В Університеті Григорія Сковороди у Переяславі 14 березня відбулася зустріч із редакторкою та ведучою «Телебачення Торонто» Сашею Гонтар. Цим івентом розпочався новий сезон проєкту «Платформа можливостей», який вже понад шість років реалізовують у виші. Зустріч модерував журналіст Proslav, а нині виділяє для вас найцікавіші тези розмови.

Говорили про журналістику, поезію та життя в сучасній Україні
На початку Саша розповіла про дитинство в 90-х і 2000-х роках, коли український медіапростір був переповнений російськомовним контентом. Вона зізналася, що саме любов до літератури допомогла їй сформувати критичне мислення: «Мені здається, що моє дитинство в Кропивницькому мало чим відрізнялося від життя в інших обласних центрах чи маленьких містах. Були моменти радості, але згодом у моєму житті стало надто багато російських серіалів. Чесно кажучи, я тоді навіть не усвідомлювала цього. Якби не книги, не факт, що я б стала нормальною людиною».
На зустрічі була ще одна зірка – собачка Марла, відома серед прихильників творчості Саші та її чоловіка, музиканта Сергія Гусака (Ницо Потворно). Вона то сиділа на руках у господині, то жваво взаємодіяла з аудиторією, а після заходу навіть познайомилася з песиком Аскольдом, улюбленцем університету.
Від педагогіки до журналістики: яким був шлях гості до «Телебачення Торонто»
Цікаво, що за освітою Саша – вчителька початкових класів, проте зрозуміла, що це не її покликання ще під час студентської практики: «Одного разу я побачила, як першокласник намагався вбити жука, і подумала: можливо, діти – не завжди добрі істоти, і я не та людина, яка має їх виховувати».
Шлях до журналістики виявився непростим. Спочатку вона працювала в закладах громадського харчування, але зрештою знайшла себе в новинних оглядах. Саме її стиль зацікавив команду «Телебачення Торонто», і так розпочалася її медійна кар’єра. Вона зізнається, що довго не могла звикнути до Києва, але поступово пристосувалася, хоча зараз мріє переїхати до Івано-Франківська: «Це місто затишку і мрій, де все класно».
Гонтар розповіла про те, як змінилася робота «Телебачення Торонто» під час війни
Саша також розповіла, як змінилася робота команди після 24 лютого 2022 року. Спочатку вони намагалися робити стріми й новинні дайджести, але зрозуміли, що світ змінюється занадто стрімко. «Ми почали нервово жартувати з того, з чого, можливо, не варто було б. Але люди писали, що це допомагало їм триматися», – зізнається вона.
За її словами, зараз у редакції працює менше людей, ніж до вторгнення, але команда продовжує створювати якісний контент, що допомагає українцям пишатися своєю культурою та країною.
Гумор як інструмент осмислення реальності: які думки з цього приводу має Саша Гонтар
Сашу запитали, як вона балансує між гумором і серйозними темами. Вона відповіла: «Головне – не просто посміятися, а розповісти щось важливе. Якщо колись я втрачу відчуття межі, значить пора зупинятися».
Говорили й про успішність відео в YouTube. Саша пояснила, що після 2022 року український сегмент платформи почав розквітати, але зараз аудиторія більше цікавиться розважальним контентом намагаючись хоч трішки відмежувати себе від новин.
«Треба не просто обирати популярну нішу, а розуміти, що саме хочеш у ній зробити. Попри те, що створюється дуже багато каналів, не всі вони продовжують свою діяльність. Треба поставити собі питання «а щоб що?», – порадила вона.
Поезія як спосіб самовираження, або чому поетеса нині не пише віршів
Окремо згадали й про поетичну творчість Гонтар. Її збірка «Жери землю» вийшла у 2019 році, але зараз, каже, складно повернутися до написання віршів: «Щоб знову писати, треба позбутися внутрішньої цензури».
«Ще у 2022 році я зрозуміла, що у мене є особиста задача – не поїхати «кукухою» і триматися «в ресурсі» настільки довго, наскільки я зможу. Треба оптимально розраховувати свої сили, бо ми будемо потрібні нашій країні ще тривалий час. Якщо зараз ми «посиплемося», ніхто нас потім не збере назад окрім нас самих. Тому, перш за все, треба прислухатися до себе. Прагнути до відчуття, чи достатньо ти робиш на своєму місці, і чи маєш наснагу робити ще більше», – сказала наостанок Саша Гонтар.
Слід зауважити, що організатори креативно підійшли до підготовки подарунку на згадку – презентували уламок російського «шахеда» з дарчим підписом, який напередодні збили бійці переяславського ДФТГ.
В Університеті Григорія Сковороди в Переяславі додають, що проєкт «Платформа можливостей» й надалі продовжить відкривати нові горизонти для всіх, хто готовий мислити, аналізувати і творити. Нові анонси обіцяють оприлюднити найближчим часом.
Нагадаємо, також цього тижня Університет Переяслава провів онлайн-зустріч із Saint Leo University з США, а ще днями у Переяславі відбувся благодійний показ фільму про «Да Вінчі».