У Мистецькій галереї Переяславського Центру культури і мистецтв відбулася презентація книги громадського та політичного діяча, народного депутата України минулих скликань Михайла Ратушного “Один із Patres Patriae”, повідомляє Proslav.
Михайло Ратушний – відомий політик родом із Тернопільщини, один із очільників національно-визвольного руху кінця минулого століття. Один із тих, хто на переломі епох сприяв відродженню Самостійної України. Двічі обирався депутатом Верховної Ради, був активним учасником розробки та прийняття Конституції України 1996 року.
Він став одним із перших лідерів Народного Руху на Київщині, очолював страйковий комітет, за що потрапив у в’язницю, а згодом керував у Конгресі Українських Націоналістів та інших патріотичних організаціях. І з початком повномасштабного вторгнення він став на захист Батьківщини зі зброєю в руках.
Модераторка зустрічі Наталія Заїка наголосила, що дата презентації книги у Переяславі обрана недаремно: 25 березня Україна вшановує 26-ті роковини трагічної загибелі В’ячеслава Чорновола – видатного політика, публіциста, дисидента та голови Народного Руху України, який був соратником Михайла Ратушного. Присутні вшанували пам’ять В’ячеслава Чорновола та всіх полеглих патріотів України хвилиною мовчання.
Patres Patriae – вислів римлян, що означає “батьки Вітчизни”. У книзі “Один із Patres Patriae” зібрані спогади, роздуми, нариси та есеї сучасника, учасника і творця епохи відродження та становлення незалежної України. Шлях цієї книги до читача був непростим: за словами автора, вона писалася 35 років – саме стільки минуло з часу першої публікації. Тексти в ній різноманітні за тематикою та стилем: від виступів і спогадів до аналітичних досліджень.
Перші рухівці й останні політв’язні СРСР
У книзі автор висвітлює важливі теми: шлях до незалежності, історію перших рухівців і останніх політв’язнів СРСР, місію українських націоналістів в Ічкерії, аспекти ідеології українського націоналізму, боротьбу УПА, прийняття Конституції та питання ядерного роззброєння України.
– Ця книга – мій дебют у письменстві. Вона є результатом особистої участі та причетності до новітньої історії України. Вона народжена з любові до людей, з якими доводилося жити, працювати, боротися, і з ненависті до тих, хто намагався і намагається знищити українців – фізично, морально, духовно. Коли сьогодні кремлівський покидьок заперечує існування українського народу, стверджуючи, що Україну придумав Ленін, думаю, не лише мене охоплює гнів. Щоб ця ненависть не перетворила нас на звірів, є лише одні ліки – любов і віра: у Творця, в наш народ і в себе, – зазначив Михайло Ратушний.
Він наголосив, що писав книгу за принципом “або правда, або нічого”, адже багато учасників тих подій уже пішли з життя й не можуть викласти свою версію історії. Окрім Михайла Ратушного, останніми політв’язнями СРСР, які були ув’язнені за політичну діяльність та звільнені в серпні 1991 року, були:
- Степан Хмара – дисидент, правозахисник, один із лідерів національно-визвольного руху. За свою діяльність був репресований радянською владою.
- Анатолій Лупиніс – громадський діяч, поет, ідеолог українського націоналізму, один із засновників Української національної асамблеї (УНА).
- Микола Головач – активіст національного руху, боровся за незалежність України.
- Леонід Березанський – також належав до останніх політв’язнів, які боролися проти радянської тоталітарної системи.
Ці люди були ув’язнені за свою боротьбу проти комуністичного режиму, організацію страйків, студентського голодування та протестних акцій. Вийшли на свободу 25 серпня 1991 року – наступного дня після проголошення незалежності України.
– Ми доклали зусиль, щоб це сталося якнайшвидше. 25 серпня 1991 року ми вийшли на свободу разом із нашою Україною. Тепер з тієї групи останніх політв’язнів живий лише я. Я зрозумів, що якщо не розповім про ті часи, вже ніхто цього не зробить. У першому розділі я згадую своїх соратників по боротьбі, бо не Леніни, Сталіни, Єльцини чи Кравчуки є батьками Вітчизни, а ті прості українці, які на зламі епох піднялися за незалежність, – підкреслив автор.
Михайло Ратушний зізнався, що рідко буває у Переяславі, але в часи своєї діяльності в Народному Русі часто тут бував. Він подякував місцевій владі за демонтаж пам’ятника “возз’єднання” на центральній площі міста.
– Ця війна між добром і злом, між Києвом і москвою, між свободою і рабством триває століттями. Вірю, що моє покоління завершить її перемогою, щоб не передавати цю боротьбу нашим дітям, онукам і правнукам, – наголосив політик.
Заступниця міського голови Оксана Степаненко подякувала за візит і зазначила, що ще в шкільні роки слідкувала за діяльністю видатного політика.
– Мій дідусь казав, що якби людина знала, що на неї чекає, вона б ніколи не народилася. Якби хтось сказав мені в дитинстві, що я зустріну вас у Переяславі, я б не повірила. Але доля розпорядилася саме так, і я вдячна своїм пращурам за те, що вони формували мій світогляд. Я пам’ятаю, як дідусь з бабусею обговорювали політиків і слідкували за кожним засіданням Верховної Ради. Саме завдяки їм я знаю про вас ще зі шкільної лави. Ваш внесок у виховання молодого покоління безцінний, – зазначила вона.
Цехмайстер Київського кобзарського цеху та учасник Народного Руху, переяславець Микола Товкайло подарував почесному гостеві музичний дарунок – виконав композицію на бандурі. Він також зазначив, що саме за сприяння рухівців українську кобзарську культуру внесли до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.
Валентин Шуткевич подарував письменнику книгу про зодчого Переяславського заповідника Михайла Сікорського, а краєзнавець Микола Богатир передав йому власноруч розроблену карту патріотично-просвітницького маршруту, який визнано найкращим в області.
На завершення зустрічі автор передав підписаний примірник книги директорці Переяславської публічної бібліотеки Тетяні Майстренко. Тепер і читачі бібліотеки зможуть ознайомитися з книгою “Один із Patres Patriae”.
Нагадаємо, у Переяславі відбувся звітний концерт артистів Центру культури і мистецтв.