У боротьбі за незалежність і свободу українців смертю хоробрих поліг захисник із Переяславської громади Євген Корнієнко. Понад рік він вважався безвісти зниклим. Місяці віри й надії близьких трагічно обірвалися – загибель Героя підтвердила ДНК-експертиза.
Вірному синові України був лише 31 рік. Євген Михайлович Корнієнко народився 9 серпня 1993 року. Його мама Алла Анатоліївна розповіла, що родина переїхала до Переяслава з Поліського у 1994 році – після трагедії на Чорнобильській АЕС. Саме тут маленький Євген пішов до дитячого садочка «Любавонька», згодом навчався у школі №7, нині – Переяславський ліцей імені Володимира Мономаха.
Євген був активним, цілеспрямованим і трудолюбивим. Одразу після закінчення школи пішов працювати – мав різні роботи у Києві. Його життя обірвалося занадто рано. Створити власну родину чоловік, на жаль, не встиг. Найбільше своє покликання Євген знайшов у служінні Батьківщині.
До лав Збройних сил України Євген Корнієнко був призваний Харківським РТЦК та СП 15 листопада 2024 року. Мама захисника розповідає, що її старший син Ігор також боронить Україну на Харківщині. Обидва сини стали до війська майже одночасно – з різницею у два дні: Ігор 13 листопада уклав контракт, а Євген був мобілізований 15 листопада.
Євген Корнієнко проходив військову службу на посаді стрільця – помічника гранатометника 1-го штурмового спеціалізованого відділення 1-го штурмового спеціалізованого взводу 2-ї штурмової спеціалізованої роти «Шквал» військової частини А7400.
Алла Анатоліївна згадує останню розмову з сином перед його виходом на бойове завдання. Тієї ночі їй снилися тривожні сни.
– Наша родичка пече торти, і всю ніч мені снилося, що замовляю торти для Жені… Потім зв’язок із ним зник. А 11 січня я вже отримала сповіщення, що він зник безвісти, – ділиться своїм горем мама.
До останнього у серцях рідних і близьких жила надія. Та, на жаль, надійшло підтвердження: Євген Корнієнко загинув 7 січня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Бердін Курської області.
Сьогодні, 10 лютого, Євген востаннє повернувся додому. Землю скував мороз, а змучене серце матері – пекельний біль. Прощальна церемонія розпочалася біля будинку, де багато років вирувало життя Євгена.
Містяни віддали останню шану земляку, зустрівши траурний кортеж навколішки, з квітами та прапорами у руках. Чин похорону, на якому були присутні рідні, друзі та небайдужі мешканці громади, відбувся у Свято-Успенському соборі. Священнослужитель ПЦУ Іван Будняк у своїй промові сказав:
«У Святому Писанні, на початку історії Біблії, є розповідь про те, як Каїн убив свого брата Авеля. І сказано, що вбив він його через заздрість і лихі діла. І ми сьогодні бачимо, як “брат” у лапках – московити – так само, як тоді Каїн Авеля, вбивають українців. Ми знову переживаємо Голгофу. Христос на Голгофі приніс себе в жертву, щоб відновити людину до вічного життя в Бозі. І сьогодні Україна йде на свою Голгофу. Її розпинають наші сусіди, московити, вбиваючи найкращих синів і дочок українського народу.
Так само, як Христос віддав своє життя, так і вони віддають своє життя за наше життя – щоб ми жили, цінували один одного, щоб між нами не було розбрату й ненависті. Бо це робить ворог. А ми маємо підтримувати, любити одне одного, допомагати й творити нашу країну кращою, спираючись на християнські цінності. Шануючи подвиг нашого Героя Євгена, ми дякуємо йому, схиляємо коліна перед його жертовністю і вдячні батькам, які виховали вірного сина України, патріота, що віддав за нас найдорожче – своє життя».
Зі словами співчуття до родини Героя звернувся й голова Переяславської громади Вячеслав Саулко:
«Зовсім нещодавно ми в цьому славетному козацькому храмі вшановували нашого захисника. Сьогодні – останні хвилини прощання з молодим солдатом, Героєм, який віддав своє життя за наше з вами життя, за те, щоб ми жили на цій землі. Чи може брат чинити брату те, що з нами роблять? Чи може сусід робити таке? Це країна, якої не існує. Вони воюють не з військовими – вони воюють з мирним населенням, з нами, щоб залишити нас без світла, тепла, води, щоб змусити до капітуляції. Цього не буде. Цього не простять наші Герої, які віддали найдорожче – своє життя. Пам’ятайте кожного нашого Героя. Зупиняйтеся і пам’ятайте – вони заплатили за наше життя найвищу ціну».
Полеглого воїна поховали з усіма військовими почестями під залпи почесної варти на Ярмарковому кладовищі.
Вічна пам’ять, честь і шана мужньому воїну-земляку. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Героя.
