У четвер, 8 червня переяславців, яких об’єднує любов до світлин, зібрав в одному місці надзвичайно атмосферний івент. У парку імені Тараса Шевченка, біля Переяславського центру культури та мистецтв відбулось відкриття виставки фотографій «Літня фотосушка», яка буде експонуватися у Молодіжному центрі до 22 червня.
До заходу долучилися як професійні фотографи, яких уже досить давно знають та люблять переяславці, так і фотографи-початківці. Презентація світлин відбувалася просто неба. Роботи розвішувалися на мотузках за допомогою прищіпок – на згадку про часи, коли фотографії, надруковані вдома, сушились просто у ванній чи затемненій кімнаті.
Відкриття виставки відбулося за участі фотографів:
- Сергія Коваленка (@sergiy_kovalenko),
- Ірини Коляденко (@devushka_ira),
- Влада Саманя (@ya_predan),
- Максима Холошевського (@maktm.mov),
- Лесі Калантаєвської (@kalantaevska.lesia),
- Мар’яни Невертій (@q001im),
- Марини Беккер (@marebekker).
Також експонувалися роботи Олега Чемериса (@oleg_chemeris) і Юлії Шпетної (@juliashpetna), які, з різних причин, не змогли долучитися до івенту.
Учасники виставки спілкувалися між собою, обмінювались досвідом, знайомилися з тими, кого раніше не знали. Між іншим, деякі фотографи презентували тут роботи, яких немає на просторах інтернету.
Для початку ведучий і організатор заходу Максим Левченко влаштував публічні інтерв’ю із учасниками фотосушки. Фотографи розповідали про те, як розпочинали свій творчий шлях, які роботи для них є найбільш знаковими, ділилися порадами з початківцями, а також своїми цікавими історіями. До прикладу, як виявилося, Сергія Коваленка стати фотографом надихнула у свій час Ірина Коляденко. Тепер же вони обоє були присутні на заході і презентували свої роботи, як знані далеко за межами Переяслава фотографи.
Кілька слів від організатора
Про організацію «Літньої фотосушки» розповів її ініціатор Максим Левченко: «Серед заходів Центру молодіжних ініціатив, які впроваджуються на базі Молодіжного центру «Зустріч», за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) та IREX, мені потрібно провести кілька івентів. Власне, якось в мене з’явилася ідея, що потрібно організувати фотосушку в місті, тому що у Переяславі є дуже багато талановитих класних фотографів, яким є що показати світу. Як виявилось, таке ком’юніті тут рідко зустрічається разом, тому і організували таку здибанку».
«Особисто я – не фотограф і фотосушки раніше не відвідував, тому, можливо, не все вийшло, як очікувалось. А взагалі, з фотографією мене пов’язує те, що батько колись був фотографом, працював якраз із плівковими світлинами. На прикрість, мені цей талант не передався, але, можливо, завдяки цьому я і став поборником друкованої фотографії», – ділиться Максим.
Він також висловив вдячність усім, хто взяв участь у виставці: «Хочеться щиро подякувати фотографам за те, що вони, так би мовити, не погордували – за власні кошти роздрукували фотки, прийшли на зустріч. І, власне, за таким загальним враженням вийшло навіть краще, ніж воно планувалося. Також хочеться подякувати Молодіжному центру «Зустріч», який допоміг це все організувати і втілити в життя».
Як відмітив Левченко, цей івент претендує на те, щоб стати традиційним.
Максим Холошевський про «Літню фотосушку» і своє ставлення до паперових фото
Своїми враженнями від заходу поділився з Proslav Максим Холошевський: «Мене запросив взяти участь у «Літній фотосушці» Максим Левченко. Мені дуже сподобалась ідея, і я подумав: «А чому б і ні?». В результаті, мені дуже сподобалось. Не пригадую, щоб такі заходи раніше проводили в Переяславі. Було справді дуже цікаво. Скажу чесно, в мене були трошки інші очікування, але фотосушка їх перевершила. Тим більше, враховуючи те, що її проводили вперше і організатори не робили великого розголосу напередодні».
Максим вважає, що такі заходи важливі для творчої культури міста і ознайомлення переяславців із місцевими талановитими людьми: «Можливо, наступного разу до івенту долучаться люди, які хотіли б спробувати себе в ролі фотографа, але вагаються. Вони зможуть відкрити для себе щось нове від професіоналів своєї справи, познайомитися і поспілкуватися з іншими фотографами – для них це буде дуже корисний досвід».
