13 лютого у Бориспільському міськрайонному суді розглянули клопотання слідчого Бориспільського районного управління поліції про тимчасове відсторонення міського голови Переяслава Вячеслава Саулка від посади. Прокурор просив усунути його від виконання обов’язків строком на два місяці після повідомлення про підозру за двома статтями, зокрема щодо знищення археологічної пам’ятки.
У чому саме підозрюють посадовця, які аргументи наводили сторони обвинувачення та захисту, що пояснював у суді міський голова та чим суддя обґрунтувала своє рішення – усі подробиці засідання передає Proslav із зали суду.
У чому підозрюють міського голову Переяслава
На початку засідання начальник Переяславського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області Валентин Бражник оголосив клопотання. Міському голові повідомили про підозру за двома статтями – ч. 2 ст. 366-2 КК України та ч. 5 ст. 298 КК України.
Перший епізод стосується внесення завідомо недостовірних відомостей до щорічної декларації. За даними слідства, у декларації за 2021 рік Вячеслав Саулко не зазначив храм Святого Володимира у Переяславі вартістю понад 7,2 млн грн, який належить його дружині, а також кошти на двох банківських рахунках і фінансове зобов’язання на 600 тис. грн. Загальна сума розбіжностей, за версією слідства, становить понад 9 млн грн. Слідство також вказує на подібні невідповідності у деклараціях за 2022 та 2023 роки.
Крім того, Вячеславу Саулку інкримінують умисне знищення пам’ятки археології національного значення «Літописне місто Переяслав – столиця Переяславського князівства». За даними досудового розслідування, 26 серпня 2025 року на території об’єкта проводилися земляні роботи без обов’язкового дозволу центрального органу охорони культурної спадщини. Відповідно до висновку експерта, унаслідок цього було знищено культурні нашарування, а розмір завданої шкоди оцінено у 18,9 млн грн.
У клопотанні старший слідчий Бориспільського РУП ГУНП у Київській області Олександр Ткаченко зазначив, що, перебуваючи на посаді, підозрюваний може впливати на свідків, перешкоджати слідству або продовжити роботи на спірній земельній ділянці. З огляду на це він просив відсторонити його від посади на два місяці.
«Питання декларації за 2021 рік підіймається лише тепер»
Коментуючи позицію обвинувачення, Вячеслав Саулко заявив, що храм у Переяславі, який його родина будувала власним коштом, було введено в експлуатацію 8 грудня 2018 року та передано релігійній громаді у постійне безоплатне користування, тоді як земельна ділянка під ним залишається у власності громади.
«Це культова споруда, яка не є комерційним об’єктом і не приносить прибутку. Храм переданий громаді й служить людям», – наголосив він, додавши, що утримання храму здійснюється коштом родини.
Щодо недекларування храму посадовець заперечив наявність умислу. Він пояснив, що після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році цілодобово перебував у міській раді, тому не приділив належної уваги технічним аспектам заповнення декларації.
«Я фізично не міг приділити цьому увагу – перші чотири місяці з початку війни я просто не виходив із міської ради. У декларації було зазначено, що дружина не надала відповідні відомості через погіршення стану здоров’я», – сказав Саулко. Він також зазначив, що частину коштів на рахунку не вказав через неуважність, а документ готував юридичний відділ.
Окремо він прокоментував зауваження щодо поворотної фінансової допомоги у розмірі 600 тис. грн від ТОВ «Сімекс Альянс Україна» – підприємства, яке він очолював до обрання міським головою, а нині, за його словами, ним керує син.
«Ці кошти пішли на потреби Збройних Сил України – автомобіль, який я придбав і особисто відвіз у Дружківку», – заявив Вячеслав Саулко.
Підсумовуючи, міський голова підкреслив, що згодом подав виправлені декларації без подальших зауважень.
«Це було у 2022 році, і тільки тепер, у 2026 році, підіймається це питання. Більше того, уже згодом усі вимоги, які були до декларації, я виконав – усе виправив, і зауважень більше не було. Надалі подавав сумлінно, відверто і чесно, жодних претензій не висловлювали», – сказав він.
Суддя Ілона Муранова-Лесів звернулася до слідчого Олександра Ткаченка із запитанням, чому розслідування не проводилося тривалий час.
«А чого ви не розслідували, дійсно? Таке враження, що чекали, поки ви ще щось розриєте», – зауважила вона.
Слідчий заперечив бездіяльність та пояснив, що підозра погоджувалася на рівні обласної прокуратури, оскільки, за його словами, місцевий прокурор не мав повноважень її затвердити.
«Підписував підозру дуже-дуже високо поставлена людина, яка згідно із законодавством має на це право», – зазначив він.
За словами слідчого, матеріали кримінального провадження становлять щонайменше сім томів лише щодо епізоду з деклараціями. Після зібрання доказів їх передали до Київської обласної прокуратури для вивчення. Саме під час цього процесу, як стверджує слідчий, «дізналися про новий злочин», і матеріали об’єднали в одне провадження.
Роботи на території військового містечка: «Це було одним із моїх завдань – навести там порядок»
Коментуючи епізод щодо робіт на території так званого військового містечка, Вячеслав Саулко пояснив, що йдеться про ділянку, де з 1952 року функціонувала військова частина. За його словами, там розміщувалася важка техніка та 18 об’єктів інфраструктури – казарма, овочесховище, ангари, лазня, контрольно-пропускний пункт, санвузол. Крім того, пролягали значні підземні мережі: близько 250 метрів каналізації, 800 метрів тепломереж і понад 2 кілометри водогону.
У 1998 році рішенням уряду об’єкт разом із цими спорудами передали у комунальну власність міста, а згодом – в управління НІЕЗ «Переяслав». Водночас, за словами Саулка, належні правовстановлюючі документи на земельну ділянку та об’єкти оформлені не були.
«З 2005 року ця територія фактично стала безхазяйною. Той жахливий стан, у якому вона була, – це був великий біль для всієї громади. І це було одним із моїх завдань, коли я йшов на вибори, – навести там порядок. Це було сміттєзвалище в центрі міста. Директори шкіл, розташованих поряд, благали щось зробити, бо туди ходили діти й наражалися на небезпеку – там валялися пляшки, шприци, наркотики», – наголосив він, надавши суду звернення керівників закладів освіти щодо відкритого доступу дітей до аварійних будівель.
Саулко зазначив, що у 2022 році депутати міської ради ухвалили рішення оформити ділянку в комунальну власність, закріпили за цехом благоустрою, а згодом було розроблено проєкт створення парку імені Івана Мазепи.
«На тій території були суцільні зарості амброзії. Хімікатами труїти не можна, бо це центр міста. Тому було прийнято рішення про рекультивацію – зняття верхнього техногенного шару, залишків старого асфальтового покриття й будівельних нашарувань. Це робилося відкрито – підприємці, фермери, працівники, просто люди прибирали старий асфальт, щебінь, пісок», – сказав він.
Міський голова розповів, що після відновлення каплички біля Вознесенського собору, яке здійснювалося його особистим коштом, було ухвалено рішення щодо облаштування парку.
«Ми закупили дерева. До мене звернулися матері загиблих воїнів із проханням висадити на території майбутнього парку клени в пам’ять про їхніх синів. У мене є відповідні звернення. Але, щоб розпочати висадку, необхідно було провести ревізію території, перевірити її стан і прибрати залишки підземних мереж, якщо вони там збереглися», – зазначив він.
За словами Вячеслава Саулка, перед початком робіт він спілкувався зі співробітниками НІЕЗ «Переяслав», які погодили їх проведення із застереженням – зупинити роботи у разі виявлення археологічних знахідок.
«Я звернувся до керівника заповідника, до заступника з наукової роботи: “Бачите ситуацію? Треба прибирати”. Вони погодилися. Єдине – зазначили: якщо під час робіт щось знайдете, зупиніть їх. Я попросив, щоб вони були присутні. Я дав розпорядження керівнику ВУКГ перевірити й прибрати мережі. Після цього я більше не був на місці», – заявив він.
