У Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав» триває масштабний і стратегічно важливий проєкт – оцифрування унікальної колекції старовинних ікон. Ініціатива реалізується за підтримки НеМо: Ukrainian Heritage Monitoring Lab, організації, що ставить собі за мету зробити українську спадщину видимою та невіддільною частиною суспільного життя, передає Proslav.
Спадщина переходить у цифровий вимір
За повідомленням НеМо, колекція переяславського заповідника налічує понад тисячу ікон, що охоплює період від XVIII до початку ХХ століття. Вона дає змогу прослідкувати як розвиток професійного іконопису, сформованого під впливом європейських художніх течій, так і народно-ремісничих традицій, які зберегли автентичні локальні риси.
«Оцифрування цих предметів дозволить не лише створити та зберігати цифрові двійники унікальних образів, але й значно оптимізує дослідження сакральної спадщини Наддніпрянщини для науковців звідусіль», – зазначають у організації.
Фахівці НеМо працюють у заповіднику разом із науковими співробітниками, використовуючи планетарний сканер ZEUTSCHEL OS C2 німецького виробництва, створений спеціально для музейних та бібліотечних фондів, а також мобільну фотостанцію, що дозволяє працювати у будь-якому регіоні України. Такий підхід робить процес гнучким, мобільним та максимально ефективним.
Чому зараз цифрова фіксація – питання національної безпеки
Головна зберігачка фондів НІЕЗ «Переяслав» Аліна Задорожня підкреслює: повномасштабне вторгнення Росії створило безпрецедентні виклики для української спадщини. Руйнування пам’яток, викрадення музейних колекцій, необхідність оперативно евакуйовувати експонати – усе це сформувало нову реальність, у якій технології стали критично важливими.
Аліна Вікторівна розповідає, що оцифрування відбувається в межах проєкту «Ukraine, Kyiv Digitisation Centre» за підтримки Cultural Emergency Response. Наразі у фокусі – понад 200 найцінніших ікон заповідника.
– Цифрова копія фіксує предмет у найменших деталях і гарантує, що в майбутньому в разі пошкодження або втрати артефакту можна буде здійснити його реконструкцію. Тому така форма збереження в окремих випадках стає шансом на відновлення втрачених пам’яток. А окрім того, це спосіб забезпечити доступ до колекції тоді, коли сама пам’ятка тимчасово недоступна для публіки, бо перебуває в укритті або в евакуації, – пояснює головна зберігачка.
Музейні скарби – доступні для всіх
Експерти НеМо наголошують, що процес оцифрування формує нову культуру доступу до історичних цінностей: експонати стають доступними для дослідників, студентів, мистецтвознавців, журналістів, музейників – і водночас для широкої публіки, яка часто не має можливості приїхати до музею.
Висока точність знімків дозволяє роздивлятися кожен фрагмент – від мазка пензля до найменшої тріщинки. Так, музейні скарби виходять за межі фізичних експозицій і стають частиною глобального цифрового простору.
НеМо формує сучасну платформу знань про спадщину
Працюючи в музеях, команда НеМо паралельно створює інтелектуальну платформу для тих, хто працює із спадщиною. База знань Ukrainian Heritage Monitoring Lab, створена на платформі MediaWiki, – це відкритий ресурс, який систематизує матеріали щодо:
- цифровізації музеїв,
- документування руйнувань культурної спадщини,
- порятунку об’єктів у надзвичайних ситуаціях,
- управління культурною спадщиною.
На платформі зібрані стандарти, методики, напрацювання експертів, матеріали конференцій і тренінгів. Це перший в Україні систематизований цифровий центр компетенцій у сфері охорони спадщини. Його підтримують міжнародні партнери: Cultural Emergency Response, World Monuments Fund та Smithsonian Cultural Rescue Initiative.
Оцифрування у переяславському заповіднику триває і це робота, значення якої можна буде оцінити повною мірою лише з часом. Але вже зрозуміло, що це – інвестиція в майбутнє, у збереження культурної пам’яті для наступних поколінь.
У наступних публікаціях фахівці НеМо обіцяють поділитися деталями роботи з іконописом та нюансами цифрових процедур, що дозволяють переводити у цифровий формат такі складні й делікатні об’єкти.
Тим часом нагадаємо, як змінювалася головна ялинка України: від Революції Гідності до воєнного часу.