Сьогодні, 9 березня, весь світ відзначає 212-ту річницю з дня народження видатного українського поета, художника та мислителя Тараса Шевченка. Традиційно не залишився осторонь і Переяслав – місто, де Кобзар провів знаковий період свого життя та де з-під його пера вийшов славетний «Заповіт», повідомляє Proslav.
Представники міської влади, громадських організацій, керівники комунальних установ та небайдужі містяни зібралися біля пам’ятника Тарасу Шевченку на території музею «Заповіту», аби віддати шану великому українцю.
Захід розпочався хвилиною мовчання: присутні вшанували памʼять тих, хто ціною власного життя виборює для нас свободу, і тих, хто поліг на полі бою, захищаючи суверенітет України.
Народження пророка нації
Під час пам’ятного заходу ведуча Оксана Чирка нагадала присутнім історію появи на світ українського генія.
«Темної ночі 9 березня 1814 року, у селі Моринцях в хаті Григорія Шевченка, кріпака Пана Енгельгарда, блиснув у вікні єдиний на все село вогник, – народилася панові нова кріпацька душа, а Україні – її великий співець – Тарас Шевченко. Батько говорив про свого творчого сина так: “З нього буде або щось добре, або велике ледащо”.
Хлопчик мав неабиякий потяг до малювання й читання. Він змалечку мріяв навчитися грамоти та читав усе, що траплялося під руку, а також потай малював вуглиною на стінах. Саме це прагнення до знань згодом визначило його долю».
Особливе місце в житті та творчості Кобзаря займала Переяславщина. Поет бував тут неодноразово, довго мешкав як у самому місті, так і в навколишніх селах, черпаючи тут творче натхнення. Тому кожного, хто ступає на переяславську землю, охоплює особливе почуття гордості від усвідомлення того, що цими самими дорогами колись ходив геніальний Тарас.
Відродження історії та «Кобзар Переяславський»
До громадськості звернувся міський голова Переяслава Вячеслав Саулко, який поділився своїми роздумами про роль Шевченка у житті кожного українця та розповів про міські ініціативи щодо вшанування його пам’яті.
«Мабуть, життя кожного з нас із самого дитинства тісно пов’язане з іменем Тараса Шевченка. Ми ходили до школи, читали його вірші, вчили їх напам’ять, брали приклад і пишалися тим, що маємо такого великого генія людства. Сьогодні ми зібралися в цей чудовий весняний день, щоб вшанувати пам’ять цієї людини. Для мене як для міського голови це особлива гордість, адже ця велична постать жила, працювала саме тут і створила свої чи не найкращі твори», – зазначив очільник міста.
Вячеслав Саулко також поділився своєю давньою мрією щодо увічнення пам’яті Кобзаря в архітектурному просторі міста:
«Останні роки вся моя робота і мрія сповнені надією відновити ту картину, яку малював Тарас Григорович у 1845 році – пейзаж Вознесенського собору, тих культових споруд та каплички. Моя мрія – встановити пам’ятник саме на тому місці, де він стояв і змальовував цей краєвид, щоб усі люди, наші діти та нащадки могли це бачити».
Окремо міський голова наголосив на важливості виходу видання «Кобзар Переяславський», яке вміщує твори, написані Шевченком на Переяславщині у період з 1845 по 1859 роки. Упорядником збірки виступила наукова співробітниця НІЕЗ «Переяслав» Наталія Павлик, а сам Вячеслав Саулко виступив меценатом видання.
«Я впевнений, що мільйони туристів, які приходитимуть до наших музеїв, зможуть отримати це перше друковане видання нашого чудового “Кобзаря Переяславського”. Це наше, і воно зроблене вашими руками. Дякую колективу за те, що підтримали починання вашої колеги. Коли Наталія Миколаївна звернулася до мене з проханням допомогти, я сприйняв це як дар і покликання – зробити все для того, щоб посприяти. Дякую, що звернулися саме до мене, для мене це радісно і дуже особливо», – підкреслив мер.
Упорядниця видання Наталія Павлик передала Музею «Заповіту» одразу 400 примірників унікального «Кобзаря Переяславського». Крім того, долучитися до творчої спадщини генія змогли всі охочі – примірники збірки як пам’ятний подарунок роздали присутнім прямо під час урочистостей.
Багатогранність таланту та Шевченко сьогодні
Славну історію давнього Переяслава Шевченко знав досконало. Ще задовго до приїзду сюди, у 1838 році, він написав поему «Тарасова ніч», в якій оспівав події 1630 року, коли повстанці на чолі з Тарасом Федоровичем вщент розгромили під Переяславом добірне шляхетське військо. Під час своїх трьох візитів до міста він не лише гостював, а й плідно працював: малював місцеві архітектурні памʼятки, писав поеми та збирав матеріал для майбутніх творів.
Яким саме він бачив Переяслав, детально описано в його повісті «Близнюки». Аби присутні могли зануритися в атмосферу тогочасного міста очима Кобзаря, уривок з твору зачитала учасниця студії конферансу «Акцент» Переяславського центру культури і мистецтв Анастасія Кравченко (керівниця – Влада Черненко).
До слова також запросили виконуючу обов’язків генерального директора Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» Марину Навальну:
«Ми знаходимося поруч зі знаковим місцем – Музеєм “Заповіту”, будинком Андрія Козачковського, де щонайменше чотири рази бував Тарас Григорович. Сьогодні зранку я побачила флешмоб військовослужбовців однієї з частин. Поряд із відомими закликами: “Борітеся – поборете”, “Свою Україну любіть”, вони згадували й такі рядки, як “Садок вишневий коло хати” або “О сестри, сестри, горе вам”. Це свідчить про те, що Шевченко живе в душі кожного з нас не лише як борець, а й передусім як геніальний лірик та гуманіст. Адже в будь-якому куточку світу людина згадує маму, сестру та рідну хату».
Очільниця заповідника також нагадала, що минулого року Музей «Заповіту» відзначав 180-річчя з часу написання цього славетного твору саме в його стінах.
«Сьогодні наш музей – це не лише наука та екскурсії, це ще й пізнавально-виховні творчі заходи для дітей. Наприклад, увесь минулий тиждень наші працівники проводили спеціальні заходи для найменших відвідувачів, аби вони змалечку могли запам’ятати найважливіше», – додала Марина Іванівна.
Минатимуть роки, спливатимуть століття, а Тарас Шевченко незмінно залишатиметься у памʼяті нащадків. Бо є і буде Україна, і буде український народ, який свято береже його заповітні слова. Наприкінці заходу, на знак глибокої пошани, учасники поклали квіти до підніжжя памʼятника Тарасу Шевченку.
