понад 100 000 гривень – точну цифру організатори обіцяють оприлюднити найближчим часом, адже фінальний підрахунок зроблять представники гурту.
Яким був концерт гурту у березні 2023 року та що тоді розповідав нашим журналістам Іван Леньо можна пригадати у попередніх публікаціях.