На Другому міжнародному конкурсі «Українське поетично-прозове ревю «Франкові зорі» у Хорватії письменниця з Переяслава Вікторія Шевель та її син Іван гідно представили Україну та здобули нові нагороди, повідомляє Proslav.
У хорватському місті Рієка завершився ІХ український фестиваль пісні, музики, танцю та художнього мистецтва. Захід, організований українським культурно-просвітнім товариством «Дніпро-Рієка» під керівництвом народної артистки України, оперної примадонни Ольги Камінської, став справжнім святом для українців у Хорватії.
Подію підтримали Рада з національних меншин у Республіці Хорватія, Українська громада та Посольство України в Хорватії. Фестиваль згуртував представників української діаспори та місцевих шанувальників української культури. В його рамках відбувся Другий міжнародний конкурс «Українське поетично-прозове ревю «Франкові зорі».
Серед цьогорічних учасників конкурсу «Франкові зорі» – вже відомі поетичні імена. Минулого року переяславка Вікторія Шевель та її син Іванко отримали гран-прі Першого міжнародного конкурсу в номінації “Українська ревізія поезії і прози”. Цьогоріч 18 червня вони знову виступили у Рієці – й знову тріумфували.
Пані Вікторія, авторка кількох поетичних збірок, презентувала нові вірші в номінації «Декламація» й була удостоєна медалі конкурсу. Її син Іван Шевель виступав у номінації «Поезія», читаючи власні лимерики зі збірки, яка нещодавно вийшла друком у видавництві «Час Змін Інформ». Юного поета визнали лауреатом першої премії. Для нього це вже друга перемога поспіль на міжнародному рівні.
«Сину, я тебе вітаю! Ти у свої 11 років маєш першу книжечку. Тож натхнення тобі і нових звитяг! Не зупиняйся на досягнутому, бо твоя дорога щойно почалася», – написала Вікторія Шевель на своїй сторінці у соцмережі.
У дописі вона подякувала всім, хто підтримав їхню участь: журі конкурсу, організаторам, рідним і друзям. Окрема вдячність була адресована видавництву «Час Змін Інформ» та добрим людям, що надихають і допомагають на шляху творчості.
Гала-концерт фестивалю відбувся 21 червня у бібліотеці Трсату. Але на цьому події не завершились: учасники ще виступали у містечках поблизу Рієки, а офіційне закриття «Франкових зір» відбулося біля пам’ятного знака Іванові Франку – Каменяреві.
Цьогорічний гала-концерт був особливо яскравим. Серед виступів – сцена з балету Скорульського «Лісова пісня» у виконанні дітей з міста Осієка, вистава «Іван Купало» від колективу з міста Пула, виступи Закарпатського академічного хору. А особливою «родзинкою» став виступ Іванка Шевеля, який не лише декламував вірші, а й презентував свою книгу з ілюстраціями власного авторства.
«Моя сердечна шана та низький уклін всім, завдяки кому про нас, українців, знають у світі, залюблюються в нашу українську культуру та підтримують Україну! Хорватія – це та країна, яка всіляко допомагає та сприяє розвитку культурних відносин між нашими народами», – поділилася враженнями Вікторія Шевель.
Поетесу особливо зворушили виступи хорватських дітей, які навчаються української мови й вважають її другою рідною.
«Мені особисто було дуже приємно і водночас щемко, що і мій син Іванко Шевель не побоявся взяти участь і позмагатися віршованим словом. Перша власна книга “ЛімИріків” зачепила всіх присутніх. Іванко впевнено і гарно декламував вірші зі сцени, що хотілося слухати ще. На запитання “З чим ти, сину, повернешся додому?” – відповів: “З Україною, мамо, бо Україна – це ми всі і вона на нас чекає, як і тато, і місто”, – розповіла письменниця.
Довідка:
Вікторія Шевель – сімейна лікарка, поетеса, авторка кількох збірок, зокрема білінгвального видання «На підборах/На абцасах», членкиня Асоціації поетів-ронделістів України та Товариства письменників і журналістів ім. Івана Франка. З вересня 2024 року є членом Національної спілки письменників України. Лауреатка численних літературних конкурсів: «Коронація слова», «З точки зору осені», «Мистецькі промені України» тощо. Окрім поезії, захоплюється створенням традиційних ляльок-мотанок.
Вірші Вікторії Шевель
Ночі коротші за сльози, ти ж знаєш це, тільки не пий.
Чужа наша вдача якась, хоч страхи відхрестилися.
Буде зима шепотіти: “Чия ти? А ти, хлопче, чий?”
Та іменем обрію місяців три ще молитися.
Хай що б тобі не казали, ти вір, що минає лиш сон.
Хто б не ходив уночі, ми відкупилися втратами.
От і схиляємо голови до чудодійних ікон
І важчають кроки тепер спорожнілою хатою.
Але є любов одна безпритульна, без натяку на…
Без співчуття, щоб крізь пам’ять не проступала тривога.
За десять перша Залежність трагічності від полотна…
Я роздягаюся і починаю тремтіти потроху.
До німоти падіння, шепоту ніжності,
дій навпаки,
Вигадок, знищення, втрати самого
себе і повтору,
Допиту про милосердя сльози,
серйозності завдяки
Пробивався у таємниці любові,
її непокори.
Змінював колір ночей, боровся
із сумнівом, виживав,
Із журби зап’ясть починався, вірив,
як вірять поети…
А що приховувала вона від губ його
так і не взнав,
Бо не навчився бачити першим
сни її та комети.
Нагадаємо, хто з відомих українців приїздив до Переяслава за ці пів року.