Для Максима друковані фото – особливі: «Цифрові фото ми бачимо постійно, тому ми до них ставимося як до чогось звичайного і буденного. У свою чергу, паперові світлини – це ті, які нам подобаються найбільше, адже ми обрали їх з-поміж десятків інших, щоб прикрасити свій інтер’єр чи вклеїти їх до фотоальбому. Тобто це особливі фото, вони для нас значать щось більше або ж просто подобаються нам і надихають. Паперові фото завжди будуть актуальні, я вважаю. Бо коли ти бачиш їх в телефоні чи комп’ютері – це одне діло, а коли ти тримаєш їх в руках – це набагато цікавіше».
«Між іншим, я у ході фотосушки вперше познайомився з роботами дівчинки із міста Суми (Леся Калантаєвська – прим. авт.), раніше про неї не знав. Тому хотів би, щоб такі івенти організовували і надалі. Це було б дуже корисно для новачків і для культури нашого міста. Навіть просто як цікаве проведення вільного часу не буде зайвим», – додає Максим.
Марина Беккер про те, чому вважає такі заходи корисними і яку з презентованих світлин уже зробила шпалерами на екрані свого телефону
У свою чергу, Марині Беккер захід сподобався через атмосферу і нові знайомства. «Знаходитись у колі творчих людей завжди цікаво», – каже вона.
«У таких заходах багато користі як для учасників, так і для глядачів. Для учасників це можливість представити себе, показати себе у своїх роботах (як творця). Для глядача – нагода познайомитись ближче з авторами, послухати, подивитись та відволіктись хоч на деякий час від наших реалій та подій. Важливо вміти хоч на трішки відволікатись!», – переконана Марина.
Вона також вважає, що для того, аби такі заходи були ще більш корисними, потрібно дати можливість людям донатити: «Свої роботи я і несла з ціллю не лише показати, а й принести користь – усі кошти від фото пішли б на підтримку ЗСУ, або людям, які потребують наразі допомоги. Сподіваюсь, що фото ще будуть представлені у Переяславі і люди зможуть їх придбати за донат».
Ми також запитали у Марини, чи були на виставці представлені роботи фотографів, яких вона до цього не знала.
«Переважно з усіма я вже знайома. Але от Марʼяну Невертій бачила вперше. Дуже сподобалась її світлина з човном, яку вона зробила у Німеччині. Я вже собі на заставку телефону її поставила. Авторка дуже приємна і ввічлива. Думаю, що свій потенціал вона ще розкриє», – відповіла фотографиня.
«Друк фото завжди був, є і буде особливим. Паперові світлини у мене асоціюються з моїм дитинством – так тепло переглядати ті моменти і тримати фотокартку в руках, а не дивитись через монітор. У мене багато знімків, і з часом ця колекція, звичайно ж, зростатиме. У цифровому форматі про деякі фото можна навіть забути або ж втратити серед мільйонних папок на цифрових носіях. А от в роздрукованому вигляді такого не буде. А якщо зробити вдома фотостіну з моментів та своїх робіт… Я особисто вже взяла цю ідею на реалізацію», – розповідає дівчина.
А на запитання про те, чи хотіла б вона, щоб такі івенти проводились і надалі, Марина впевнено відповіла: «Так, так і ще раз так! Ідею з фотосушкою можна масштабувати і зробити сезонною. Або організовувати тематичні івенти для фотографів чи інших митців нашого міста».
Ірина Коляденко вважає, що схожі заходи корисні ще й для морального стану переяславців у такі непрості часи
Ірина Коляденко, яка завітала на виставку разом зі своєю сім’єю, розповідає: «Я вирішила взяти участь у цьому заході, щоб показати свої улюблені роботи, подивитися на красу світлин інших фотографів, поспілкуватися і відволіктися від тривожних новин. Мені сподобався івент. Я зустрілася з друзями-фотографами, і познайомилася з новими авторами, які тільки почали свій творчий шлях».
Вона ділиться, що побачила на виставці роботи нових для неї фотографів: «Мені було приємно познайомитися з ними особисто та з їхнім стилем фото».
«Паперовий друк має свою атмосферу. Я щороку роблю фотокнигу спогадів, де кожну фотографію підписую своїми спогадами, – зазначає Ірина, і додає, – Я б хотіла щоб в нашому місті було більше культурних івентів, аби щодня в молоді був вибір з багатьох подій. Мені хотілося б, щоб більше молоді робило вибір в користь культурним, спортивним заходам, а не посиденькам зі шкідливими звичками. Також такі події піднімали б моральний стан жителів міста, зважаючи на сьогоднішні щоденні негативні новини».
Як відмітив Максим Левченко, гарним показником було те, що по завершенню заходу люди ще близько години не хотіли розходитись і ще досить довго насолоджувались світлинами.
Організатори благодійної акції «Одягни вишиванку – підтримай захисника» розповіли, на що витратили кошти виручені під час благодійної акції.