Єфрем Переяславський – видатний діяч ХІ століття, який значною мірою вплинув на розвиток медицини, архітектури та культури Київської Русі. Його внесок у процвітання Переяслава назавжди залишиться в історії міста. Про духівника і великого будівничого розповіла кандидатка історичних наук Олена Колибенко в межах науково-дослідницького проєкту «Велична історія маленького міста», який впроваджується НІЕЗ «Переяслав» та Переяславською публічною бібліотекою.
Шлях до служіння
У молодому віці Єфрем служив при дворі великого князя Київського Ізяслава Ярославича. При дворі він мав значний вплив, займаючи посаду головного домоправителя та відповідального за фінанси. Однак розкішне життя не задовольняло його духовних прагнень, тому в 1061 році він вирішив залишити княжий двір та стати ченцем Києво-Печерського монастиря. Під наставництвом преподобного Антонія та Никона він розпочав своє духовне служіння, присвятивши себе молитві та посту.
Невдовзі чернець вирушив у подорож до Константинополя, де на прохання Феодосія Печерського мав списати устав Студійського монастиря. Єфрем відвідав Константинополь і Палестину, обійшов міста східних подвижників, ознайомився з їхнім життям і, повертаючись на Батьківщину, переписав устав життя монахів у Студійському монастирі. Цей статут згодом став основою для монастирського уставу в Києво-Печерському монастирі.
Після повернення з подорожі по святих місцях Єфрем не довго був у монастирі. Невдовзі помер блаженний Петро, єпископ Переяславський. Преподобний Єфрем, слава про великі подвиги якого розійшлася далеко за межі монастиря, отримав благословення на архієрейське служіння та був поставлений єпископом Переяславським.
– Дослідники сходяться на думці, що за походженням Єфрем був греком, – каже Олена Колибенко. – Одним із доказів є те, що він чудово знав логістику Константинополя. Ось на цій гравюрі, де зображені події походу до Константинополя, Єфрем зображений святим. Деякі джерела свідчать, що він був канонізований у 1643 році Петром Могилою.
Будівничий храмів
Ставши єпископом Переяславським у 1070-х роках, Єфрем активно розвивав церковне будівництво. Це під його орудою збудували у Переяславі величний Михайлівський собор, освячений у 1089 році. Під його керівництвом також постали церкви святого Федора Тирона, Андрія Первозванного, а також величні єпископські ворота та оборонні споруди міста.
Уривок «Повісті временних літ» за рік 6597 (1089):
…У той же рік освячена була церква святого Михайла у Переяславлі Єфремом, митрополітом тієї церкви, яку він створив великою, тому що раніше була в Переяславлі митрополія, і побудував їй велику прибудовою, прикрасивши її усілякою красою, церковним посудом. Цей Єфрем був скопець, високий на зріст. Багато він тоді будівель спорудив; докінчив церкву святого Михайла, заклав церкву на воротях міських в ім’я святого мученика Федора, і потім церкву святого Андрія біля воріт, і будову банну кам’яну, чого не було раніше на Русі. І стіни заклав кам’яні від церкви святого мученика Федора і прикрасив місто Переяславський будівлями церковними і іншими будівлями.
Михайлівський собор був головним храмом давньоруського Переяславля. Собор розташовувався у південно-західній частині Переяславського дитинця, на єпископському дворі, поряд були збудовані єпископський палац і Єпископські ворота. Собор був великим 5-нефним храмом (довжина 33 м, ширина 25,6-27 м). З трьох сторін він був оточений прибудовами – притворами, каплицями з похованнями. У Михайлівському соборі були поховані переяславські князі – нащадки Володимира Мономаха.
У 1124 році собор постраждав від землетрусу, але був відновлений за ініціативи князя Володимира Мономаха. Новий землетрус у 1230 році знову завдав храму шкоди. А ще через 9 років під час взяття Переяславля монголами Михайлівський собор був розграбований і зруйнований.
(реконструкція Р. О. Юри та М. П. Кучери)
На частині його фундаменту всередині XVII століття поставили дерев’яну церкву, а у 1743–50 роках – муровану, що збереглася дотепер, хоча її розміри значно менші, ніж давньоруського храму.
– Єпископський палац, у якому жив Єфрем, був дерев’яним. У пріоритеті тоді було будівництво храмів та оборонних споруд – вали, яри. Михайлівський собор був величезний і дуже красивий. На фото можна побачити його фундамент під час досліджень Каргера у 1949 році – розкопки тривали близько 5 років. Сучасна Михайлівська церква трішки зміщена у бік річки Трубіж. Андріївська церква була ближче до дороги, де зараз автомобільна стоянка. А на місці єпископських воріт тепер житлові будинки, – розповіла історикиня.
