Учора, 5 травня, Університет Григорія Сковороди в Переяславі став осередком важливої події – у межах відомого проєкту «Відкритий університет» сюди завітав Богдан «Тавр» Кротевич – людина-символ незламності, патріотизму та відповідальності. Зустріч зібрала близько ста слухачів, які прагнули почути історію «Тавра», поставити запитання та перейняти його досвід. Розмову модерував журналіст Proslav.
Ректор УГСП Віталій Коцур акцентував на значенні таких зустрічей для молоді
Зустріч розпочалася з вітального слова ректора університету Віталія Коцура, який підкреслив важливість подібних подій для формування свідомої молоді:
«Сьогодні ми маємо честь приймати особистість, чия історія є прикладом відданості Україні. Такі зустрічі надихають нашу молодь, допомагають глибше зрозуміти, що означає бути патріотом, і сприяють вихованню відповідального покоління. Наш університет завжди відкритий до діалогу, і ми пишаємося, що багато років ми є платформою для таких розмов».
Попри відсутність публічного анонсу через безпекові заходи гостя, подія стала справжнім уроком мужності та людяності. Символічно, що 11 років тому, 5 травня 2014 року, було створено Добровольчий полк «Азов», до якого того ж року долучився Богдан Кротевич.
Хто такий Богдан «Тавр» Кротевич?
Богдан Кротевич – це не лише військовий із величезним бойовим досвідом, але й людина, яка впливає на суспільство своєю принциповістю та щирістю. Він брав участь у ключових боях російсько-української війни, зокрема, керував обороною Маріуполя в 2022 році. Після чотирьох місяців полону в московській в’язниці «Лефортово» повернувся до служби, тимчасово очолив полк «Азов» і став одним із засновників фонду AZOV.one. У 2024 році отримав звання підполковника, виступав у США та Великій Британії, лобіюючи підтримку України. У лютому 2025 року завершив службу, залишивши посаду начальника штабу 12-ї бригади.
«Я звичайна людина, не готуюся до виступів, але обіцяю відповідати чесно. Якщо не захочу відповідати – скажу прямо. Я вірю в молодь, у ваше майбутнє. Якщо мої слова хоча б на 1% вплинуть на ваш світогляд, я вважатиму це своїм досягненням», – зазначив Богдан на початку зустрічі.
Крим, дитинство, освіта і формування світогляду:
Розмову розпочали з питань про український Крим, де Богдан народився і виріс. Він поділився спогадами про Сімферополь і вплив учителя німецької мови, який заохочував учнів до дискусій і філософських роздумів:
«Крим для мене – це Україна, попри всі розмови про «окремий півострів». Мене дратували проросійські настрої, які часто нав’язувалися. Але я завжди був упертим: Крим – це Україна, і крапка. Життя в Криму навчило мене простоти й принциповості».
Богдан пригадав, як у юності зіткнувся з проросійськими настроями, але його любов до України залишалася непохитною. Цей період, за його словами, сформував його як особистість.
Коли мова зайшла про освіту, Богдан розповів, що навчався в кількох школах Сімферополя, а згодом вступив до Київської державної академії водного транспорту. Хоча за фахом він не працював, зазначає, що освіта дала йому важливі уроки:
«Гуртожиток і студентське життя навчили мене самостійності. Я хотів бути незалежним, і це сформувало мене як людину. Освіта – це не лише диплом, це вчителі, які впливають на твій світогляд, і досвід, який ти здобуваєш».
Повага до ветеранів й побудова розмови з військовими: практичні поради «Тавра»
Одне з ключових питань стосувалося адаптації ветеранів у суспільстві та етичного кодексу взаємодії між цивільними і військовими. Богдан поділився своїм баченням:
«Якщо бачите військового, який поводиться неадекватно, не вступайте в суперечку. Скажіть: «Дякую за службу» – і йдіть. Це не слабкість, це мудрість. Ми не знаємо, через що пройшла ця людина. Повага – це розуміння контексту, а не сліпа згода».
Також Кротевич розповів історії з життя, які ілюструють важливість людяності. Наприклад, про військового в поїзді, який виговорився після простого жесту доброти, чи демобілізованого стоматолога, якому Богдан допоміг повернути контакт із родиною.
Оборона «Азовсталі»: що гість міста розповів про 86 днів незламності азовців
Запитання про оборону «Азовсталі» викликало особливий інтерес. Богдан Кротевич розповів, як він і його побратими трималися 86 днів в оточенні:
«Були моменти, коли я боявся і не знав, що робити. Але я зрозумів: треба йти далі. Люди потребують прикладу. Ми вистояли, бо думали не лише про себе, а й про побратимів. Низькі втрати на «Азовсталі» – це результат нашої згуртованості».
Він підкреслив, що рішення піти в полон було складним, але правильним, адже більшість бійців повернулися живими.
Мова і культура: Кротевич закликає давати приклад замість нав’язування
Обговорюючи мовне питання, Богдан висловився за популяризацію української мови через особистий приклад:
«Я сам вчився говорити українською, і вона не була ідеальною. Але я не соромлюся. Мова – це частина культури, і її треба просувати не примусом, а прикладом. У війську не варто критикувати за російську, але я вірю, що з часом усі перейдуть на українську».
Він пригадав випадок у Маріуполі, коли офіцерка зі Львова зробила йому зауваження щодо мови, що його обурило. Проте, врешті, це не демотивувлао його й надалі спілкуватися українською.
Поради для молоді, яка мріє про військову кар’єру:
На запитання про поради для тих, хто обирає військову кар’єру, Богдан висловив повагу до свідомого вибору:
«Військова кар’єра – це шлях відданості. Реформи в армії потрібні, щоб військові стали елітою суспільства. Робіть те, що робить вас щасливими, але обирайте морально правильний шлях».
«Тавр» також закликав молодь бути активними громадянами, які змінюють країну на краще.
Майбутнє України – це відповідальність молоді:
На завершення Богдана запитали, якою він бачить Україну через 10–15 років. Його відповідь була щирою:
«Це ваш вибір, а не мій. Я хочу, щоб ви будували країну, в якій хочете жити. Моя роль – допомогти вам зробити це свідомо. Робіть своє і будьте прикладом відповідальності».
Психологічна підтримка і досвід полону:
Місцева психологиня Вікторія Вінс долучилася до розмови, запитавши про досвід полону та психологічну підтримку. Богдан розповів:
«У полоні ФСБ намагалися мене зламати, але я залишався принциповим. Ізоляція була важкою, але я вистояв. Щодо психології – військові більше довіряють приватним спеціалістам. Важливо готувати психологів, які розуміють бойовий досвід і вміють будувати довіру».
Звісно ж, цей матеріал не може охопити усіх важливих деталей двогодинної розмови, відтак пропонуємо до перегляду відео зустрічі, яке оприлюднили організатори:
На згадку Богдан отримав сковородинівський щорічник, патч міста та пам’ятну кружку.
За традицією університету, він лишив автографи на стіні бібліотеки та дверях офісу Наукового товариства закладу, а неформальне спілкування на центральній алеї університету й спільні фото тривали ще годину.
Нагадаємо про те, що нещодавно у Переяславі пройшов форум присвячений посиленню економічних спроможностей ветеранів: про що домовились місто та університет
