Заслужений тренер України Микола Горбенко – один із найвидатніших спортсменів Переяславщини. За його плечима незліченна кількість блискучих перемог. Та найбільша пристрасть Миколи Івановича і справа, якій він присвятив більше 40 років – виховання юних велогонщиків, розповідає Proslav.
66-річний тренер всюди супроводжує своїх вихованців
Микола Горбенко – доцент кафедри спортивних дисциплін, ігор та туризму Університету Григорія Сковороди у Переяславі. І навіть маючи солідну посаду в вищому навчальному закладі, він чотири рази на тиждень тренує вихованців відділення велоспорту міської ДЮСШ.
Слід підкреслити, що Миколі Івановичу 66 років, при цьому під час кожного тренування він разом зі своїми підопічними долає на велосипеді 15-20 кілометрів. Стартують, як правило, від свого приміщення на Оболонній, їдуть до музею просто неба, далі до «Любокраю», там проводять розминку на турніках, і звідти об’їзною дорогою, повз Трубайлівку, прямують назад.
Витривалість і життєвий тонус Миколи Івановича вражають – можна лише уявити, які виклики він приймав у розквіті своєї спортивної кар’єри.
У 15 років виконав перший дорослий розряд
Крутити педалі переяславець Микола Горбенко почав у ранньому дитинстві. Підлітком записався до спортивної школи, тоді секцію велоспорту очолював тренер Віталій Янчевський.
– Я майже одразу почав їздити на змагання і найпершим у Переяславі виконав перший дорослий розряд у велоспорті. Виграв першість Київської області у місті Біла Церква. Їхали ми по ґрунту, ямах, пагорбах. Років 15 мені тоді було. А у 20 став чемпіоном СРСР з велоспорту, – згадує Микола Іванович.
У 1975 році хлопець пішов у армію, а коли повернувся, наставник запросив його стати колегами. Так у 23 роки Микола Іванович почав працювати тренером переяславської спортшколи. Паралельно здобував освіту вчителя фізкультури у Черкаському педагогічному інституті.
– Займалися ми в приміщенні навпроти колишнього кінотеатру. Групи тоді набирали величезні. Це зараз в нас 13 велосипедів, а тоді, уявіть, було 113! Нас було чотири тренери. З часом інші викладачі звільнилися за своїми обставинами: мій перший тренер Віталій Григорович переїхав до Білої Церкви – там йому дали більшу квартиру й велобазу, Олександр Гриценко одружився й перебрався у Сквиру, Саша Пестряков теж виїхав. Пізніше прийшов Костя Єпіфанов, ми з ним довго працювали, але він, на жаль, трагічно загинув. Я залишився один.
Виховував майстрів спорту міжнародного класу
Завдяки самовідданій праці Микола Горбенко виростив десятки професійних спортсменів. За роки роботи він підготував 14 майстрів спорту та 4 майстрів спорту міжнародного класу.
З теплом тренер згадує своїх вихованців Олександра та Юрія Аракелянів, переможців та призерів Всесоюзних та міжнародних змагань. Юрій виконав норматив майстра спорту СРСР, а Олександр – отримав звання майстра спорту міжнародного класу України. Розповідає про Віталія Козинського, який у 1982 році став восьмим на Чемпіонаті світу у Франції.
– Анатолій Чубар теж був дуже сильним спортсменом, – продовжує Микола Іванович. – А Льоню Тимченка помітили на змаганнях і запросили їздити за іспанський клуб. Він поїхав і залишився в Іспанії, ми дуже добре спілкуємося. Про всіх хлопців у мене найкращі спогади.
Микола Горбенко і сам неодноразовий переможець чемпіонатів України та колишнього СНД з велосипедного спорту на шосе та з велотуризму. А в 1997 році спортсмен отримав почесне звання «Заслужений тренер України».
Відділення велоспорту відродили двадцять років потому
Наприкінці 90-х, каже Микола Іванович, для переяславського велоспорту настали не найкращі часи:
– Приміщення наше забрали, а секцію перемістили у підвал сьомої школи. Коштів не виділяли, інвентар не оновлювали, велосипеди були вже старі і з часом їх просто списали.
Миколі Івановичу запропонували роботу в університеті. Розуміючи, що перспектив розвитку при спортивній школі практично немає, він погодився. Після його звільнення секція велоспорту припинила існування.
А у 2019 році тодішній міський голова Переяслава Тарас Костін звернувся до Миколи Івановича з пропозицією відновити роботу відділення у ДЮСШ:
– Оскільки Тарас Вікторович теж прихильник велосипедного спорту, він вирішив посприяти відродженню секції. Придбав 13 гірських велосипедів і 13 касок. Я влаштувався на пів ставки, так і поєдную з роботою в університеті. Мені це в радість, – ділиться Микола Іванович. – Ходять зараз переважно учні середніх класів, для них ці велосипеди прекрасні. Група в цілому забезпечена. Приміщення в нас хороше, шкода тільки, що далеченько від центру. До війни було значно більше дітей, зараз регулярно приходять близько восьми.
Відданий двоколісний друг
Заслужений тренер каже, що в еру смартфонів не так просто заохотити дітей до спорту. Хоч катання на велосипеді приваблюють відчуттям швидкості, свободи, цікавими екскурсіями, втім, як і в будь-якому спорті, потрібно серйозно працювати над собою:
У теплу погоду, звісно, їздити на велосипеді – одне задоволення. Втім навіть сильний дощ, сніг і мороз – не перешкода для юних спортсменів. Взимку та восени вони тренуються у приміщенні – виконують вправи, грають у м’яча, по пів годинки крутять педалі на велостанку.
– Щоб стати чемпіоном, треба багато трудитися, – констатує Микола Іванович. – Козинський і Аракелян свого часу на тому станку крутили годинами. А на шосе ганяли по 100 кілометрів. Я за ними на мотоциклі, або й також на велосипеді.
Спортсмен каже, що найбільша відстань, яку він подолав на змаганнях – 180 км, під час тренувань – 220 км. Проїхатися на велосипеді з Переяслава до Києва і назад було звичайною прогулянкою.
З гордістю Микола Іванович показує свого «залізного коня» – спортивний велосипед Харківського заводу, на якому він подолав тисячі кілометрів. Він навіть не може сказати, якого віку його відданий двоколісний друг. «Та йому сто років», – сміється.
На цьому велосипеді у 2007 році в складі збірної України з велотуризму Микола Іванович здобув перемогу в номінації «Найскладніший велопохід» за мандрівку в горах Киргизії та Узбекистану, яка тривала місяць. На ньому ж він вирушає у чергову велопрогулянку Переяславом зі своїми юними вихованцями.
На безкоштовні тренування до відділення велоспорту запрошують хлопчиків і дівчаток з 5 по 7 класи.
Телефон для довідок та запису: +380638399107 (Людмила Іванівна Буряк, директорка ДЮСШ)
