Верховна Рада України ухвалила за основу в першому читанні резонансний законопроєкт № 15150, мета якого – повне перезавантаження Цивільного та Сімейного кодексів. І хоча ініціатори змін стверджують про рух до «європейських стандартів» та остаточне прощання з радянським минулим, у суспільстві документ викликав хвилю обурення. Видання OBOZ.UA детально проаналізувало, які саме приховані ризики містить оновлений Цивільний кодекс і чому він зібрав стільки критики, передає Proslav.
Найбільший скандал напередодні спровокувала норма, що дозволяла б укладати шлюб із 14 років за рішенням суду, якщо дівчина вагітна. Зважаючи на гостру реакцію соціуму, це положення з тексту прибрали, підвищивши віковий поріг до 16 років. У парламенті пояснили: норма зовсім не мала на меті заохочувати до сімейних стосунків із неповнолітніми. Крім того, документ не запроваджує заборону на розірвання шлюбу для вагітних чи протягом першого року після народження дитини.
Хвиля критики: «середньовіччя для жінок»
Гнів громадськості спровокували й інші ініціативи: можливість примусового повернення дівочого прізвища через суд та неможливість розлучитися без обов’язкових «спроб примирення». Ці норми вже встигли охрестити дискримінаційними та назвати «середньовіччям для жінок». Суттєво утискаються і права ЛГБТ-спільноти, оскільки одностатеві пари позбавляються будь-яких шансів на юридичне визнання їхньої сім’ї навіть у судовому порядку.
Авторами ініціативи виступили спікер ВР Руслан Стефанчук разом із групою депутатів. Під час голосування «за» висловилися 254 народні обранці. Проти проголосували лише двоє – представниці фракції «Голос» Інна Совсун та Наталія Піпа, ще п’ятеро парламентарів утрималися.
Чим саме найбільше обурене суспільство
Незважаючи на заяви уряду про наближення до європейських норм, значна частина українців бачить у законопроєкті «крок назад». Наприклад, замість виконання вимог ЄС щодо захисту одностатевих пар, новий кодекс повністю стирає цю можливість. Не краща ситуація і з правами жінок, адже в документі збереглися норми, що дозволяють:
- штучно затягувати шлюборозлучні процеси під приводом «примирення»;
- юридично оцінювати жіночу поведінку як «аморальну»;
- створювати перепони для доступу до аліментів;
- звужувати репродуктивні права;
- утримувати жінку в офіційних стосунках через її вагітність;
- вимагати від жінки фінансову компенсацію, якщо вона вирішила розірвати заручини.
Ще одна небезпека полягає в тому, що судді отримають змогу виносити вердикти не лише за законом, а й керуючись «мораллю», хоча чітких меж поведінки, яку можна вважати аморальною, просто не існує. Детальніше про абсурдні норми ухваленого кодексу розповіла депутатка Інна Совсун.
Штучне збереження шлюбу та час на примирення
Відповідно до статті №1513, суд отримує право вживати заходів для примирення подружжя, якщо це відповідає концепції «доброзвичайності». Автори трактують це поняття як «сукупність моральних норм і принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних у суспільстві уявлень про належну поведінку, усталену у суспільстві».
На практиці це означає: якщо суддя суб’єктивно вирішить, що розлучення неетичне та неморальне, пару «пробуватимуть помирити», ігноруючи їхнє бажання жити окремо. Це не лише затягне процес розлучення, але й виллється у додаткові витрати на оплату годин роботи юристів.
Борги навпіл та маніпуляції з аліментами
Документ запроваджує солідарну відповідальність за «потреби сім’ї», але не дає чіткого визначення цьому терміну. Отже, під спільний борг можна списати будь-що: від прихованих мікропозик до витрат, про які другий з партнерів навіть не здогадувався. Найбільше від цього страждатимуть жінки, чиї чоловіки є ігроманами або мають інші залежності.
Водночас закон дозволяє чоловіку просити про звільнення від сплати аліментів, якщо жінка заробляє більше за нього. Без чітких обмежень це може перетворитися на легальну підставу не утримувати дитину. Наприклад, якщо мати працює на кількох роботах із загальним доходом у 30 тисяч гривень, а батько торгує автомобілями без офіційного оформлення доходів – він матиме можливість відмовитися від фінансової допомоги жінці на дитину.
