Напередодні Воскресіння Христового Proslav зустрівся із настоятелем Свято-Вознесенської парафії ПЦУ міста Переяслава, протоієреєм Михайлом Юрченком, аби знайти відповіді на питання, які хвилюють багатьох з нас про «свято свят».
Чи можна святити паску, якщо не дотримувався посту
– Отче, у багатьох людей Великдень асоціюється з паскою і крашанками. А в чому справжня суть цього свята?
– Справжня суть – Радість. Більшої радості у світі не може бути. Бо для кожного християнина Воскресіння Христа – це найголовніша подія. Коли Христос воскрес із мертвих, він відкрив усім людям – і тим, що були раніше, і тим, що жили тоді, і нам, і тим, хто буде після нас – можливість спасти душу у вічне життя. Оскільки людська душа – це найцінніший скарб у всьому світі, тому спасіння цієї душі – це і є «свято свят».
Тому ми за тиждень після свята, у Фомину неділю, навідуємо покійних, бо вони найбільше цього чекають. Вони вже перейшли поріг вічності і пізнали ту об’єктивну реальність, яка для нас ще закрита. Поки ми в цьому тимчасовому світі, у нас багато потреб, задоволень, справ – це певною мірою нас поглинає. Коли земне життя закінчується, залишається тільки одна надія на спасіння душі, на відновлення життя через воскресіння. Бо людина втрачає дієздатність і тільки й може чекати на воскресіння, тобто відновлення свого життя через воскресіння.
Як правильно підготуватися духовно, якщо людина не дотримувалася посту?
– На Пасху завжди на пасхальній ранній читається «Слово огласительне» Іоанна Золотоустого. Це святий IV століття, і він спеціально перелічує: «Якщо хто запізнився, якщо хто постився або не постився – нехай приходить вкусити цього торжества». Церква не забороняє і не ставить умов.
Є порядок, є інструменти підготовки – наприклад, Страсна седмиця. Якщо людина їх використовує, їй легше і повніше вдається осягнути радість свята. Але якщо через зовнішні обставини людина чогось не зробила – це не є перепоною для святкування. Це є надією на те, що в майбутньому людина зможе, використовуючи досвід попередніх років, вдосконалити свою практику християнства.
Що не варто класти у Великодній кошик
– Що обов’язково має бути у великодньому кошику, а що є зайвим або навіть недоречним?
– Кошик – це добра християнська традиція для нашого народу та багатьох інших народів, але він не може замінити духовного світу людини. Не можна сказати, що покласти щось у кошик дорівнює прочитанню певної кількості молитов. Це дуже зовнішня і дуже поверхнева деталь нашого святкування. На наше спасіння не впливає те, чи покладемо ми до кошика більше яєчок, чи більшу пасочку, чи якусь ковбасу.
Якщо покласти міцний алкоголь або цигарки – це виглядає спокусливо для інших і не дуже побожно та благочестиво. Це ніби прийти просити Бога благословення, щоб мені було «добре курити». Це нелогічно. Інколи приносять вербу чи фрукти, але для їх освячення є інші свята (Стрітення і Преображення Господнього – прим.авт.). Так, можливо у ці свята людина мала обставини через які не освятила ці речі. Тому священник не робитиме зауваження, і якщо людина поклала свічку чи воду – воно буде освячене.
– Освячення продуктів – це символічний процес чи він має глибший зміст?
– Має. У часи християнської ери були гоніння, й ідолопоклонники навмисно намагалися осквернити християнську трапезу ідоложертовною їжею, щоб зламати християн, аби вони втратили чистоту. Тому наше освячення – це не тільки символізм, а дійсно духовна дія. Але за умови, якщо людина відноситься до цього з вірою. Якщо освятити горілку, щоб напитися і робити дурниці – це так не працює. Це не є метою християнського освячення і те, що буде потім не є його результатом. Традиційні продукти (паски, яйця, молочні продукти і страви з молочних продуктів) отримують Боже благословення, і ми через них теж отримуємо силу для свого християнського життя.
– Як зустріти свято Воскресіння тим, хто не може відвідати храм, наприклад, літнім людям?
– Зараз на державному рівні є телевізійні й онлайн-трансляції. Хто бажає бути віртуально присутнім на богослужінні, може це зробити через відео. Також людина, яка, наприклад, раніше приходила в храм, і особисто знає священника чи когось із постійних прихожан або працівників храму, може попросити, щоб принесли освячене, або навіть священник прийшов освятити. Звісно ж, всіх він не зможе обійти, та й немає сенсу. Також можна попросити знайомих, дітей чи сусідів принести благословення з храму.
Я б більше звернув увагу не на тих, хто хоче і не може, а на тих, хто може і не хоче. Багато людей сьогодні йдуть легким шляхом і обирають просту вигоду: «Я докладу зусиль, не буду спати, буду стояти, священник буде розповідати щось не надто мені зрозуміле… Що мені за це буде?». Предметної, гастрономічно-галантерейної відповіді на це немає. Це глибокий сенс нашого існування, який не всі хочуть осягати. Для цього потрібно хотіти вірити. Якщо людина цього не хоче, то її до цього ніяк не примусиш.
Працювати на свято – гріх?
– Існує багато народних забобонів щодо роботи на Великдень або якихось обмежень. Як їх відрізнити від церковних правил?
– Почнемо з того, що якщо я – християнин і цілий рік чекав цього дня, то коли він приходить, мені просто немає сенсу займатися буденними справами – копати яму чи білити хату. Радість мене переповнює, вона не лишає місця для іншого. Тобто немає часу і сенсу робити у цей день щось таке, для чого я не знайду іншого часу – до чи після свята.
