Результати опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова на пунктах пропуску через державний кордон України у Закарпатській області (пункти пропуску Ужгород, Малий Березний та Чоп (Тиса). Були опитані громадяни України віком від 16 років, що перетинали кордон України у зв’язку з воєнними діями. З 15 березня по 1 квітня 2022 року був опитаний 101 респондент, що перетинав державний кордон пішки чи автомобільним транспортом.
Біженці: штрихи до портрету
Переважна більшість біженців — жінки (83%), відповідно, чоловіки становлять 17% серед опитаних. За віком найбільшу групу респондентів становлять люди від 30 до 39 років (37%), 26% — ті, кому від 40 до 49 років, 19% — люди віком від 16 до 29 років, 11% — віком 60 і більше років, 8% — ті, кому від 50 до 59 років.
Більше половини тих, хто виїжджає за кордон у зв’язку з воєнними діями — жителі Сходу та Півдня країни (51,5%), найбільше серед східних областей представлена Харківська — 19%) ), 45% — жителі центральних областей (у тому числі 31% — жителі Києва та Київської області), і лише 4% — жителі західних областей.
63% біженців виїжджають за кордон із дітьми, 21% — з батьками (своїми чи свого чоловіка/жінки), 17% — з чоловіком чи дружиною, 4% — з внуками, 14% — з іншими родичами, 7% — з друзями, знайомими, 13% — самі.
55% респондентів відповіли, що на час їх виїзду відбувалися бойові дії у населеному пункті, де вони мешкають, 13% — що бойові дії відбувалися поблизу нього, 10% — що бойових дій не було, але їх населений пункт бомбардувався чи обстрілювався, 14% — що сусідні населені пункти бомбардувалися чи обстрілювалися і лише 8% зазначили, що нічого з наведеного у їх населеному пункті або біля нього не відбувалося.
Відповідаючи на запитання, чи отримували вони будь-яку допомогу з початку війни, 53,5% респондентів відповіли, що отримали допомогу від волонтерських організацій, 45% — що отримали допомогу від пересічних громадян, з якими до цього не були знайомі, 41% — допомогу від родичів, знайомих, друзів, 27% — від державних органів, 9% — від релігійних організацій, 7% — від підприємств, приватних підприємців (у тому числі за місцем роботи), 2% — від закордонних фондів, установ, посольств, консульств інших країн. 21% опитаних відповіли, що не отримували жодної допомоги.
Біженці: настрої та оцінки
Оцінюючи власний психологічний стан на 24 лютого (на початок війни) за шкалою від 0 до 10, де 0 означає «максимальний рівень спокою, упевненості», а 10 відповідає максимальному рівню паніки, страху, невпевненості, респонденти його оцінили в середньому 6,7 балами (52% оцінили балами від 8 до 10, що відповідають високому рівню паніки, страху, невпевненості).
Оцінюючи власний психологічний стан на час опитування, респонденти його оцінили в середньому 5,7 балами. При цьому частка тих, хто оцінив його балами від 8 до 10, зменшилася порівняно з початком війни з 52% до 22%.
89% опитаних вірять у те, що Україна переможе в цій війні, лише 1% дають негативну відповідь (10% — вагаються з відповіддю). 79% опитаних планують повернутися в Україну після закінчення війни, 10% — не планують, 11% — вагаються з відповіддю.
Дії державного керівництва України під час російської агресії 78% респондентів оцінюють позитивно, лише 2% — негативно (20% не змогли оцінити).
35% опитаних вважають достатньою допомогу міжнародного співтовариства Україні, 43% — недостатньою, 23% не визначилися з відповіддю на це запитання.
Джерело – Український центр економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова
