9 березня 2025 року Україна відзначає 211-ту річницю від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Для Переяслава постать Кобзаря має особливе значення, адже саме тут розкрилися грані його таланту, народилися безсмертні рядки, що стали заповітом для майбутніх поколінь. Proslav, посилаючись на наукові розвідки та власні знання у біографії поета, розповідає, що пов’язує Тараса Шевченка з містом.
Чи справді Тарас Шевченко вперше приїхав до Переяслава у 1845 році?
З досліджень біографів відомо, що у червні 1843 року під час подорожі Україною, прямуючи до Києва з маєтку Григорія Тарновського в Качанівці, Тарас Шевченко проїздив через міста Прилуки, Пирятин, Переяслав та Бровари. У кінці червня, їдучи з Києва до Євгена Гребінки в с. Убіжище Пирятинського повіту, поет вдруге проїздив через Переяслав. На жаль, про цей момент знайомства Шевченка з містом, як і точних дат, не збереглося жодних свідчень. Точно відомо, що в серпні та жовтні того ж року він гостював у поміщика Платона Лукашевича в Березані та в маєтку князів Рєпніних у Яготині (тодішній Переяславський повіт). Тому цілком можливо, його знайомство з нашим містом відбулося у тому році.
Ще задовго до приїзду сюди, у 1838 році, він написав поему «Тарасова ніч», в якій оспівав події 1630 року, коли повстанці на чолі з Тарасом Федоровичем вщент розгромили під Переяславом добірне шляхетське військо.
Уперше ж повноцінно до Переяслава Тарас Григорович потрапив 1845 року за неофіційним дорученням Київської археографічної комісії. Упродовж 10-20 серпня він проживав у будинку Андрія Козачковського – місцевого лікаря, викладача медицини Переяславської духовної семінарії,. Їхнє знайомство відбулося ще восени 1841 року в Петербурзі, коли поет навчався в Академії мистецтв, а Козачковський після закінчення Медико-хірургічної академії працював лікарем на кораблях Балтійського флоту.
У Переяславі він ходив на ярмарки, слухав співи кобзарів і лірників, розмовляв із людьми, читав їм свої вірші. Після приїзду Шевченка до будинку Козачковського безперервно йшли гості: бажаючих побачити поета було багато. Уже в наш час шевченківська сторінка історії міста притягує сюди туристів.
У другій половині серпня Шевченко виїжджає в Потоки. У селі Березова Рудка він захворів і тому в кінці жовтня 1845 року повертається до Переяслава. Ось як про це згадував Козачковський: «В октябре того же года Шевченко приехал ко мне опять, больной, и прожил около двух месяцев. Утром он обыкновенно писал, не нуждаясь нисколько в уединении… Вечер проходил в разговоре, продолжавшемся обыкновенно часов до двух. Я удивлялся его развитию и многосторонности его знаний, дававших каждый вечер новую пищу для разговоров»
На початку листопада 1845 року Козачковський садив дерева на подвір’ї. Хворий Шевченко по можливості йому допомагав. Вони посадили дві акації в одну ямку, а їхні стовбури переплели між собою на знак вічної дружби. І Тарас Григорович сказав: «Хай родаються всі люди, як ці гілки». Ці дерева надали особливої привабливості садибі Козачковського. Переяславці з любов’ю зберігають ці акації, як живих очевидців великого Кобзаря.
Шевченка і Козачковського познайомив… Зеленський
На Андрія Козачковського справили глибоке враження твори Шевченка, надруковані в альманасі «Ластівка» під редакцією Є. Гребінки. «Неподражаемые стихи», – так виразив молодий лікар своє захоплення. Звичайно, він був радий познайомитися із поетом-земляком. Спільний їхній знайомий Зеленський привіз поета до Козачковського. «Вечером, – пригадував лікар, – вошёл ко мне с земляком моим незнакомый господин, приветствовал меня следующими словами: «Дай Бог здравствовать! Оце той самий Тарас, що ви хотіли з ним познайомитись». Це знайомство переросло у міцну дружбу, яка продовжувалася до кінця життя поета.
Так чи інакше, ще до знайомства з Андрієм Козачковським Шевченко знав про наше місто від Євгена Гребінки, який відвідав Переяслав ще у 1831 року та від Миколи Маркевича, який був тут у 1837 році. Тому обоє бачили й знали наше місто і багато розповідали про нього Тарасу Григоровичу. Розповіді заінтригували Тараса: «А який же він, той старий Переяслав? Ось коли буду в Україні, то відвідаю і його». На наше щастя, плани збулися.
Які твори створив Шевченко у свій перший приїзд до Переяслава?
У цей період він, як художник, створив малюнки та зарисовки місцевих краєвидів. Зокрема, у Переяславі він зобразив Михайлівську церкву, комплекс споруд Святовознесенського монастиря та церкву Святої Покрови.
- Поблизу Переяслава, сучасний мікрорайон Борисівка, ним було змальовано кам’яний хрест у пам’ять Св. Бориса;
- у с. Андруші – краєвиди із церквою Святого Георгія та будинком, де зупинявся Тарас Шевченко;
- у с. В’юнище – зобразив пейзаж із садибою.
Усі ці малюнки збереглися в окремому альбомі, у якому також містяться кілька робіт, створених на Переяславщині, без чіткої локалізації. Своє перебування у цьому краї він відобразив у «Археологіних нотатках», де детально описав деякі місцеві старожитності.
У Переяславі Шевченка чи не вперше назвали «батьком»
Нині часто Тараса Шевченка називають духовним батьком української нації. Так було і за його життя, про що зауважено в спогадах Андрія Козачковського. Зокрема, описано вечір 19 серпня 1845 р., організований з нагоди перебування поета в місті. На жаль, він не згадує про те, хто був присутнім. Щодо гостей зазначено, що це – «товариство, переважно молодь». Серед них був «пан поважного віку, походженням німець, віросповіданням протестант», який під час цієї зустрічі щодо Тараса Шевченка промовив: «Оце – батько! їй-богу, хлопці, батько! Будь здоров, батьку!». За припущеннями, ним міг бути переяславський лікар Мартин Григорович Штерн.
Дослідники відзначають, що, перебуваючи у лікаря, Шевченко змалював будинок та створив портрет його дружини Марії Степанівни, а також написав вірш «Марусі». Однак після арешту поета в 1847 році згадані твори зникли.
Друге перебування Шевченка на Переяславщині збагатило українців на десять творів об’єднаних у збірку «Три літа»
Наступного разу поет відвідав Переяслав у листопаді 1845 р. У місто він прибув хворим, оскільки застудився їдучи з Хорола до Миргорода, у якому, як відомо з листа Тараса Шевченка до подружжя Родзянків, не було «ни врача, ни аптеки». Пізніше, у зв’язку з ремонтом у будинку Андрія Козачковського, він близько місяця гостював у поміщика Степана Самойлова в с. В’юнище. Наприкінці грудня він повернувся до Переяслава, де прожив до початку січня 1846 р.
Під час перебування на Переяславщині ним було створено десять творів, об’єднаних у збірку «Три літа»:
- У Переяславі було написано: поему «Наймичка» (13 листопада), «Кавказ» (18 листопада), вступ до поеми «Єретик» (22 листопада), «Як умру, то поховайте…» (25 грудня);
- У с. В’юнище: «І мертвим, і живим…» (14 грудня), «Холодний Яр» (17 грудня), «Давидові псалми» (19 грудня), вірш «Маленькій Мар’яні» (20 грудня), «Минають дні…» (21 грудня), «Три літа» (22 грудня).
Тарас Шевченко був у Переяславі і після свого заслання
Тарас Шевченко повернувся до України після заслання 1859 р. 12 червня він прибув до Переяслава, зупинившись у Андрія Козачковського. Востаннє поет приїхав до Переяслава 16 серпня, і пробув тут до 18 серпня. У цей день він написав вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний…».
Звідси, врешті, він вирушив у червні 1859 року Дніпром на Канівщину у пошуках ґрунту під власну хату – його омріяне, але так і не здійснене, пристанище «на нашій не своїй землі». Переяславськими шляхами, переслідуваний імперією, поет-вигнанець, востаннє їхав до Петербургу, не знаючи, що більше ніколи не ступить на цю землю…
Повз Переяслав, Дніпром, на пароплаві «Кременчук» Батько Тарас повертався додому – щоби назавжди залишитись на «тих горах окрадених» із своїм народом – у щасті, і в горі. Але – із своїм народом і «в своїй хаті».
Пам’ять про Тараса Шевченка живе в серцях переяславців. Нині його твори надихають нас на боротьбу за правду, справедливість, за вільну та незалежну Україну. У ці непрості часи, коли наша країна знову виборює свою свободу, слова Шевченка звучать особливо актуально, закликаючи нас до єднання, до боротьби за наше майбутнє.