21 травня на сесії Переяславської міськради розглядали складне й резонансне питання – реорганізацію Вовчківської гімназії у початкову школу. Через критично низьку кількість учнів там запропонували залишити 1-4 класи та дитсадок. Обговорення було вкрай напруженим: матері школярів та староста села відстоювали збереження гімназії. Натомість керівництво громади аргументувало тим, що держава не виділятиме коштів на порожні класи, а дітям потрібна якісна освіта. Зрештою депутати ухвалили рішення. Усі деталі – розповідає Proslav.
«У чотирьох із п’яти середніх класів – менше п’яти дітей»
Питання реорганізації Вовчківської гімназії порушують не вперше – три роки тому воно вже викликало суспільний резонанс. Як пояснив начальник відділу освіти Петро Ярмоленко, цьогоріч до нього довелося повернутися через зміни в законодавстві щодо фінансування шкіл.
Зарплати вчителям покриває державна освітня субвенція (усі інші витрати на утримання закладу оплачує місцевий бюджет). Проте за новими нормами, держава виділятиме субвенцію на середні класи лише за умови, що в школі навчається не менше 45 дітей. Натомість робота вчителів початкової школи фінансуватиметься державою незалежно від кількості учнів у класах.
«Юридичної норми, яка б зобов’язувала ліквідувати такий заклад, немає, але засновник (громада) має вирішити: де брати кошти? Адже у такому разі фінансування повністю лягає на місцевий бюджет. Торік у гімназії навчалося 46 учнів. Коли ми почали формувати планову мережу на наступний рік (а директор закладу подавала дані буквально тиждень тому), ми вийшли на кількість 44 учні».
Начальник відділу освіти акцентував на критичній ситуації з наповнюваністю середньої ланки гімназії (5–9 класи). З його слів, із п’яти класів юридично повноцінним є лише один, де навчається вісім дітей. У решті – менше п’яти учнів.
«За законом, клас не може налічувати менше п’яти дітей. Усе, що менше, – це індивідуальне навчання, яке зараз юридично називається “педагогічним патронажем”, – пояснив Петро Ярмоленко. – Для таких учнів виділяється обмежена кількість годин. Вони приходять до школи, але у формулі розподілу освітньої субвенції ці класи не враховуються, і державні кошти на них не нараховуються.
Тобто, навіть якщо гімназія набере 45 учнів, субвенція на 5–9 класи буде суто символічною. Формула не враховує, що ці діти навчаються у різних класах. На таку загальну кількість школярів вона розрахує фінансування максимум на три класи, і виділить кошти лише на них. Якщо раніше місцева влада могла своїм рішенням дозволити відкрити клас із меншою кількістю дітей, то тепер такої можливості немає: або переведення в іншу школу, або індивідуальне навчання. Межа у 45 учнів – настільки критична, що якщо вибуде хоча б одна дитина, система руйнується».
Керівник відділу освіти озвучив депутатам і конкретні фінансові показники:
«У цифрах це виглядає так: поточний штатний розпис педагогів та фонд заробітної плати з нарахуваннями ЄСВ становить 4 мільйони 300 тисяч гривень. З 1 вересня передбачається підвищення окладів на 20%. Відтак, сума зросте до 5 мільйонів гривень, які доведеться повністю виділяти з місцевого бюджету. Навіть за умови символічної субвенції, фінансове навантаження є колосальним».
Логістика та підвезення дітей
Депутатка Аліна Римар поцікавилася логістичною стороною питання: «Якщо розглядати підвезення дітей із Вовчкова до найближчих шкіл, скільки це займатиме часу і як це вплине на дітей?»
Петро Ярмоленко запевнив, що громада повністю готова забезпечити цей процес:
«Для нас організаційно це практично нічого не коштуватиме. Шкільний автобус розпочинає маршрут від Гланишева, їде через Гайшин до гімназії №4. Потім учні 10–11 класів пересідають в інший автобус, який прямує з Великої Каратулі, і доїжджають до міських ліцеїв. У разі ухвалення позитивного рішення, маршрут автобуса буде продовжено всього на 3 кілометри.
