У середу, 28 травня, на фасаді Переяславської гімназії №4 відкрили меморіальну дошку випускнику закладу Борису Дудці, який віддав життя за свободу та незалежність України. Вшанувати пам’ять Героя зібралися його рідні, побратими, колеги, учителі, учні, представники влади та громади, повідомляє Proslav.
Борис Іванович Дудка народився 18 жовтня 1970 року в Переяславі. Навчався у тодішній школі №4, захоплювався спортом, мав добрий, спокійний характер і щире серце. Після школи служив у армії: спершу в Артемівську (нині Бахмут), згодом у Конотопі. Здобув фах зварювальника – його майстерні роботи досі можна побачити у переяславських дворах.
Понад два десятиліття Борис Іванович присвятив службі в міліції. Після виходу на пенсію не сидів без діла – працював охоронцем. У лютому 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Борис Дудка добровільно став на захист України. Йому було 52.
Служив у 45-й окремій артилерійській бригаді, а згодом – у 28-му стрілецькому батальйоні. Воював під Бучею, Ірпенем, Авдіївкою. Його артилерійська зброя знищувала бронетехніку ворога з відстані у два кілометри. Попри проблеми зі здоров’ям, у червні 2023 року Борис повернувся на фронт.
Захисник загинув 2 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новогродівка на Донеччині. У нього залишилися мама, дружина, двоє синів.
Полотно з меморіальної дошки зняли мати Героя – Ганна Юхимівна та син Владислав. Священник Православної церкви України отець Іван Будняк провів освячення дошки та закликав до спільної молитви.
Міський голова Вячеслав Саулко звернувся до присутніх:
– Важко усвідомлювати, що лише у нашій громаді 176 воїнів віддали свої життя. Це чоловіки, батьки, сини, які взяли до рук зброю й пішли захищати Україну. Борис зробив цей крок у 52 роки, став до лав славетної артилерії – військ, які найбільше боїться ворог. Ми завжди пам’ятатимемо його подвиг – безсмертний і героїчний.
Полковник міліції у відставці, колишній начальник служби боротьби з економічною злочинністю Василь Ревега поділився теплими словами про друга:
– Це була скромна, чесна, добросовісна людина. Він не лише працював, а й жив з великою гідністю, дружив з усіма хлопцями, завжди допомагав іншим. Втрата Бориса Івановича – це біль родини, біль нашої громади. Але він завжди житиме у нашій пам’яті й гордо дивитиметься з цієї меморіальної дошки на наш Переяслав.
Друг родини та кум Бориса Валерій Мільгевський сказав:
– Борис завжди приходив на допомогу, не зволікав, не відмовляв. Він був дуже відповідальним. Його командир розповідав дружині, що він завжди вставав на годину раніше, аби підготуватися до бойових завдань. Його руками справді багато зроблено у нашому місті: елетрика, зварювальні роботи. Його більше немає, але є пам’ять. І вона житиме у дітях, в онуках, у місті, яке він любив.
Директор Переяславської гімназії №4 Анатолій Чуян зазначив:
– Це вже друга меморіальна дошка на стінах нашого навчального закладу. 12 наших випускників загинули, захищаючи Україну. Ми не маємо права забути жодного з них.
На завершення церемонії присутні поклали квіти до меморіальної дошки, як знак вічної пам’яті та вдячності Герою за його подвиг.
Нагадаємо, на війні з російськими окупантами загинув захисник із Переяслава Максим Булавченко.