Щодо народних вірувань – наш народ до хрещення був язичницьким. Багато традицій переходять звідти. Більше всього це видно на Різдво з колядками. Коляда – язичницьке божество. Церква використала ці старі традиції, поклавши на них християнський сенс. Якщо співати пасхальні пісні, вшановуючи свято – це добре.
Бувають традиції, які важко пояснити, і їх осягнення приходить із набуттям історичних знань і досвіду. Наприклад, на поминках не подають виделки, тільки ложки. Насправді в древності були випадки, коли за поминальним обідом люди «розслабляли моральну планку» і починали воювати за спадщину. Тоді прийняли правило про ложки, бо ними важче нанести тілесні ушкодження. Кожен окремий такий випадок треба розбирати: звідки він виник і чи корисний він.
– Якщо паска в господарки не вдалася, то кажуть – «до біди». Чи є тут духовний зв’язок?
– Це не є ознака духовного стану. Це питання практики. Звичайно, починати треба з молитви, з духовного примирення. Але в реальності це іноді складно: діти бігають «на голові», старенькі батьки потребують уваги, є власні турботи… Це обставини, які Бог послав для шляху до спасіння. Вийшла гарна паска – подякуйте Богу. Не гарна – поцікавтеся практикою, адже зараз є соціальні мережі і багато інформації з цього приводу. Не можна ділити людей за тим, у кого паска пишна, а в кого – гливкувата.
– Що ви скажете тим, хто боїться йти до храму з остраху зробити щось не так?
– Якщо людину кличе Бог, то зовнішні обставини – одяг чи поведінка – не стануть перепоною. Буває, що старші люди в храмі хочуть когось виправити через свій тяжкий стан, чи осудження. Тому для молоді храм часто не є «зоною комфорту». Як от умовний магазин – це для нас зона комфорту: ми знаємо, де масло, де батон, і не хвилюємося. У церкві так само: хто приходить частіше, тому легше. Але якщо людина хоче торкнутися Бога, я як священник повинен дати їй цю можливість, а не за руку хапати. Тобто ми маємо приміщення, в нас є ікони, хористи і священник. Є традиція і чин нашого богослужіння для того, щоб людина могла молитися, могла прийти до Бога.
– Як правильно провести Великдень, щоб він не перетворився на чергове застілля?
– Намагайтеся, скільки є можливості, відшукати у своїй душі внутрішній відгук. Важливо, щоб Воскресіння Христове було для вас не лише приводом для гарного обіду, а саме духовним переживанням.
Звісно, християни використовують для підготовки Великий піст: він має спеціальний початок – Великий покаянний канон. Протягом цього часу люди приходять до храму, кладуть поклони, слухають Святе Писання та Євангеліє. Потім настає Вербна неділя, за нею – Страсний тиждень, такий собі кульмінаційний період Страстей Христових, і лише потім – свято Воскресіння. Тобто в Церкві є абсолютно все для того, щоб людина мала можливість реалізувати це внутрішнє готування напередодні.
Але якщо часу чи можливості для тривалої підготовки не було, то бодай в останній момент спробуйте не робити із цього дня просто «класний обід» чи звичайну зустріч із кумами. Намагайтеся бодай трішки звернути увагу на свою власну душу.
Куди подіти зіпсовану паску та свячену шкаралупу
– Що робити зі шкаралупою від освячених яєць чи шматочком паски, яий зіпсувався?
– З речами, що мають духовний сенс, треба прощатися побожно. Вербу, що пролежала рік, збирають і спалюють. Просфору чи паску, що зацвіли, можна віддати пташкам або кинути в плинну річку рибам. Шкаралупу яєць краще спалити чи закопати в місці, де ніхто не ходить. Ікону, яка вже не потрібна, треба розібрати і спалити зображення, щоб вона не була попрана ногами. Просто викинути святиню на смітник – це вияв невіри та нехтування.
– Як віднайти світло Воскресіння зараз, коли навколо війна і біль?
– Коли людина потрапляє в складні обставини, вона починає бачити сенси буття. Коли ми спілкуємося з військовими, бачимо: ті, хто раніше мало цікавилися релігією, в зоні бойових дій здобувають велику духовну силу. Коли нам комфортно, нас не дуже цікавить Бог. Коли смертельна небезпека наближається дуже близько, людина починає шукати захист у Бога.
Ми віримо, що добро перемогло зло, і це нас укріплює. Попри всі негаразди і виклики, які перед нами постали і продожують поставати у горнилі боротьби, ми протрималися вже більше дванадцяти років війни та, особливо, чотирьох років повномасштабного вторгнення. І, попри все, на очах у всього світу, наш народ не здається. Цю внутрішню силу заряджає віра. Навіть із того малого часу чи здоров’я, що у вас є, виділіть трошечки для себе – для Бога. Коли життя закінчиться, всі наші справи зникнуть. Виділяться тільки ті хвилини, коли я молився і робив зусилля для користі своєї душі.
– Що побажаєте українцям напередодні свята?
– Бажаю всім бути щирими християнами. Вірити щиро, коли ми говоримо: «Христос Воскрес». Будьте з Богом. Нехай пасхальна радість буде з усіма нами!
Ми також записали з отцем Михайлом відео-бліц, у якому ви дізнаєтеся, як правильно називати свято, чи можна їсти паску до неділі, чи обов’язкова хустина у храмі та які три речі категорично не можна робити цього дня.
Нагадаємо про повний графік богослужінь та освячення пасок у Переяславській громаді та прості способи красиво пофарбувати яйця на Великдень