Єфрем Переяславський – фундатор лікарняної справи на Русі
Єфрема Переяславського вважають фундатором лікарняної справи в Київській русі ХІ-ХІІ ст. У Переяславі на єпископському дворі у 1090 році за його наказом збудували першу на Русі кам’яну баню на зразок візантійської, що продовжувала традиції римських терм.
Літописні джерела датовані 1091 роком донесли згадки про будівництво Єфремом банної споруди.
«Сей бо Єфрем у ці роки багато звів споруд: докінчивши церкву Святого Михаїла, він заклав також церкву Святого Федора (Стратилата) на (Єпископських) воротах города, і Святого Андрія Первозванного коло церкви (Святого Михаїла) біля воріт, і кам’яні стіни города, і кам’яну споруду бані, – сього ж не було в Русі, – і прикрасив город Переяславський спорудами церковними та іншими будовами».
За римською та ранньовізантійською традицією бані були місцем гігієни, дозвілля та соціалізації. А вже в ХІ-ХІІ ст. вони стали лікувальними закладами при монастирях, якими могли користуватися миряни, в першу чергу хворі. Поширена думка, що саме Єфрем Переяславський розробив монастирський статут, започаткувавши будівництво громадських лазень, лікарень для бідних і мандрівників.
– Чому Єфрем збудував баню? Він був греком, він знався на цьому. Єфрем звик до комфорту і статус митрополита, єпископа, а також матеріальні можливості дозволяли йому це зробити. Вона була розрахована на цивільне населення – входи до неї були з вулиці. Монахи ходили в баню тільки коли хворіли, з метою лікування, – говорить Олена Колибенко.
Після смерті Іоана III єпископа Єфрема обрали на митрополичий престол. Римська орієнтація проявилася тоді в українській Церкві знаменним кроком – заведенням в 1090-х роках суто латинського свята – перенесення мощів святого Миколи (теплий Микола), незнаного ні в одній східній Церкві, крім київської.
Преподобний Єфрем зробив значний внесок і в нашу культуру. Історики Михайло Грушевський і Микола Костомаров стверджували, що авторство давньої пам’ятки слов’янського письменства «Чудеса святого Миколая» належить Єфремові. Вважається, що йому належить служба і канон святителю Миколаєві Чудотворцю.
Вшанування пам’яті у Переяславі
Святитель Єфрем помер наприкінці XI століття (ймовірно, у 1098 році) й був похований у Михайлівському соборі Переяслава. Пізніше його мощі перенесли до Ближніх печер Києво-Печерської лаври, де вони і тепер.
Головним ініціатором відродження пам’яті Єфрема в сучасному Переяславі був Олексій Стефанович Якименко, лікар-паталогоанатом. За його ініціативи 27 вересня 1995 року Переяславській центральнй районній лікарні присвоїли ім’я святого Єфрема.
10 лютого 1996 року на приміщенні поліклініки центральної районної лікарні відкрили меморіальну дошку присвячену Єфрему Переяславському з написом із Никоновського літопису: «В лето 6599 (1091). Єфрем заложи строеніе банное, и врачеве и больници, всем приходящим безмездно врачеваніє».
У 1998 році у центрі медмістечка відкрили пам’ятник Єфрему Переяславському. Автором скульптури став член Спілки художників України Степан Юхимович Куций. У лівій руці святитель тримає посох, увінчаний хрестом, а в правій – сувій, на якому висічено: «Не сотвори зла и не прийде до тебе зло».
Особливе значення для Переяслава має Церква святого Єфрема, збудована на території лікарні й освячена у 2007 році. На річницю смерті Олексія Якименка на церкві відкрили меморіальну дошку, на якій, окрім портрета лікаря, вигравіруваний напис: «Храм на честь святого Єфрема, єпископа Переяславського збудований у 2007 році за ініціативи лікаря подвижника, відомого краєзнавця, патріота України Олексія Стефановича Якименка (25.04.1937-25.03.2006)». Меморіальну дошку освятив настоятель храму Дмитро Волошин.
У місті також є вулиця, названа на його честь, а віряни відзначають пам’ять святого Єфрема 10 лютого за новим стилем.
Читайте також: Дитинство у Переяславі, таємне одруження з ученицею, світове визнання: до 166-річчя Шолом-Алейхема відкрили виставку.