Сьогодні, 6 вересня, своє 75-річчя святкує поет, краєзнавець, перекладач, історик і почесний громадянин Переяслава Олег Родіонович Коломієць. Напередодні у приміщенні музейних фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» відбулася тепла зустріч із ювіляром, яка зібрала його друзів, колег, близьких та поціновувачів творчості, повідомляє Proslav.
Ведуча заходу Людмила Леляк розпочала зустріч словами, які влучно характеризують поетичний дар ювіляра:
«Його слово гостре, як козацька шабля. Його поезія – то пісня рідної землі. Він належить до тих майстрів пера, які зберегли вогонь любові до України навіть тоді, коли світ затіняють чорні хмари».
Протягом зустрічі на великому екрані транслювали архівні світлини з життя поета: дитячі й юнацькі роки, робота у музеях Переяслава, участь у літературних вечорах та публічних заходах. Для Олега Родіоновича підготували відеопривітання, у якому до святкових побажань долучилися його друзі та колеги: Галина Карпенко, Наталія Павлик, Наталія Кухарєва, Володимир Воловик, Олександр Матвієнко, Микола Товкайло та інші.
З ювілеєм Олега Родіоновича привітали начальник відділу культури і туризму Переяславської міськради Валентин Шуткевич та заступниця міського голови Оксана Степаненко. Теплі слова прозвучали й від в.о. генерального директора НІЕЗ «Переяслав» Марини Навальної та професорки Університету Григорія Сковороди у Переяславі Ганни Токмань. До привітань долучилися науковці, митці, однокласники й давні друзі поета.
На творчому вечорі пролунало чимало теплих спогадів. Однокласник ювіляра, колишній міський голова Іван Якименко з усмішкою пригадав, як Олег приходив у гості й завжди приносив свою «чарівну сумку» з віршами, які читав родині.
Святкову атмосферу підтримували музичні виступи, зокрема ансамбль української пісні «Веселка» та співачка Наталія Александрова.
Біографія та життєвий шлях Олега Коломійця
Олег Коломієць народився 6 вересня 1950 року у селі Велика Каратуль на Переяславщині. Його батько Родіон Васильович працював директором шкіл у селах Вовчків, Пристроми, Велика Каратуль і Ташань, а мама – Марія Максимівна – була вчителькою молодших класів. У сім’ї він був наймолодшим: старші брати Володимир і Владислав були старші на 15 та 12 років відповідно.
У 1968 році Олег Коломієць закінчив середню школу в селі Ташань. Того ж року вступив на філологічний факультет Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1973-му. Вірші почав писати ще у другому класі – перші рядки були про природу рідного краю.
Літературний дебют відбувся у 1973 році в альманасі «Вітрила». Згодом вийшли його відомі збірки: «Кросно», «Вогонь Леля», «Прапор Переяславського полку», «Переяславна», «Трубежеві оркестри», «Любограй», «Календарій для Незабудки» та інші. Його творчість поєднує інтимну лірику, філософські роздуми та глибоку любов до рідної землі.
У 1974 році Олег Родіонович розпочав свою наукову кар’єру як співробітник музею Лесі Українки в Києві. З 1976 по 2008 роки працював у Державному історичному музеї м. Переяслав, а у 2008–2010 роках – старшим науковим співробітником музею «Заповіту» Тараса Шевченка. Його публіцистичні та наукові праці присвячені історії Переяславщини, шевченкознавству, дослідженню давніх родоводів Лівобережної України.
Під псевдонімом Олег Князенко поет став членом Національної спілки письменників України у 1990 році. Його ім’я внесене до «Енциклопедії сучасної України». Він має численні місцеві, регіональні та всеукраїнські відзнаки. За багаторічну працю та значний культурний внесок у 2011 році йому було присвоєно звання «Почесний громадянин Переяслава».
Сьогодні Олег Коломієць продовжує активну діяльність: працює над новими збірками, готує до друку публіцистичні праці та спогади, бере участь у суспільно-культурному житті Переяслава. Його життєвий шлях – приклад щирої любові до рідного краю та людей. Саме тому його слово й досі звучить гостро й натхненно – немов козацька шабля, немов присвята землі, яка дарувала йому сили і віру протягом усіх цих 75 років.