Учні Вовчкова, які вирішать продовжити навчання в закладах нашої громади, матимуть вибір: Гланишів, Гайшин або гімназія №4. Якщо це 10–11 класи – ліцей імені Івана Мазепи або ліцей Володимира Мономаха у місті. Ми навіть здійснюємо підвезення студентів професійного коледжу, хоча це й не входить до наших прямих повноважень.
Стосовно часу: я особисто вчора засікав хронометраж. Дорога до гімназії №4 (а це 15 км) займає рівно 20 хвилин шкільним автобусом. У нашій громаді вже є села без власних шкіл – Харківці та Мазінки. Діти звідти успішно під’їжджають. Звісно, я розумію: бувають повітряні тривоги, бувало, що в 25-градусний мороз автобус не зміг виїхати. Таке трапляється. Я не збираюся сперечатися і стверджувати, що дітям десь буде краще, ніж у рідній школі у Вовчкові. Але я зобов’язаний поставити це питання перед депутатами. Бо коли з 1 вересня ми будемо просити додаткові гроші – а до кінця цього року з цих 5 мільйонів потрібно знайти 1 мільйон 700 тисяч гривень – ви запитаєте мене: “А чому ми про це не знали?”»
На підтвердження своїх слів посадовець зачитав офіційні рекомендації Державної аудиторської служби України: «Утримання закладів із малою наповнюваністю є економічно невигідним і створює надмірне фінансове навантаження на бюджет громади, зменшуючи видатки на ремонти та розвиток». У відомстві також зазначили, що затягуючи реорганізацію, міськрада неефективно витрачає гроші на просте утримання напівпорожніх приміщень, замість того, щоб вкладати їх у якісну освіту дітей.
Жителі Вовчкова: «Якщо ми сьогодні поставимо хрест на школі – ми поставимо хрест на селі»
Надзвичайно емоційною була промова Надії Сергіївни, матері одного з учнів Вовчківської гімназії. Жінка закликала депутатів не ухвалювати поспішних рішень:
«Сьогодні доля нашої гімназії – у ваших руках. Чому нас поставили перед фактом? Якби чисто випадково не побачили допис у соцмережах, ми б і не знали. Хоча закон чітко каже: про реорганізацію та створення початкової школи ви мали попередити за рік! Чому до нас таке упереджене ставлення? Тому що ми з села? Чому місто завжди в пріоритеті?»
У відповідь на зауваження щодо термінів Петро Ярмоленко зазначив, що громаду попереджали не за рік, а фактично за п’ять – відповідні розмови та роз’яснення ведуться ще з серпня 2021 року.
Пані Надія продовжила:
«Ви приїжджали до нас, і ми просили дати трішки часу, щоб знайти дітей. Що ви обіцяли? Повідомити про перебіг справи. Хто з вас сказав, зняли питання з розгляду чи ні? Ми просили зовсім небагато часу, і за один-єдиний день знайшли цю 45-ту дитину! Заява від батьків уже лежить.
Шановні депутати, подумайте! Ми так само вже шостий рік є платниками податків до нашої громади. Підтримайте нас у цій критичній ситуації, не закривайте старші класи! Останнім часом у селі купили два будинки. Ось учора написали заяву – маємо ще одну дитину до п’ятого класу. Чому ви одразу ставите на нас хрест? Від вашого рішення залежить не просто життя школи, а майбутнє всього нашого села, зрозумійте це правильно».
До виступу долучилася староста села Вовчків Тетяна Постолюк, яка підкреслила соціальний та безпековий аспекти проблеми:
«Про те, що це питання виноситься на поточну сесію, я дізналася лише в понеділок. У вівторок ми терміново зібрали батьків, які справді були необізнаними. Я дуже добре розумію емоції цієї матері. Її чоловік – один із чотирьох батьків наших учнів, які сьогодні несуть службу на передовій. Дружини цих героїв зараз присутні тут, у залі. І сьогодні вирішується доля дітей тих, хто захищає нас на фронті.