Через два дні після початку робіт на ділянці виявили рештки людських кісток. На факт розкопок звернули увагу активісти й надали ситуації розголосу. Посадовець наголосив, що одразу після того процес робіт повністю зупинили, відповідно попередній домовленості з представниками заповідника.
«Я заборонив будь-які роботи до з’ясування всіх обставин, техніка залишила територію», – повідомив він суду. Крім того, за його словами, надійшли звернення з міністерства з вимогою погоджувати будь-які подальші дії з центральним органом влади, після чого роботи не відновлювалися.
«Моя совість чиста. Я робив усе можливе, щоб навести порядок у місті. Ми прибрали цей, вибачте, гадюшник у центрі міста. Жодного злого умислу в моїх діях не було. Тим більше – жодного корисливого мотиву. Яка могла бути моя вигода чи умисел щось знищувати?» – додав він.
Саулко також навів приклад робіт, які, за його словами, проводилися у жовтні 2024 року поблизу адміністративного приміщення НІЕЗ «Переяслав», за кілька десятків метрів від спірної ділянки.
«Там теж здійснювали розкопки для перевірки інженерних мереж. Тоді ніхто не говорив про знищення пам’ятки», – зауважив він.
Адвокат Вак: «Як можна знищити пам’ятку площею 138 гектарів?»
У своєму виступі адвокат Володимир Вак нагадав суду, що кримінальне провадження триває з 4 грудня 2024 року, однак за цей час у його підзахисного жодного разу не відібрали пояснень – ані під час вручення підозри, ані при поданні клопотання про відсторонення.
Адвокат звернув увагу на суперечність у позиції слідства: у підозрі зазначено, що об’єкт археологічної спадщини вже знищений, тоді як у клопотанні йдеться про ризик його подальшого знищення.
«Як можна знищити те, що, за версією сторони обвинувачення, вже знищене?» – поставив риторичне запитання адвокат.
Окремо захисник наголосив на масштабах: ідеться про земляні роботи на площі 40 на 3 метри – 120 кв. м., тоді як пам’ятка археології національного значення «Літописне місто Переяслав – столиця Переяславського князівства» охоплює значну частину міста – близько 138 гектарів.
«Яким чином проведення земляних робіт на площі 120 квадратних метрів може свідчити про повне знищення об’єкта площею 138 гектарів? Землю вирили, висипали на поверхню. Нічого не пропало, нічого не знищено».
За словами адвоката, сторона обвинувачення посилається на так званий «археологічний культурний шар», водночас під час огляду місця події правоохоронці не виявили жодних очевидних археологічних об’єктів.
«Черепок, якийсь малюнок – хоч що-небудь, що підтверджує, що це не просто шматок землі, як у нас на городах, а археологічний шар. Абсолютно нічого», – наголосив він.
Вак також підкреслив, що межі охоронної зони мають бути офіційно визначені, затверджені та позначені відповідними знаками. За його словами, у матеріалах справи немає даних ані про затверджені межі саме цієї ділянки, ані про встановлені охоронні знаки.
Крім того, захист надав документи, що з 1952 по 1995 рік на цій території розміщувалася військова частина: було збудовано 18 об’єктів, пробурено свердловину, рилися глибокі котловани.
«Якщо це археологічна пам’ятка, то її вже тоді рили, рили і рили. Коли там була військова частина, ніхто не згадував, що це археологічна пам’ятка. А коли людина почала щось робити для міста – з’явилася підозра», – заявив адвокат.
На завершення виступу Володимир Вак попросив суд відмовити у відстороненні Вячеслава Саулка від посади.
«З яких підстав прокурори вигадують цей злочин, я можу лише припускати. Запахло виборами. По мерах почали частіше відкривати кримінальні провадження. Можливо, це співпадіння – але в мене це вже шоста справа за останній час», – сказав він.
Експерт нарахував майже 19 мільйонів збитків
Під час розгляду клопотання суд окремо зосередився на експертному висновку, згідно з яким розмір збитків унаслідок проведення земляних робіт становить майже 19 мільйонів гривень.
