Другий день поспіль Переяславська громада оплакує своїх полеглих захисників. Лише вчора місто прощалося з воїном Дмитром Козаковим, а сьогодні, 16 жовтня, переяславці віддали останню шану матросу Збройних сил України Олегу Горовому, який загинув, боронячи Батьківщину від російського агресора, передає Proslav.
Олег Горовий народився 27 квітня 1989 року. Жив у Переяславі. На військову службу його призвали 16 січня 2025 року. Служив гранатометником у десантно-штурмовому відділенні батальйону морської піхоти військової частини А4548.
Життя захисника обірвалося 7 жовтня під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Іванівка Синельниківського району на Дніпропетровщині.
Чин відспівування у Свято-Успенському соборі міста Переяслав провели священники Православної церкви України на чолі з отцем Іваном Поліжаком.
– Життя дане людині Богом, щоб вона могла зробити щось добре для людства. Ми повинні бути націоналістами в істинному розумінні цього слова. Це коли у сім’ї дід, син, онук, правнук збираються за одним столом і розповідають, що вони зробили для своєї родини, і це передається з покоління в покоління. Рашистська орда століттями намагається знищити нашу національність, роз’єднати українців. І коли гинуть такі, як Олег – це ті, кому з дитинства прищепили любов до Батьківщини, – сказав у прощальному слові отець Іван. – Ми маємо пам’ятати цю жертву, яку він віддав за кожного з нас, і зробити все, щоб зло більше ніколи не повернулося на нашу землю.
Попрощатися із мужнім воїном прийшли його рідні, друзі, побратими та жителі громади. Слова співчуття висловив міський голова Переяслава Вячеслав Саулко:
– Ніхто не може уявити, що було б, якби не наші Герої-захисники. Сотні років росія намагається знищити українську націю. Лише вчора ми прощалися з Дмитром Козаковим, сьогодні – ще один молодий хлопець, у якого попереду було все життя. Це цвіт нашої нації. Залишаються діти-сироти, залишається Україна без своїх найкращих синів.
Двоюрідна сестра загиблого Оксана згадує, що Олег навчався у школі села Пологи-Вергуни, а після її закінчення переїхав із мамою до Києва. Там навчався, працював, а згодом повернувся до Переяслава.
– Він був дуже позитивним, умів підтримати, розрадити. У дитинстві був справжнім розбишакою – як кажуть, «відірви й викинь», але завжди веселий, щирий, добрий, вмів розсмішити усіх навколо. Він був дуже працьовитим: брався за будь-яку роботу, що не попросиш – допомагав усім, чим міг, – розповіла жінка.
У полеглого воїна залишилися двоє дітей – донька Даша і син Олег, мама Любов Миколаївна та молодший брат Олексій, який також служить у ЗСУ й нині проходить реабілітацію після поранення.
Після заупокійної служби траурний кортеж з тілом захисника вирушив до села Пологи-Чобітьки Циблівської громади, де минула частина його дитинства. Там, із військовими почестями, 36-річного Героя поховали на місцевому кладовищі.
Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким загиблого.
Вічна пам’ять і шана захиснику України Олегу Горовому!
