У вівторок, 7 жовтня, Переяславська громада попрощалася зі своїм земляком, військовослужбовцем Вадимом Чубарем. Він захищав Україну з перших днів повномасштабної війни, пройшов найважчі напрямки, вистояв там, де було справжнє пекло, і завжди залишався вірним побратимам та своїй землі. На жаль, його життя трагічно обірвалося внаслідок ДТП.
Вадим Чубар народився 31 травня 1989 року в Переяславі. Навчався у гімназії №1. Класна керівниця Любов Майборода з теплом згадує свого учня:
«Був хороший хлопець – душевний, спокійний, врівноважений, веселий. Коли він перевівся у старших класах до нашої школи, в нього одразу з’явилися друзі – він легко знаходив спільну мову з усіма».
Любов Михайлівна розповідає, що підтримує зв’язок із мамою Вадима – пані Валентиною, яка також колись навчалася у першій школі.
«Вадим був у неї єдиним сином. Три роки тому народився онучок, і вона не могла натішитися ним – завжди гуляла, фотографувалася з хлопчиком. Для неї це було справжнє щастя», – додає вчителька.
З початком повномасштабного вторгнення Вадим без вагань пішов на фронт добровольцем. 31 березня 2022 року він опублікував відео на своїй сторінці у Facebook, у якому звернувся до друзів:
«Оце сидів учора і думав – я ніколи в житті так не хотів на роботу, як зараз. Я реально хочу потягати ті холодильники, стіральні машинки, просто зайти в склад на Олександрівку. Хлопці, я так за вами скучив. Дзвоніть усім, підтримуйте одне одного, це дуже важливо. Переживаєш, коли хтось не бере трубку. Дзвоніть і мені – скучив за вами».
У липні 2023 року Вадим отримав поранення під час штурму ворожих позицій на Бахмутському напрямку. Уже за місяць він повідомив, що має гостру потребу в бронежилеті, і невдовзі повернувся на передову.
«Напевно, такі хлопці – сміливі, мужні, відважні – вже не можуть сидіти вдома, навіть попри поранення», – каже Любов Михайлівна.
Вадим Чубар служив у складі 48-го окремого штурмового батальйону військової частини А4945. Обіймав посаду зовнішнього пілота – оператора безпілотних літальних апаратів 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти ударних безпілотних комплексів РУБАК. Він виконував важливі завдання у сфері аеророзвідки, що допомагали рятувати життя побратимів і стримувати ворога.
1 жовтня 2025 року життя Вадима трагічно обірвалося внаслідок аварії. Дорожньо-транспортна пригода сталася в селі Сім’янівка Дубов’язівської селищної громади Конотопського району Сумщини. Як повідомили у ТЦК, аварія не була зіткненням із іншим транспортним засобом – імовірно, автомобіль перекинувся. Обставини трагедії встановлюють правоохоронні органи. Вадим загинув на місці. Йому було лише 36 років.
Попрощатися з Вадимом Чубарем, віддати шану Герою та помолитися за упокій його душі до Храму Воскресіння Христового у Переяславі прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та духовенства. Настоятель храму отець Іван Бобітко сказав у прощальному слові:
«Вадим із перших днів вторгнення добровільно став до лав ЗСУ. Мужньо, не шкодуючи сил і ризикуючи життям, стояв на захисті нашої землі. Як оператор безпілотників, він прикривав побратимів, нищив ворога у звитязі й боротьбі. І сьогодні, вбитий клятою війною, повернувся в рідний дім на щиті. Ми втішаємося надією, яку дає Господь, – що відпускаючи, передаємо його в обійми Божі».
Після заупокійної молитви траурний кортеж прослідував вулицями рідного міста до місця вічного спочинку Героя. Поховали Вадима Чубаря на Заальтицькому кладовищі. У нього залишилися дружина Анастасія та маленький син Захар.
Ім’я захисника назавжди залишиться в історії громади, у пам’яті побратимів і серцях усіх переяславців. Вічна шана і світла пам’ять Вадиму Чубарю. Щирі співчуття рідним загиблого.
Нагадаємо, у Переяславі з’явився білборд на честь полеглого Героя Богдана Янути.
