У Переяславі розгорнулася дискусія навколо встановлення на Борисоглібській площі прапорів із фотографіями безвісти зниклих воїнів. Після того як на площі з’явилися ці символічні стяги, окремі люди почали закидати ініціаторці їх встановлення Світлані Шевченко, що вона нібито зробила це «без дозволу». У відповідь переяславка, відома як учасниця Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, письменниця, психологиня Центру життєстійкості, громадська діячка, оприлюднила емоційне відеозвернення, у якому чітко заявила: не потрібно жодних дозволів, аби вшановувати Героїв, які боронять Україну.
Ще 23 серпня цього року, за прикладом Народного меморіалу на Майдані Незалежності в Києві, Світлана Шевченко встановила на площі перший прапор – як символ надії на повернення її друга та колеги Володимира Рубана, який боронив Україну на Покровському напрямку у складі 41-го окремого стрілецького батальйону.
Із захисником вона підтримувала зв’язок до липня минулого року, а 23 серпня його родина отримала звістку: Володимир зник безвісти. На річницю цієї дати Світлана, за згодою рідних, встановила прапор із його портретом на центральній площі міста.
«Як на мене, треба вшановувати пам’ять про цих людей не чекаючи, що хтось за тебе щось зробить в цьому напрямку. І хай цей мій порив був ні з ким не погоджений особливо, але я б подивилася на людину, яка захоче цей прапор звідси прибрати. Встановлення таких прапорів – це тенденція, яку нині підтримують у всіх куточках нашої Батьківщини. І ми теж повинні мати такий осередок пам’яті про тих, на чиї повернення так чекаємо», – розповідала Світлана Шевченко у коментарі Proslav під час мовчазної акції підтримки зниклих безвісти та полонених воїнів.
«Це громадське місце, і ми маємо право»
Однак згодом з’явилися зауваження окремих громадян, що ці прапори нібито встановлено без дозволу. На особистій фейсбук-сторінці активістка оприлюднила щире відеозвернення, в якому пояснила свою позицію.
«Так, це моя ініціатива встановлювати прапори на Борисоглібській площі. Хочу нагадати: 11 років тому я була однією з ініціаторок, коли ми разом із побратимами з Майдану знімали пам’ятник Леніну – теж без жодного дозволу. Тому що це був кат. Тому що це – громадське місце, і ми не повинні ворога вшановувати, ми повинні вшановувати своїх Героїв. Ці прапори дійсно не мають ніякого дозволу від влади, але це – громадське місце і ми, як громада, маємо право їх встановлювати», – сказала вона.
Світлана Шевченко також пояснила, чому вирішила висловитися публічно:
«Сьогодні почула, що: “якісь тітки з Центру життєстійкості без ніякого дозволу встановлюють”. То я хочу сказати: скажіть це батькам хлопців-Героїв, що прапори з іменами їхніх дітей не мають права стояти тут. Не знаю, хто міг придумати спекулювати на такій темі. Рідні людей, про яких нічого не відомо, які чекають кожного дня, не мають можливості навіть виплакати своє горе. Вони радіють, що мають можливість поспілкуватися з ними хоч таким чином. Вважаю, що ми робимо правильно і дякую всім, хто підтримує нас. Нічого немає дорожчого за пам’ять. І нічого не може даватися дешевше. Ми встановлюємо їх за власні кошти, ми не просимо у влади ні копійки й не збираємо гроші. І це просто знущання казати, що якісь там тітки вигадали. Я маю ініціативу підтримати ці родини і закликаю вас це робити».
Сьогодні на Борисоглібській площі вже майорять прапори з портретами безвісти зниклих воїнів із Переяславщини: Костянтина Сича, Олега Міщенка, Миколи Швиденка, Валентина Щербини, Володимира Рубана, Ігоря Теслі, Олександра Котляра, Олександра Кирильчука, Сергія Михайловського, Миколи Головченка та Валентина Потупи. Щодня сюди приходять рідні, друзі, волонтери, просто небайдужі переяславці.
Слова підтримки
Під відеозверненням Світлани Шевченко у соцмережах десятки коментарів зі словами підтримки від містян, волонтерів і рідних захисників.
Лідія Міщенко, мати зниклого безвісти воїна, написала:
«Наші діти вибороли собі це право. Їхні рідні виплакали це право. Хто не розуміє, як це – чекати без жодної вістки, хай закриє рот. Хай бачить світ і шанує захисників. Дякую за Алею Надії. Може, той прапор під небом і сонцем допоможе сину повернутись додому».
Волонтерка Інна Марченко додала:
«Світлана, ти сказала правду!!! Наші хлопці – живі, пропалі безвісти, загиблі – потрібні лише рідним і друзям. А ті, хто каже таку хе*ню, хай скажуть нам це в очі. Маю за честь бути поруч».
Інші користувачі також дякують за ініціативу:
«Дякую за турботу, – написала Катерина Мельник. – Там прапор мого племінника, прапор моєї подруги сина. Ми кожен день ходимо до тих прапорів і просимо, щоб всі повернулися додому. А ті, хто говорить, нехай не бере гріх на душу, тримайтеся».
Людмила Козоріз підсумувала:
«Ви правильно робите! Пам’ять про наших синів-захисників – це святе. Переяславці, підтримуйте один одного. Знайте, що кожен може бути з прапором своєї дитини,чоловіка чи батька на цій площі!».