Знову біль непоправної втрати і люта ненависть до окупанта. Ще одне молоде життя у розквіті літ забрала невблаганна війна, розв’язана росією проти України. Сьогодні, 15 жовтня, до рідного Переяслава назавжди повернувся «на щиті» 33-річний захисник Дмитро Козаков, який майже півтора року вважався безвісти зниклим.
Прощання із воїном розпочалося біля його батьківської хати. Сусіди згадують Дмитра як щирого, доброго хлопця, єдиного сина в родині. Провести полеглого в останню земну дорогу та помолитися за упокій його душі до Храму Воскресіння Христового прийшли родичі, друзі, військовослужбовці, представники влади та десятки небайдужих переяславців.
Під час заупокійної літургії священнослужитель ПЦУ Іван Поліжак звернувся до присутніх зі словами:
«Журиться, тужить, плаче наша Україна, бо втрачає найкращих синів і дочок, які захищають її від ворога – того супостата, що не дає нам жити. Ворог роду людського – диявол – не завжди прагне знищити людину, іноді він хоче відвернути її від світла. Але ми знаємо: світло завжди настає після ночі. Так і мир запанує в Україні, але, на жаль, він дається дуже важкою ціною. Ми маємо це розуміти.
Біль і горе – це втрати людей, яких кохали, чекали, покладали надії на них. Але вони віддали життя заради нас, щоб завтра знову зійшло сонце. Ми повинні про це пам’ятати, бути згуртованими, підтримувати одне одного. Бо чим далі триває війна, тим більше байдужими люди стають до чужого горя. А цього допустити не можна».
Дмитро Сергійович Козаков народився 29 листопада 1990 року. Близько десяти років він служив у правоохоронних органах, а згодом працював на складах торгової мережі «Велика Кишеня».
Після початку повномасштабного вторгнення росії чоловік став до лав Збройних сил України. Молодший сержант служив навідником другого відділення протитанкових керованих ракет першого взводу батареї протитанкових ракет військової частини А4118 (20-та бригада безпілотних систем «К2»).
У травні 2024 року під час виконання бойового завдання з оборони та стримування збройної агресії в районі населеного пункту Велика Новосілка на Донеччині зв’язок із Дмитром перервався. Майже півтора року його вважали зниклим безвісти. Лише тепер за результатами ДНК-експертизи підтвердили, що життя воїна обірвалося 11 травня 2024 року.
У загиблого воїна залишилися батьки, бабуся і дідусь, дружина Катерина та двоє дітей – Руслан і Юлія, для яких він був люблячим вітчимом.
Траурна процесія з тілом Героя пройшла центральною площею Переяслава. Містяни, схиляючи голови, зустрічали свого захисника на колінах, віддаючи йому останню шану. Поховали Дмитра Козакова з військовими почестями на Заальтицькому цвинтарі. Вічна пам’ять і слава Герою України.
Нагадаємо, на війні загинув військовий із Переяславщини Олег Горовий.
