На початку 2000-х в життя Переяслава увірвався тектонік або електро-денс – тоді молодь шукала нові способи самовираження. Для багатьох цей танець став не просто рухами під музику, а символом свободи, бунту проти традицій і можливістю заявити про себе. У розмові з Proslav двоє ключових учасників цього руху в Переяславі – Владислав Столяренко та Євгеній Лой – діляться спогадами про те, як усе починалося, що надихало і чому цей рух залишив слід у їхньому житті.
З чого почався рух танцюристів?
Владислав Столяренко згадує, як уперше побачив кліп французького дуету Yelle – «À cause des garçons» у 2007 році.
«Це було щось нове, революційне. Хлопці танцювали просто на вулиці, не звертаючи уваги на перехожих. Це не було схоже на бальні танці чи брейкданс, які мали свої майданчики. Тектонік – це про свободу, про самовираження, коли тобі байдуже, що думають інші», – розповідає Влад. Для нього танець став особистим викликом: він навчався вдома, повторюючи рухи з відео, комбінуючи їх і розвиваючи власний стиль.
Натомість Євгеній Лой дізнався про тектонік завдяки друзям, зокрема Дмитру Мілову, який показав йому кілька рухів на дискотеці в молодіжному центрі.
«Я побачив, як Дімуська крутить руками, і мені це зайшло. Почав шукати відеоуроки на сайтах, качав їх на свій Siemens 705, вчив удома. Потім почав показувати рухи в школі, і люди самі підходили: «Чувак, навчи!», – згадує Євгеній. Саме так зародилася його ідея відкрити танцювальну студію в Будинку художньої творчості (БХТДЮМ).
Де збиралися танцювати тектонік та хто входив до ком’юніті?
За спогадами хлопців, тектонік у Переяславі не мав чітко визначених локацій – молодь танцювала там, де було зручно.
«Ми збиралися в моїй кімнаті, на лавочках біля лікарні, біля магазину «Ані» чи просто на вулиці. Де гуляли, там і танцювали», – розповідає Євгеній.
Пізніше, коли Євгеній почав викладати, заняття проходили у залі Переяславського НЦК “Зустріч”, де відточували техніку перед виступами. Влад додає, що хоч тектонік й асоціювався з вулицею, він більше практикував його вдома, вдосконалюючи рухи перед дзеркалом.
Ком’юніті в Переяславі було міцним: Влад Столяренко, Євгеній Лой, Дмитро Мілов, Максим Барабаш, Антон Буякевич, Ярослав Гончаренко, Діма Гурін, Андрій Політов – ці та інші імена стали основою місцевого руху, за якими його згадують і донині.
«Ми конкурували, але по-дружньому. Кожен хотів бути кращим, ніж учора», – каже Євгеній, а Влад згадує, що їхнє представництво було настільки потужним, що Переяслав тримався на рівні з великими містами, як Одеса чи Харків, і змагався у танцювальних батлах.
Сприйняття тектоніку: від нерозуміння до захоплення
Хлопці пригадують, що спершу дорослі переяславці не надто розуміли цього напряму. «Були ті, хто дивилися на нас як на диваків, типу «тебе що, струмом б’є». Але більшість казали: «Вау, це круто!». Мої батьки завжди підтримували, їм було байдуже, що я танцюю, головне – що я чимось займаюся», – згадує Владислав Столяренко.
Своєю чергою Євгеній Лой додає: «Люди плутали поняття. Тектонік – це більше про стиль, моду, музику. А сам танець – це електроденс, рухи під електрохаус».
З часом тектонік завоював популярність. У 2008–2009 роках команда Євгенія почала виступати на шкільних заходах, весіллях і навіть відкритті магазинів.
«Людям подобалося, бо це було щось нове. На звітних концертах у БХТ усі звикли до народних танців чи вальсу, а тут ми – в яскравих костюмах, махаємо руками під незвичну музику. Усі аплодували», – згадує Євгеній.
Герої та натхнення
Переяславські танцюристи орієнтувалися на французьких і зарубіжних електроденсерів, які задавали тон у світовому ком’юніті. Влад згадує: «Франція була основним орієнтиром, звідти все почалося». Євгеній додає, що місцевими героями для нього були Антон Буякевич і Ярослав Гончаренко, а також танцюристи з Києва, які першими привезли електроденс в Україну.
Батли та шоу
Одним із найяскравіших спогадів став турнір в клубі «Адреналін» у Переяславі, організований під егідою українського ком’юніті Electro Dance Ukraine.
«Це було масштабно для нашого міста. Приїжджали судді з Києва, учасники з Чернігова, Харкова, Донецька. Для нас це було «вау» – у Переяслав приїхали батлити!» – згадує Євгеній.
Влад додає, що брав участь у турнірі в Києві в Солом’янському районі, де виграв у категорії юніорів.
«Я був хлопцем із провінції, займався вдома, а тут – півтори тисячі людей, і я виграв. Це мене дуже надихнуло», – каже він.