Я також хочу звернутися до депутатів: давайте зважимо всі “за” і “проти”. Якщо гроші для нас важливіші за долі дітей та спокій батьків-військовослужбовців – що ж, вирішувати вам. Учора директор школи повідомила, що надійшла заява від сорок п’ятої дитини. Якщо ми сьогодні поставимо хрест на школі – ми поставимо хрест на селі. Ми ж розуміємо: якщо закрити старші класи, згодом потягнуться й менші. Мама не залишить молодшу дитину в селі, якщо старшу доведеться везти в місто – вона забере обох. Ми просто закриємо всі шляхи для розвитку. Ніхто не купуватиме будинки, село стане нікому не потрібним.
Нам пропонують інші школи, але ніде дітям не буде краще, ніж удома. Особливо зараз, коли йде війна. Ми бачимо, що тривоги оголошують щодня. Матерям доведеться кидати роботу і думати, як і куди їдуть їхні діти. Будь ласка, я прошу вас обійтися без конфліктів. Нехай кожен просто зважить ситуацію і поставить себе на місце цих матерів».
«Сьогодні – Вовчків, завтра – Гланишів, а післязавтра – Велика Каратуль?»
Депутат Григорій Порало, який традиційно відстоює інтереси сільських територій, закликав відкласти рішення:
«Я, мабуть, як ніхто інший розумію, що таке село без школи. Там, де закривається школа, село замирає. Вибачте, але просто так узяти, відрізати і закрити старші класи у Вовчкові – це неправильно. Ситуація в селах дійсно складна. Але триває війна, є внутрішня міграція, люди переселяються. Наприклад, до Великої Каратулі переїжджають молоді родини з дітьми, завдяки чому наповнюваність класів зростає.
На цей рік варто знайти кошти. Зрештою, сільські підприємства справно платять податки до бюджету громади. По своїй Великій Каратулі я бачу, що повернення цих коштів на розвиток наших сіл практично немає. Тож віддайте ті кошти, які надходять до міського бюджету від великокаратульських підприємств, на утримання Вовчківської школи. Тим паче, що за перший квартал 2026 року є перевиконання бюджету. Я не блокую питання, а прошу відкласти його для детального вивчення, щоб ухвалити зважене рішення. Бо сьогодні – Вовчків, завтра – Гланишів, а післязавтра – Велика Каратуль. Так усі сільські школи просто зникнуть».
Пропозицію перенести розгляд питання підтримав і депутат Володимир Башмак.
Питання якості освіти: «Яке може бути навчання, коли три класи сидять в одній аудиторії?»
На противагу емоційним аргументам, голова профільної освітньої комісії Ірина Слюсар закликала поглянути на проблему з точки зору якості знань, які отримують діти:
«На засіданні комісії ми ухвалили рішення підтримати реорганізацію школи. Ми щиро вклоняємося перед вашими чоловіками, перед нашими хлопцями, які захищають країну на передовій. Але в цій ситуації є два боки медалі. Фінансовий бік надзвичайно важливий, адже завтра вчителі прийдуть по заробітну плату не до батьків, а до влади, і ці кошти доведеться десь шукати.
Проте повернімося до питання якості освіти ваших дітей. Я особисто відвідувала цей заклад. Коли у звичайний навчальний день через хворобу чи інші причини відсутні близько 10 учнів, у школі залишаються 30 дітей. І вони сидітимуть в одному класі: на одному ряду – п’ятий клас, на другому – шостий, на третьому – сьомий. І один учитель одночасно викладає їм усім уроки. Скажіть мені, ви будете задоволені такою якістю освіти?»
До виступу знову долучилася депутатка Аліна Римар, яка закликала колег та присутніх до тверезого аналізу та чесної комунікації:
«Батьки та староста кажуть, що без школи село помре. Але давайте дивитися правді в очі: село помирає тоді, коли немає робочих місць і погіршується демографічна ситуація, коли молодь виїжджає на навчання до столиці і не повертається. Стосовно безпеки під час тривог: у селах Мазінки та Харківці немає шкіл. Там живуть такі самі діти, вони щодня їздять до інших закладів і перебувають у точно таких самих умовах.
