У четвер, 8 січня, Переяслав попрощався з колишнім міським головою, Почесним жителем Переяславської громади, краєзнавцем, громадським і культурним діячем Іваном Петровичем Якименком. Він відійшов у вічність 7 січня, на 75-му році життя.
Іван Якименко народився 8 вересня 1951 року в багатодітній родині в селі Положаї Переяслав-Хмельницького району Київської області. У 1968 році закінчив Ташанську середню школу й того ж року став студентом електроенергетичного факультету Київського політехнічного інституту.
Після завершення навчання Іван Якименко працював на відповідальних виробничих посадах: інспектором енергонагляду, головним механіком фабрики художніх виробів імені Богдана Хмельницького, механіком виробничого комплексу № 2 ВО «Київприлад». Значну частину свого життя він присвятив освітній сфері. Упродовж 1983–1994 років працював викладачем спеціальних дисциплін, майстром виробничого навчання та заступником директора з навчально-виробничої роботи ПТУ-22, зробивши вагомий внесок у підготовку фахівців і розвиток професійної освіти.
У 1998–2006 роках Іван Якименко був депутатом Переяслав-Хмельницької міської ради, а у 2006–2010 роках очолював місто як міський голова. За час його каденції він зарекомендував себе відповідальним керівником, далекоглядним управлінцем і щирим патріотом Переяслава.
Прощання з Іваном Якименком відбулося у Свято-Успенському храмі, де зібралися кілька сотень людей – рідні, друзі, колеги, представники влади, духовенства та мешканці громади.
Міський голова Вячеслав Саулко у своїй промові наголосив на особистій дружбі та багаторічній підтримці, яку відчував від Івана Петровича:
«Він був великою людиною. Останні роки моє життя було сповнене віри, надії та великої дружби з ним. Іван Петрович до останньої хвилини підтримував, допомагав, давав виважені й практичні поради. Майже щодня цікавився справами громади, переживав за кожне рішення. Особливо підтримав під час встановлення пам’ятника Михайлу Сікорському. Він щиро любив Переяслав, але понад усе – людей і свою родину. Усе, що він зробив для міста, ми пам’ятатимемо завжди».
Навіть після завершення роботи на посаді міського голови Іван Якименко не відійшов від громадської діяльності. З 2016 року він очолював громадську організацію «Відродження Переяслава», активно долучався до суспільно важливих ініціатив, підтримував місцеві проєкти та охоче ділився досвідом із молодшим поколінням.
Особливе місце у його житті займала справа збереження та популяризації історико-культурної спадщини Переяслава. Він був членом організаційних комітетів із відзначення 1100-річчя першої літописної згадки про місто (2006–2007), Міжнародної наукової конференції «Переяславська земля та її місце в розвитку української нації, державності і культури» (2007), входив до редакційної колегії наукового видання «Переяслав у віках». Упродовж багатьох років був активним учасником Всеукраїнського історико-культурологічного форуму «Сікорські читання» (2012–2024). Також є автором монографії «Положаї крізь віки» (2011).
Протягом усього життя Іван Якименко підтримував Університет Григорія Сковороди в Переяславі, постійно долучався до наукових, краєзнавчих і культурних заходів закладу. В університеті згадували його як людину принципову, мудру й небайдужу до долі рідного краю, яка послідовно відстоювала інтереси навчального закладу в земельних та господарських питаннях, сприяла розвитку інфраструктури й зміцненню матеріальної бази.
У жовтні 2025 року Іван Якименко став лауреатом премії імені Героя України Михайла Сікорського – за вагомий внесок у розвиток музейної справи та збереження культурної спадщини.
Завдяки його ініціативам і підтримці у Переяславі з’явилися важливі пам’ятні об’єкти: знак «1100-річчя першої літописної згадки про Переяслав» (2007), пам’ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років (2009), «Камені спотикання» на вшанування жертв нацизму (2009), пам’ятний знак Герою України Михайлу Сікорському (2023).
За багаторічну сумлінну працю та активну громадянську позицію Іван Петрович Якименко був відзначений численними нагородами, серед яких почесний знак Міністерства освіти України «Відмінник освіти України», орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня, орден Святого Миколая Чудотворця, медаль «За сумлінну працю» Міністерства праці та соціальної політики України, грамота Кабінету Міністрів України, подяка Президента України, «Почесна відзнака Григорія Сковороди» Переяславського університету. У 2015 році йому було присвоєно звання Почесного жителя Переяславської громади.
Після завершення літургійної служби Івана Якименка поховали на Андрушівському кладовищі. У Івана Петровича залишилися дружина Надія Сергіївна, син Олександр, донька Оксана та шестеро онуків.
Життєвий шлях Івана Петровича Якименка залишив помітний слід в історії Переяслава – у справах, ініціативах, пам’ятниках і, передусім, у пам’яті людей, для яких він був прикладом служіння громаді та рідному місту.