На Переяславщині віддали останні почесті 48-річному воїну Володимиру Барану, який від початку повномасштабної війни боронив Україну від російських агресорів, повідомляє Proslav.
У середу, 3 січня, провели в останню путь військовослужбовця Збройних Сил України Володимира Барана. Він пішов боронити Батьківщину від російських загарбників ще в 2014 році. І на початку повномасштабного вторгнення був одним із перших добровольців, які без вагань взялися за зброю. Служив навідником механізованого взводу.
Життя хороброго воїна обірвалося 24 грудня 2023 року. Володимир Баран загинув у результаті роботи ворожого FPV-дрона поблизу селища Новоселівське Сватівського району Луганської області. У вечір, коли весь православний світ святкував Різдво, українці оплакували найкращих синів та дочок своєї країни, благаючи у Бога захистити рідну землю.
Чин похорону розпочався у Храмі Воскресіння Христового у Переяславі.
– Ці свята для нас затьмарені страшним горем, котре переживає родина, громада, весь наш український народ, – сказав священнослужитель. І присвятив загиблому Герою рядки вірша Василя Симоненка:
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я… Я квиснути не стану,
Хоч як не буде боляче мені,
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
Свої співчуття рідним воїна висловив голова Переяславської громади Вячеслав Саулко:
– Володимир віддав за Україну найдорожче – своє життя. Його загибель – це найбільша втрата для родини. Сльози ніколи не висохнуть. Пам’ять про нього житиме завжди, його ім’я буде увіковічене на Алеї Героїв, аби усі бачили, хто боронив нашу неньку-Україну.
Далі траурна процесія рушила на малу Батьківщину воїна – в село Лецьки Циблівської громади. Там Володимир Михайлович народився 23 квітня 1975 року, там виріс і прожив усе життя. На військову службу його призвали 1 березня 2022 року. Нині він востаннє повернувся до рідної домівки. Попрощатися з Героєм прийшли односельчани, брати по зброї, друзі, однокласники.
Однокласниця Володимира Барана пані Олена згадує його дуже доброю, простодушною людиною:
– Він ніколи нікого не образив, не зробив ніякої підлості. Світлим і щирим був хлопцем. Дуже боляче, тяжко усвідомлювати, що його більше немає.
Голова Циблівської громади Олександр Палагута поділився лиш найкращими спогадами про земляка:
– Дуже чуйним був чоловіком, роботящим. Працював різноробочим. Хто б що не попросив – усім помагав. Його батьки давно померли, залишилися брат і сестра. Володимир, на жаль, не встиг створити сім’ю і народити дітей. Та ми вічно пам’ятатимемо його чесною порядною людиною.
Захисник України Володимир Баран спочиватиме на лецьківському кладовищі.
Нагадаємо, у Переяславі попрощалися з воїном 3-ї штурмової бригади Максимом Ярошем.