На утримання середньої ланки цієї школи доведеться шукати в бюджеті додаткові 5 мільйонів гривень. Якщо подумати без емоцій, ці кошти ми могли б вкласти в модернізацію інших закладів громади. Водночас я бачу серйозну проблему – відсутність нормальної комунікації. Чому ми доводимо ситуацію до абсурду, коли люди з села приїжджають і ледве не непритомніючи змушені відстоювати свою позицію? Чому не можна було заздалегідь взяти шкільний автобус, відвезти батьків до сусідніх шкіл і показати плюси, які там є? Я розумію відчай батьків із Вовчкова, але ми маємо мислити раціонально».
Позиція голови громади
Перед початком голосування до депутатського корпусу звернувся очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко:
«Ситуація сьогодні дійсно складна, але ми зобов’язані ухвалювати відповідальні та виважені рішення. І тут справа навіть не у фінансах. На сьогодні наша Вовчківська гімназія має найнижчу наповнюваність у всій Київській області. Ми говоримо про це третій рік поспіль. Я особисто, заступники неодноразово приїжджали туди. Ми робили все можливе, щоб підтримати заклад: облаштували укриття у приміщенні колишньої котельні, провели заходи з теплозбереження. Коли ми приїжджали взимку, на уроках було по 10–15, максимум 20 дітей на всю школу. Найбільше в цій ситуації мене дошкуляє те, що батьки відвозять своїх дітей до Пристромів, замість того, щоб залишати їх у Вовчкові, і таким чином ставлять свою під закриття.
Ми маємо думати насамперед про інтереси дітей. Про яку якість навчання може йтися, коли в одній аудиторії сидять учні трьох різних класів, а один учитель намагається одночасно читати їм урок? Це ненормально, так не повинно бути в сучасній освітній системі. Ми відтягували це рішення три роки, це наш спільний біль, але діяти необхідно».
Міський голова детально пояснив суть змін:
«Хочу наголосити на головному: школа не закривається. У Вовчкові залишається початкова ланка та дитячий садок. У такому форматі держава стабільно виділятиме освітню субвенцію на утримання початкової школи. Якщо ж ми сьогодні не ухвалимо це рішення, громаді доведеться повністю – і заробітні плати, і комунальні послуги – фінансувати весь комплекс закладу (і початкову, і середню ланку, і садок) виключно власним коштом.
Альтернатива є: ми придбали новий автобус і забезпечимо комфортне підвезення дітей до найближчої гімназії №4, де рівень викладання та матеріально-технічна база є значно вищими. Це нормальна практика, яка діє в усьому світі та в Україні. Наприклад, у сусідній Яготинській громаді 32 села, і там діти успішно доїжджають автобусами до опорних закладів, і жодних проблем немає.
Так, ми можемо витратити ці 5 мільйонів гривень, яких немає в бюджеті, але завтра нам доведеться зняти їх з інших статей. Звідки саме? З тих самих надбавок вчителям, які й так отримують невисокі зарплати? Це спровокує нову хвилю обурення. Надіятися на перевиконання бюджету в умовах війни – ризиковано, адже щомісяця перед нами постають першочергові завдання: допомога Збройним Силам, ремонт харчоблоків, облаштування укриттів та інші незахищені статті видатків. Тому я закликаю всіх думати про майбутнє дітей».
Після завершення обговорення міський голова Вячеслав Саулко поставив проєкт рішення на голосування.
Рішення про реорганізацію Вовчківської гімназії у початкову школу підтримали 15 депутатів. Рішення ухвалено. З 1 вересня учні середньої ланки Вовчкова продовжать навчання в інших закладах громади із забезпеченням безкоштовного підвезення, а в селі збережеться дитячий садок та початкова школа.
