Щороку напередодні Дня Незалежності українці по всьому світу об’єднуються навколо головного символу нації. У День Державного Прапора, 23 серпня, в Переяславі відбулися урочистості, повідомляє Proslav.
Вшанування синьо-жовтого знамена традиційно відбулося на центральній площі міста. На свято завітали представники місцевої влади, посадовці, військовослужбовці, рятувальники ДСНС, правоохоронці та мешканці Переяслава.
Ведуча церемонії Влада Черненко нагадала присутнім про історію нашого прапора та його значення для українців:
– Наш синьо-жовтий стяг – це символ, у якому вмістилася історія цілого народу. Синій колір нагадує про безмежне українське небо, про Дніпро і Прут, Сіверський Донець і Чорне море, про глибину свободи, до якої прагнули наші предки. Жовтий – про золоту пшеницю, про поля, що хвилюються від вітру, про щедрість і родючість землі, про тепло сонця, яке зігріває наш край. Вперше ці барви як національний символ замайоріли ще у середині XIX століття в Галичині – як знак єднання й прагнення до власної державності. У XX столітті синьо-жовтий стяг знову і знову повертався до українців у хвилини боротьби: його піднімали під час визвольних змагань, берегли попри заборони, передавали з рук у руки, як найдорожчу реліквію. І вже в серпні 1991 року, напередодні проголошення Незалежності, синьо-жовтий прапор урочисто внесли до зали Верховної Ради України.
Право підняти Державний Прапор України надали захисникам – військовослужбовцям Національної гвардії. Урочистий момент супроводжувався виконанням Гімну України.
День Державного Прапора – офіційне свято, яке відзначають з 2004 року. Нині воно має особливе значення: після всіх випробувань наш прапор майорить ще гордовитіше, ніж будь-коли. Ще за часів козацтва поєднання синього й жовтого можна було побачити на бойових знаменах. Для воїнів ці барви були символом сили й свободи.
У 1918 році синьо-жовтий стяг став офіційним прапором Української Народної Республіки, а після 1991 року він знову повернувся як головний символ незалежної держави.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять Героїв, які віддали життя за Україну, а також мирних жителів, що стали жертвами російської агресії. Після цього розпочався ще один надзвичайно щемливий момент – у Переяславі вперше підняли Прапор Надії.
Цей чорно-білий стяг є символом пам’яті про українських захисників, які перебувають у полоні чи вважаються зниклими безвісти, а також боротьби за їхнє повернення. Чорний колір уособлює біль, втрати та страждання родин, які не мають звісток про своїх рідних. Білий – це віра в порятунок і повернення захисників додому.
Автором ідеї створення Прапора Надії став морпіх із Полтави, учасник оборони Маріуполя Сергій Волинський з позивним «Волина», один із тих, хто тримав оборону на «Азовсталі». Він ініціював петицію про підняття таких стягів у кожній громаді України, і вона набрала необхідні 25 тисяч голосів.
«Мають бути кольори, що говоритимуть за всіх, хто досі в полоні, за тих, кого ми чекаємо. У цьому прапорі немає золота й блакиті. Є лише біле і чорне», – пояснював Волинський.
Уперше Прапор Надії замайорів над Запоріжжям навесні 2025 року. Відтоді його встановлюють у різних містах та навіть на вокзалах поряд із державним стягом, щоб нагадувати: за кожними воротами полону хтось чекає на свободу, а після кожного чорного дня неодмінно настане білий ранок.
У Переяславі Прапор Надії підняли поруч із міським прапором, як символ обітниці: ми дочекаємося всіх наших захисників. Право підняти стяг надали представниці Обʼєднання родин Захисників територіальної оборони міст та селищ України «Жінки ТРО» – дружині зниклого безвісти воїна Марині Хондошко разом із донькою Іринкою.
Цього дня маленька Іринка відзначала свій другий день народження. Коли мати з донькою на руках здіймали полотнище до неба, присутні зі сльозами в очах спостерігали за цим моментом. Кожен подумки молився за повернення захисників і бажав дівчинці та всім українським дітям щасливого дитинства у мирній країні.
Нагадаємо, у Переяславі обговорюють нове місце для Алеї Героїв: понад тисяча підписів за Борисоглібську площу.