Біля села Віненці на Переяславщині 14 липня вкотре відтворили «зажинки» – старовинний хліборобський обряд виготовлення першого снопа, що символізує початок жнив. Традиційно його ініціаторами стали Фонд Миколи Томенка «Рідна країна», що організовує такий обряд 15 рік поспіль, та НІЕЗ «Переяслав» який вчетверте організовує їх саме у нашому краї. «Буде хліб – буде й Перемога!», – незмінний девіз під приводом якого вже другий рік поспіль влаштовують свято.
Традиційно обряд зажинків демонстрували у театралізованій формі – співали народні українські пісні, вели діалоги, жартували. Гості заходу традиційно мали змогу продемонструвати своє вміння працювати у полі з косою у руках. Як ведеться, богоугодній справі передував молебень, після чого солісти народного аматорського ансамблю «Помокляночка» зробили перший зажинок та укіс. По роботі частувалися варениками зі шкварками й хріновухою.
Як стало відомо Proslav у 2023 році ідею відтворення етнографічного обряду початку жнив підтримав фермер Олександр Ярема та ПП «Земля Переяславщини», допомогли Олександр Тищенко та Олександр Капленко. Не вперше участь в заході взяли народні артисти України Наталя Сумська та Анатолій Хостікоєв.
«Цей обряд менш популярний, ніж обжинки, а між тим у циклі хліборобських культових дійств зажинки для наших предків були священними, бо знаменували початок збору врожаю. Жнива завжди були святою справою на українській землі. З їхнім початком село завмирало, вдома залишалися тільки хворі, старі й малі. А поля чекали трудових і мозолястих хліборобів. Жнива завжди починалися за тиждень до Петра або одразу ж після нього. Це завжди було в легкі жіночі дні – середа, п’ятниця або субота. І звісно ж, починалося це все із обряду зажинків», – переповідали у полі при роботі учасники свята, а Микола Томенко нагадав, що в радянські часи акценти були трохи зміщені – простий народ працював, а потім начальники святкували обжинки. Втім, у давні часи для українців важливішим був саме обряд зажинків. Усі мусили прийти й попросити Бога, погоду й природу про добрий врожай. Також Томенко зазначив, що, проводячи такий захід, ми повертаємося до справді українських традицій.
«Я відзняв 50 фільмів про Україну, і під час створення сюжету про Бердичів, знайшов цитату відомого французького письменника Оноре де Бальзака. Той був в Україні в 1850 році, і в листі своєму другові повідомив, що, перебуваючи тут, записав 74 рецепти приготування хліба! Ми – хліборобська нація й маємо цим пишатися», – уже не вперше наголошує Микола Томенко.
Довідково. Зажинки – одне з найдавніших землеробських свят. Традиційно, початок і кінець збирання врожаю урочисто відзначалися і сільською громадою, і в кожній родині. Вважалося, що який буде зажинки, такі й зажинки. Жнива підсумовували усю сумлінну багатоденну працю селянина. До початку жнив готувалися як до великого свята. Господиня мила будинок, господар прибирав двір, тік. Стіл застилали білою скатертиною. Перед початком жнив кожна господиня чи господар ходили оглядати свої ниви: поспів чи колос, чи пора жати. У деяких місцях проводили обряд «пакриванія поля». На зажинки відправлялися або вранці до сходу сонця, або в сутінках. Найпершу стислу жменю колосків жниця клала не в сніп, а окремо на поле разом з хлібом і сиром. Потім починали жати перший сніп який вважався іменинним. Зазвичай його зажинати старша в сім’ї жінка. Його прикрашали квітами, несли в будинок з піснями і ставили в червоний кут під ікони. З нього ж починають восени молотьбу, а соломою годували хвору худобину. Зерна першого снопа вважалися цілющими для людей і птахів. Увечері кожна сім’я влаштовувала святкову вечерю, на якому обов’язково була їжа, принесена з поля. Співали спеціальні пісні. Нині зажинки не мають точної дати, відзначаються на початку збиральної кампанії.