Євгеній також проводив локальні батли серед своїх учнів у БХТ, із грамотами та символічними призами. «Це було не про гроші, а про азарт і бажання показати себе» – зазначає він.
Дрес-код і стиль
Тектонік у Переяславі мав свій впізнаваний стиль. Євгеній описує:
«Вузькі джинси, потім галіфе, футболки з яскравими принтами, особливо з логотипом «Tecktonik». Кольори – кислотні: рожевий, салатовий, фіолетовий. Високі кросівки Nike чи Adidas, кепки-снепбеки, кольорові ремені. І, звісно, ірокез, намазаний гелем».
Влад додає, що з часом дрес-код став менш суворим: «Головне – комфорт. Танцюй у тому, у чому зручно».
Музика, що заводила
Музика була серцем тектоніку. Хітом номер один для переяславських танцюристів був трек «Death Symphony» від CD Project. «Цей трек просто розривав. Під нього ми виступали, і це був ульот», – згадує Євгеній. Влад погоджується, що музика електрохаус задавала ритм і настрій.
Глибший сенс тектоніку
Для обох танцюристів тектонік був не просто танцем, а способом самовираження.
«Це був протест проти традиційних уявлень про танці. Ми показували, що можна рухатися хаотично, але під музику, виражати себе. Це була самоідентичність», – підкреслює Влад.
«Завдяки електро-денсу я навчився слухати музику, розбирати її на біти, вісімки, квадрати. Це дало мені базу для роботи з іншими стилями», – додає Євгеній.
Покоління, яке шукало своє: як пояснити значення тектоніку сучасникам
«Ми відчували себе тими, хто створює щось своє. У 2009-2010 роках ми навіть могли поїхати на чемпіонат світу в Парижі, але не склалося через візи», – згадує Влад, а Євгеній додає: «Я приніс електро-денс на сцену – у будинку культури, у школах. Це було нове, і ми знайшли себе в цьому».
У відповідь на питання, як пояснити сучасним підліткам, що таке тектонік, Влад каже «Це альтернатива мопедам чи самокатам. Тоді не всі могли собі це дозволити, а танець був доступним способом виділитися», а Женя додає «Це про свободу рухів і музику. Сьогодні підлітки виражаються через TikTok, але тектонік був нашим TikTok’ом».
Спадщина тектоніку: що лишилося від культури з часом
Обидва танцюристи визнають, що тектонік залишив у них глибокий слід. Влад розповідає: «Я досі чую музику інакше – розумію темп, мелодію, як під неї рухатися. Іноді можу потанцювати хвилину для себе, щоб підняти настрій».
Євгеній, який став режисером-хореографом і працював із відомими артистами, як-от Надя Дорофєєва та Ірина Білик, каже: «Електро-денс дав мені основу. Я й досі використовую ці прийоми, коли створюю треки чи ставлю хореографію».
Як і чому все згасло і чи повернеться колись?
За спостереженнями хлопців, рух почав згасати приблизно в 2013 році. На думку Владислава Столяренко, цьому сприяло поширення інтернету:
«З’явилося багато хейтерів, які казали, що це «пальці в розетку». Суспільна думка відторгала цей стиль».
Євгеній погоджується, але додає, що рух не зник повністю: «У Києві досі є люди, які джемлять на квартирах. Я сам навчав дітей базовим рухам у своїй студії».
Обидва вважають, що тектонік міг би відродитися, але в новій формі. Влад уявляє його як мікс із хіп-хопом чи контемпом: «Це було б 25% тектоніку і 75% інших стилів».
Євгеній погоджується: «База залишилася б, але одяг і підхід були б сучаснішими. Рух і зараз існує, просто не такий вибуховий».
Чи можливе повернення старої тусовки переяславців у тектонік?
На жаль, зібрати всіх, на жаль, вже неможливо – один із ключових танцюристів, Антон Узенюк, загинув на фронті. Влад із сумом згадує: «Він був моїм вихованцем, дуже талановитим».
Попри це, якби тусовка тих, хто залишився зібралася, то за припущенням Євгенія хлопці увімкнули б «Death Symphony», згадали б рухи і просто джемили б, як колись, згадуючи молодість.
Зважаючи на все розказане хлопцями, можна констатувати – тектонік у Переяславі, свого часу, був більше ніж просто танцем для молоді, яка шукала себе в музиці, стилі та свободі. Залишається подякувати хлопцям за те, що, свого часу, Переяслав став частиною всеукраїнського ком’юніті електро-денсу, залишивши яскравий слід у культурі міста. Хоч рух і згас, його дух живе в тих, хто і не боявся бути собою під ритми електро-хаус.
Примітка автора:
Євгеній Лой несе військову службу в ЗСУ – інтервʼю з ним
Антон Узенюк загинув на війні, захищаючи Україну. Вічна пам’ять Герою.
Нагадаємо, що нещодавно Переяславський хореографічний колектив «Фаворит» відсвяткував 10-річний ювілей яскравим звітним концертом
