Напередодні 211-ї річниці від дня народження Тараса Шевченка, 6 березня, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася зустріч з праправнуком Тараса Шевченка, дослідником-генеалогом Миколою Лисенком. Proslav переповідає, що він розповів про рід свого відомого предка.
Микола Лисенко є одним із представників видатного роду, праправнуком по лінії брата Тараса Григоровича Йосипа. Він займається дослідженням родового дерева поета, і в своїй книзі «Коріння Шевченкового роду» довів, що генеалогічна схема роду видатного українського митця розгалужена й має понад тисячу осіб.
Гість міста та університету зізнається, що це було непросто, адже доля розкидала рід Шевченків країнами близького і далекого зарубіжжя – країни Балтії, Україна, російська федерація, Франція, США, Англія, Польща, Японія, Австралія та інші. Цінність цієї книги підсилюють і відшукані автором давні родинні світлини. Зізнається, шукати інформацію було непросто.
Наразі робота над виданням не припиняється, тому у Переяславі дослідник-генеалог говорив про свої найновіші доповнення до нього:
«Переяславщина – це благословенна земля по якій ходив Тарас Григорович. Цінно, що ви бережете цю пам’ять – я побував у Музеї «Заповіту» Т.Г.Шевченка і дихав тим повітрям, яким дихав мій відомий предок. Так склалося, що жодна організація не досліджувала рід Тараса Шевченка, на відміну від його біографії яка, як на мене, достатньо досліджена. Тому й виникла думка його дослідити. У цьому роді немало видатних людей різних професій, зокрема ті хто звеличив Україну. У бібліотеках та архівах було замало інформації, тому мені довелося збирати її, буквально, по крихтах – листувався з нащадками роду, отримувати світлини яким, подекуди, вже понад сто років. Так чи інакше, це цікаво, бо це наша історія яка веде крізь віки», – розпочав Лисенко.
Надалі зізнався, що зібравши всі факти, найскладнішим завданням стало скласти генеалогічне дерево роду великого Кобзаря і показати усі зв’язки між дядьками, тітками, братами і сестрами.
Нині ця схема, яка містить понад 1300 осіб, записана на компакт-диск, виступає доповненням до книги яка, в первинній версії, побачила світ у 2012 році – як подарунок до 200-річчя від його дня народження. За його словами, у державі (від рівня уряду до місцевих адміністрацій – прим.авт.), не знайшлося коштів аби її профінансувати. Видання близько тисячі примірників за свій кошт профінансував нині покійний український політик Юрій Кармазін.
Позаяк наклад розійшовся швидко, тому другий наклад побачив світ у 2015 році. Кошти на його видання збирали на благодійному вечорі в Канаді. Наразі дослідник працює над наступним перевиданням, доповнення до якого презентував.
У ході свого виступу дослідник розповів, що ще в дитинстві вперше дізнався про цей рід від своєї бабусі, яка водила його до музею.
Як зазначив Микола Павлович, саме вона показала йому два кущі калини, що росли біля музею внизу пагорба, і наголосила, що цієї калини торкався сам Шевченко, коли ховався під нею від мачухи.
Подорослішавши, Лисенко вирішив зберегти ці рослини для нащадків і намагався домогтися їхнього офіційного визнання. Проте його листування з чиновниками на різних рівнях не принесло бажаного результату.
Слід зазначити, що подальша програма заходу була насиченою та різноманітною. Значний інтерес викликала демонстрація копії сорочки Кобзаря, представленої науковицею НІЕЗ «Переяслав» Тетяною Радіоненко. Дослідниця розповіла про процес відтворення історичного одягу та його значення в контексті життя і творчості Шевченка.
Ще одним особливим емоційним моментом став виступ психологині та художниці Людмили Башук, яка презентувала свою картину із циклу «Через поріг Шевченкової хати». Вона поділилася своїми враженнями та психологічним осмисленням образу Кобзаря, переданого у живописі. Мали що сказати й краєзнавець Микола Богатир, директорка бібліотеки університету Ольга Шкира та начальник відділу культури і туризму Переяславської міської ради Валентин Шуткевич.
Не менш яскравими були мистецько-поетичні номери. Переможці конкурсу «Переяславська осінь Кобзаря – 2024» та учні Переяславської музичної школи імені Павла Сениці продемонстрували свої таланти, виконавши музичні та поетичні композиції, натхненні творчістю Шевченка.
Зацікавлення викликала й книжкова виставка «Всесвіт Кобзаря», яка представила унікальні та рідкісні видання творів Тараса Шевченка.
Зустріч у форматі простору вільного спілкування під назвою «Стежками Кобзаря» та в межах проєкту «Університетські зустрічі» була організована бібліотекою закладу.
Нагадаємо, що у Переяславі відкрилася виставка «Як пахне мир»: вірш Ольги Шкири надихнув Людмилу Башук та її учнів на створення циклу картин