Наявність дітей робить розлучення неможливим без «примирення»
Стаття №1553 встановлює жорстке правило: якщо у шлюбі є діти, заходи примирення стають обов’язковими. Їхня мета – «досягнення між ними домовленості щодо питань батьківської відповідальності». Фактично, розірвати шлюб без проходження цього етапу буде неможливо, навіть якщо діти є свідками сварок і заручниками батьківських конфліктів.
«Не треба обманювати себе, стверджуючи, що коли держава примусить батьків спробувати помиритись – то дітям стане краще», – наголошує Совсун.
Покарання за «негідність»: примусове повернення дівочого прізвища
Стаття №1516 містить ще одне суперечливе правило: якщо колишній чоловік вважає, що дружина поводилася «негідно» (це поняття охоплює аморальні вчинки та зраду), він може змусити її повернути своє дівоче прізвище після розлучення. На думку Інни Совсун, таке рішення є абсурдним, оскільки статистика показує, що чоловіки вкрай рідко беруть прізвище дружини у шлюбі.
Коли дискримінація стає «прийнятною»
Та ж стаття №1516 містить великий перелік ознак, за якими заборонено дискримінувати людей в Україні. Сюди входять: стать, вік, стан здоров’я, раса, колір шкіри, стиль одягу, зовнішність, вид статури, особливості будови тіла, наявність ознак інвалідності, вага, зріст, голос, порушення рухових функцій, манера поведінки, політичні, релігійні чи інші переконання, етнічне та соціальне походження, майновий стан тощо.
Однак, як зазначає депутатка, дискримінація стає дозволеною, якщо це необхідно для «захисту доброзвичайності». Вона дивується, як будь-які утиски можуть стати прийнятними лише тому, що відповідають чиїмось уявленням про мораль.
«Автори постійно апелюють до того, що його писали найкращі юристи країни. Є в цьому аргументі одна проблема: жити за ним будуть не тільки найкращі юристи, а й усі громадяни й громадянки України. І ці громадяни й громадянки – давно вийшли за межі радянських уявлень про домострой, які намагаються видати за сучасні новітні ідеї у формі «доброзвичайності», – підкреслила Совсун.
Вона додала, що до нового Кодексу існує й низка інших зауважень, які варто було б детально обговорити та виправити, проте парламент ухвалив документ без цього.
Контекст ухвалення: заміна скандальному попереднику
Варто зазначити, що наразі законопроєкт пройшов лише перше читання. Попереду – етап доопрацювання норм з урахуванням усіх зауважень та правок перед другим читанням.
Цей документ подали як альтернативу попередньому проєкту №14394, який також викликав шквал критики. Головною метою реформи задекларовано відмову від застарілих радянських підходів та перехід до сучасних європейських стандартів. Робота над текстом тривала понад шість років. Хоча до чинного Цивільного кодексу постійно вносилися точкові зміни до різних статей, комплексного і системного оновлення він не бачив 23 роки.
Позиція правозахисників та ЛГБТІК+ спільноти
Організація Ukraine Pride спільно з низкою інших об’єднань заявили, що проєкт нового кодексу йде врозріз із положеннями Європейської конвенції з прав людини, практикою Європейського Суду з прав людини та вимогами ЄС, які висуваються в межах переговорів щодо дотримання прав людини.
Водночас представники об’єднання Національного ЛГБТІ-консорціуму наголосили, що законопроєкт містить відверто дискримінаційні положення щодо ЛГБТІК+ людей. Він не узгоджується із зобовʼязаннями нашої держави у процесі євроінтеграції, зокрема через те, що одностатеві пари позбавляються можливості бути визнаними сім’єю навіть через суд.
«Відкат до Радянського Союзу»: позиція Наталії Піпи
Народна депутатка Наталія Піпа підтвердила стурбованість колег, зазначивши, що ухвалені зміни є справжнім відкатом до часів СРСР. Зокрема, це стосується примусової зміни прізвища та виділення часу «подумати» під час розлучення. Вона підкреслила, що такі норми змусять людей наймати медіаторів, психологів або додаткових юристів, а наявність дітей лише додатково ускладнить ситуацію.
