20 грудня 2023 року, в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі презентували книгу «Микола Корпанюк – літературознавець-медієвіст, педагог, громадський діяч: збірник наукових праць», присвячену пам’яті видатного науковця. До неї увійшли статті з аналізом літературознавчих концепцій професора й мемуари колег-науковців та соратників педагога та науковця, рухівця, просвітянина, майданівця, ідеолога нації, гідної та доброї людини. Про це повідомляє Proslav посилаючись на сайт університету.
На початку зібрання декан факультету української та іноземної філології УГСП Оксана Тютюнник підкреслила, що внесок Корпанюка в письменство та літературознавчу науку, українську національну справу та поступ національної ідеї є потужним, будитиме прийдешні покоління українців і звучатиме вічно. З екрану долинуло звернення Миколи Павловича, збережене відеотекою УГСП. У ньому Микола Корпанюк сказав наступне:
«Час коли іде випробування нашої нації на її зрілість і на уміння виживати і виборювати свою свободу, незалежність і державність. Тому популяризація імен національних Героїв, командирів УПА та ОУН, січових стрільців, козацьких провідників дуже і дуже на часі. Чим більше масовий читач довідається про життя наших національних Героїв, тим більше ми будемо самі себе пізнавати і розуміти обов’язкову потребу боронити себе, свій край, свою родину і рідну Україну».
Надалі слово тримав один із співавторів книги, ректор Університету Григорія Сковороди в Переяславі Віталій Коцур. У цей день він поділився своєю історією співпраці з професором і ближчого знайомства під час Революції Гідності. Зізнається, його наукову спадщину і здобутки, на прикрість, відчув після цієї втрати – під час поїздок Україною у рамках марафону до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди. Каже, чи не по всій Україні знають і якнайкраще згадують про Миколу Павловича як вченого, медієвіста і державотворця. На думку Коцура, Корпанюк як ніхто запалював вогонь боротьби, міг підбадьорити, хоча б крилатою цитатою «Як справи, козаче?», і дібрати правильні слова пояснення сенсу української боротьби. Підкреслив, що серед завдань колективу – зберегти пам’ять, продовжувати його роботу, зберегти Центр Сковородинознавства, продовжити його напрацювання в альма-матер.
Натомість проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Василь Дудар підкреслив приємність досвіду роботи і простого людського діалогування з Миколою Павловичем під час своєї роботи на посаді заступника декана тодішнього філологічного факультету й спільного проживання на території студмістечка. Дудар підкреслив неоціненний вклад науковця Корпанюка у дослідження і популяризацію спадщини Григорія Сковороди, його розуміння державотворчих процесів яких, подекуди, бракує українським державним діячам і політикам.
Про свою роботу над виданням у ході зустрічі розповіла колега, наукова й ідейна посестра Миколи Павловича, професорка Ганна Токмань. Зазначила, що такої книжки – красивої, об’ємної, з текстами 14 статей і 40 спогадів, з 27 гарними світлинами, а головне з таким прекрасним глибоким змістом треба заслужити – і професор Микола Павлович Корпанюк на неї заслужив, усією своєю подвижницькою працею, вихованням дітей, онуків, навчанням студентів, керівництвом аспірантами і докторантами, науковою плідною діяльністю літературознавця-медієвіста, громадянським чином просвітянина, рухівця, майданівця, представника міського самоврядування Переяслава.
Ще одна упорядниця книги, декан факультету української та іноземної філології Оксана Тютюнник працювала над блоком книги з науковими статтями. Зауважила, що тих хто хотів написати спогади було значно більше, ніж охочих написати наукові статті – їх до редакції надійшло 14. Каже, коло наукових інтересів Миколи Павловича – це цілий універсум, який намагалися розкрити автори наукових статтей у книзі.
Над блоком світлин із життя, політичної і творчої діяльності Корпанюка у книзі працювала завідувачка кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Юлія Бродюк. Каже, при підготовці побачила та систематизувала дуже багато світлин – тим самим проілюстрували різносторонність Миколи Павловича і як батька родини, як колегу педагога і науковця, як громадського діяча – останніх фото чи не найбільше. Великої уваги приділили підписам до світлин – визначали кожну локацію, персоналію присутню на фотографіях, проводили велику дослідницьку і, подекуди, навіть, «детективну» роботу. Наостанок своєї промови зацитувала поезію Ліни Костенко «На старих фотографіях всі молоді».
Надалі чи не кожен із присутніх говорив про Миколу Павловича, ділився спогадами про нього. Пісенний музичний зачин до цього блоку презентації заграв та заспівав історик та археолог, цех-майстр Київського кобзарського цеху Микола Товкайло. Теплими родинними спогадами ділилися діти Миколи Корпанюка, спадкоємці його генетичного коду – Роксолана та Костянтин. Вони підкреслили, що батько був народжений займатися наукою – приділяв їй по кілька годин свого часу навіть у вихідні та свята.
Безперечно було що сказати у цей день очільниці переяславської «Просвіти» Наталії Заїці яка розділяла з Корпанюком націоналістичні та революційні, державницькі шляхи; колезі по факультету та сусідці Любові Летючій, яку Микола Павлович, єдиний з-поміж сотень знайомих їй людей, називав «Любцею». Професійними та побутовими спогадами ділилися колеги та сусідки Тамара Товкайло й Ольга Шкира. У свою чергу очільник переяславського осередку «Народного Руху України» Микола Стаценко припустив, що аби в далекому 1994 році Корпанюка і подібних йому людей обрали до українського парламенту, імовірно, нині ми б не мали нової фази російсько-української війни.
На завершення презентації спогадами та рефлексіями про Корпанюка ділився поет та побратим по національному духу, просвітянин Олег Коломієць й колеги-кафедрали Надія Дига і Леонід Козубенко.
Фото надано пресслужбою Університету Григорія Сковороди в Переяславі