Суддя звернула увагу на те, як саме проводився цей розрахунок. Із документа випливає, що суму визначили не на підставі фактично вилучених чи пошкоджених артефактів, а шляхом застосування спеціальних коефіцієнтів до вартості археологічних досліджень. Ці коефіцієнти враховували ймовірну історичну цінність території, її «багатошаровість» та датування XI–XVIII століттям. У підсумку експерт вказав суму збитків – 18 млн 931 тис 474 грн 58 коп.
Водночас у суду виникли питання щодо меж фактичного пошкодження. За матеріалами справи, йдеться про траншею довжиною 40 метрів із визначеними глибиною та шириною. Суд фактично поставив під сумнів, чи можна на підставі наявних матеріалів стверджувати, що культурний шар був пошкоджений по всій довжині та ширині цієї траншеї, або ж висновок зроблено з припущення, що вся ділянка має історичну цінність.
Слідчий пояснив, що огляд місця події проводився за участі спеціаліста з вищою історичною освітою, освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. В матеріалах міститься протокол огляду від 18 грудня 2025 року, на підставі якого експерт дійшов такого висновку.
Адвокат Володимир Вак назвав експертний висновок одним із ключових, але водночас сумнівних доказів у справі:
«Красиво написано: “Об’єкт археологічної спадщини, культурний шар середньовічного та модерного Переяслава XI–XVIII століття”. Але з чого експерт узяв саме одинадцяте-вісімнадцяте століття? А чому не чотирнадцяте-шістнадцяте? Це зрозуміти неможливо».
Прокурор, своєю чергою, акцентував на самому факті проведення робіт без попередніх археологічних досліджень. На його думку, незалежно від масштабу можливих пошкоджень, земляні роботи не мали проводитися без відповідного дозволу та обстеження.
«Головне – що там узагалі не можна було проводити жодних робіт. Тим паче на глибину, яку визначив експерт – 3 метри. Саме таке заглиблення і було здійснено», – зазначив прокурор.
Командир ДФТГ: «Відсторонення міського голови може призвести до призупинення роботи підрозділу»
На судове засідання прибув командир Переяславського добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ) Олег Ворошиловський, який заявив про бажання виступити свідком. Він висловив чітку позицію на підтримку міського голови. За словами Ворошиловського, нині основним напрямком діяльності підрозділу є протиповітряна оборона.
«Ми на власних автомобілях, обладнаних відповідною зброєю, охороняємо небо і на сьогодні є лідерами в області за кількістю збитих ворожих дронів», – зазначив командир.
Він наголосив, що можливе відсторонення міського голови може призвести до призупинення роботи підрозділу та створити ризики для обороноздатності громади.
«Багато рішень приймаються просто на ходу, бо немає часу чекати, поки хтось із кимось домовиться. Якщо стоїть питання обороноздатності, його треба вирішити сьогодні, просто зараз, інколи посеред ночі», – пояснив він.
Рішення суду: відсторонення – ні, запобіжний захід – так
Слідчий суддя Ілона Муранова-Лесів відмовила у задоволенні клопотання про відсторонення міського голови Переяслава від посади. Розглядаючи епізод за статтею 298 КК України, вона звернула увагу, що роботи на земельній ділянці були припинені самим міським головою ще 27 серпня.
«Жодних доказів, що з того часу підозрюваний перешкоджав слідству або знищував докази, у клопотанні не наведено», – зазначила суддя.
Вона підкреслила, що відсторонення від посади – це серйозний процесуальний захід, який застосовується лише за наявності чітко доведених ризиків. У цьому випадку, за словами судді, зібрані матеріали не підтверджують необхідності такого кроку.
Водночас суд обрав для міського голови запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту на період досудового розслідування.
Суд також врахував, що діяльність міського голови пов’язана з питаннями благоустрою громади та підтримки обороноздатності, а його управлінський досвід дає змогу координувати ресурси та людей для потреб міста.
