У День пам’яті захисників України, Молодіжний центр «Зустріч» запросив мешканців громади до парку Тараса Шевченка для перегляду кінострічки «Ми були рекрутами». Як це було бачили кореспонденти Proslav.
У Переяславі влаштували кінопоказ стрічки «Ми були рекрутами» до Дня пам’яті захисників України
По двадцятій годині 29 серпня на парковій галявині розгорнули великий екран, поставили стільці для охочих переглянути стрічку – до початку показу їх назбиралося близько сотні, у переважній більшості молодого віку. Попри пізню годину люди добиралися сюди з різних куточків міста, брали з собою рідних та друзів.
Перед початком демонстрації стрічки до присутніх звернувся керівник молодіжного центру «Зустріч» Андрій Іващенко. Розповів, що цим переглядом переяславці завдячують компанії Films Division Company та режисеру Любомиру Левицькому, а також, особисто, продюсеру фільму Дмитру Нікіфорову, що надав ексклюзивні права на це.
Також заручились підтримкою B&H Film Distribution Company. Іващенко зазначив, що звісно ж, цей фільм був би неможливий без славетної Третьої штурмової бригади, яка показана тут у розрізі всієї української армії, у розрізі доль звичайних людей, яким випала честь стати військовими й боронити свої цивільні мрії.
На жаль, багато хто з наших захисників повернулися «на щиті», відтак хвилиною мовчання переяславці згадали тих, хто поклав життя за нашу волю і незалежність.
Щойно почало сутеніти розпочався сам кіноперегляд. Фільм вийшов в національний прокат 2 травня цього року. За чотири тижні прокату, згуртував більш ніж 32 000 глядачів, отримавши понад 5,2 млн гривень касового збору. До слова, цей результат – другий за бокс-офісом для українських документальних стрічок після «20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова, який отримав «Оскар».
Про що стрічка «Ми були рекрутами»
У центрі сюжету фільму – військовослужбовець на позивний «Журналіст», який замість того, щоб описувати історичні події для ЗМІ, вирішує стати їхньою частиною та доєднатися до вирішальної битви. Ставши журналістом у Третій штурмовій, він починає брати інтерв’ю у військових: Тохи, Дацика, Істока, Хельги, Хмурого, Сходу, Дока та Хати.
Це – реальні позивні та реальні військові, як і їхні інтерв’ю. Серед іншого вони розповідають у стрічці про блокаду Маріуполя, бої під Бахмутом, боротьбу у лавах «Азову» – розповіді доповнювалися відео з фронту. Без жодних перебільшень, їхні розповіді та спогади у цей вечір розповіли переяславцям дещо більше, ніж окремі репортажі, й, видається, допомогли кожному і кожній з присутніх зрозуміти значення справжньої відваги та самовідданості.
По завершенню фільму дехто з переяславців зголосився поділитися своїми враженнями від перегляду.
«Кожна особистість в цьому фільмі – узагальнена історія хлопців і дівчат, які воюють. Філософія війни, про яку говорять у стрічці хлопці, і їхні мрії співпадають з тими, про які я чую від особисто знайомих мені захисників. Хоча дещо тут і романтизовано – все ж таки поза документальною у цьому фільмі є й художня складова, але загалом дуже класно що є такі фільми. Вони треба, аби молодь бачила реальну картину всього, що відбувається», – додає переяславка Вікторія.
«Нам сподобалися всі історії. Кожна з них особлива, не можна виділити з них якусь одну історію. У наших родинах ніхто не воює, але ми дякуємо хлопцям які нас захищають», – говорять 12-річний Назар та 11-річний Ярослав, які перебувають під великим враженням від побаченого.
«Запам’яталася історія Дока – він дуже прикольний. Я думаю, молодому поколінню це дає величезну мотивацію на розбудову держави. Що все це не просто собі так відбувається, і не просто так люди воюють», – своєю чергою додає студентка-медикиня Вікторія.
«Фільм дуже сподобався і я ще раз переконалася в тому, що це надлюди, які мають надзвичайно глибоку ідею і дуже велику мотивацію. У Третій штурмовій у мене ніхто не служить, проте маю багато друзів, кумів, двоюрідного брата, двоюрідну сестру, чоловіка, рідного дядька, які служать, дуже багато всіх. Хай їх Бог береже», – рефлексує після перегляду переяславка Ірина.
«У певному сенсі це не просто фільм, а велика агітаційна реклама з фрагментами інтерв’ю. Самі автори на преспоказі називали проєкт «художньо-документальним мотиваційним фільмом» і, як би неприємно не було це визнавати, для мотиваційних фільмів про війну вже давно придумали чітку назву – пропаганда. Але круто, що це ліцензійний показ класного фільму – такого бракує іноді в нашому місті, це здоровий приклад пропаганди для молоді, це – гарний привід зібратися і згуртуватися навколо чогось у середмісті», – підсумовує переяславець Олег.
Безумовно, поза спробою звичайної каталогізації подій війни, стрічка «Ми були рекрутами» здійснює глибоке поглиблення в сутність війни, її вплив на людину, націю, суспільство. Це фільм-послання, який розкриває долю тих, хто обрав шлях воїна. Це не лише історії пережитих втрат і перемог, а й документальна мозаїка життя, де кожна деталь важлива, де можна відчути емоції, відчути біль та надію героїв.
Воєнні події, показані в цьому фільмі, – це нагадування про те, що війна – це завжди страшно, що війна не може бути вибаченою та виправданою ніколи. Нехай цей фільм буде нагадуванням про те, що мир – найбільший скарб, який ми маємо. Неодмінно перегляньте, адже цю стрічку вже можна знайти на більшості вітчизняних стрімінгових майданчиків.
А тим часом під час останньої атаки переяславські добровольці збили ворожий «Shahed»: це вже третій на їхньому рахунку.