У вівторок, 12 березня, воїна з Переяславщини Ярослава Муху перепоховали на рідній землі. Він став до лав війська на початку повномасштабного вторгнення, передає Proslav.
Про Ярослава Муху
Ярослав Юрійович долучився до оборони України 26 лютого 2022 року. Служив механіком-водієм гармати протитанкового артилерійського взводу. Разом із побратимами спочатку захищали Київ від ворожого наступу, під селом Мощун. За це земляка нагородили медаллю «За особливу службу».
Після відбиття московитів з півночі країни, Ярослава з іншими оборонцями направили на Харківщину. Там 7 квітня 2022 року він допомагав у ремонті вантажівки, яка була завантажена боєкомплектом. На жаль, у той момент ворожий снаряд влучив поряд з українськими військовими.
Як часто стається, тіла захисників довго не могли забрати через інтенсивні бої. З того часу Ярослав Муха вважався зниклим безвісти.
Майже через два роки виявилося, що земляка поховали у Дніпрі, як невідомого солдата. Після процедури ідентифікації тіла через ДНК-експертизу вдалось підтвердити, що у могилі й знаходився Ярослав.
Прощання із захисником Ярославом Мухою
Його «на щиті» було перевезено до рідної землі. Аж ось 12 березня 2024 року Переяславщина прощається зі своїм оборонцем. Зранку мешканці Студеників провели в останню путь Ярослава на центральній площі села.
Згодом похоронна процесія перемістилась до Храму Воскресіння Христового у Переяславі. Заупокійну літургію провели священники ПЦУ.
«Вся в сльозах, вся в ранах, але нескорена наша Україна. Нескорена жодна українська душа, яка любить свій рід, яка знає про свій рід, яка знає, що на нього напали, щоб знищити. Воїн Ярослав проявив справжній патріотизм. Він жив мирним життям, був потіхою для рідних, але коли агресор прийшов на нашу землю, він зібрався і пішов захищати, щоб ворог у його домівку, щоб ворог не зайшов до його сім’ї. Він звільняв нашу рідну київську землю, потім перейшов під Харків. Там трапилось горе – Бог забрав його до себе. Але забрав, як Героя… Ярослав віддав своє життя заради нас. Заради того, щоб ми тут у мирі жили, щоб на нашій землі не топтався ворог. Він став небесним ангелом, який зверху дивиться на нас і оберігає кожну домівку. Його ангельський дух перебуває у кожному з нас. І те, що він зробив, ми повинні пам’ятати, цінувати та йти до перемоги!» – сказав священнослужитель.
Водночас він закликав боротися і йти далі до перемоги над ворогом, щоб відстоювати свободу не довелося нашим дітям, внукам чи правнукам.
«Ми не повинні скоритися. Бо якщо так, то наші діти, внуки чи правнуки далі знову відстоювати свою свободу. Але там, де правда – там і Бог. Він не залишить нас. Бог дасть нам сили, щоб перемогти ворога. Щоб на нашій землі запанувало світле, ясне небо і щоб більше не приходив ворог до наших домівок. Сьогодні ми схиляємо свої голови перед ним та його сім’єю, за те, що ви виховали такого сина-Героя. Ми повинні пам’ятати його подвиг на багато-багато років. Бо саме через таких героїв повинна писатися наша світла історія, світла пам’ять про наш рід… Нехай воїну Ярославу буде світла, вічна пам’ять, а вас нехай Господь Бог оберігає від поганого, від зла і посилає у ваші родини мир, любов і злагоду», – завершив промову Іван Поліжак.
Від храму траурний кортеж вирушив назад до села Студеники, де воїн Ярослав знайде вічний спочинок на місцевому кладовищі.
Вічна та світла пам’ять земляку. Щирі слова співчуття рідним та близьким захисника.
Нагадаємо, нещодавно стало відомо, що на війні загинув житель Переяславщини Олександр Чехун – він прослужив у війську менше місяця.