Жителю села Циблі Степану Погорілому 15 травня виповнилося 100 років! Знаменну дату ювіляр зустрів у колі рідні та численних гостей. На гостини до довгожителя завітали й журналісти Proslav.
Степан Федорович – героїчний ветеран Другої світової війни. Він став на захист рідної землі у 1943-му, коли йому було лише 19. Спершу юнака відправили зводити переправу через Дніпро. Далі він служив рядовим солдатом, помічником танкіста – зрештою дійшов до Берліна, де й зустрів Перемогу.
Під час війни Степан Федорович зазнав кульового поранення в ліву руку. Здобув десятки фронтових нагород і медалей: «За відвагу», «За бойові заслуги», «За взяття Берліна», «За визволення Праги» та «За перемогу над нацистами». А ще глибоку шану від односельців.
З днем народження від імені Циблівської громади ветерана привітав сільський голова Олександр Палагута.
У Степана Федоровича велика дружна родина – донька Ніна, син Михайло, невістка Любов, четверо онуків, п’ятеро правнуків, двоє праправнуків… Рідні кажуть, що дідусь важко переживає російсько-українську війну. Мріє дожити до перемоги.
«Усі люди це знають… Де воно взялося, те бидло, що мучить усю земну кулю», – зітхає Степан Федорович.
І з ноткою іронії ділиться секретом довголіття:
«Людина вночі їсти не повинна – не положено, а я їм. І через те не вміраю. Тільки з-за того! Дівчата мене підкормлюють вночі: «З’їж що-небудь, з’їж!»
Свекор справді любить перекусити вночі, усміхається невістка Любов Петрівна, йому й нагадувати за те не треба: «Особливо любить гарбузову й молочну каші, каже, що в них уся сила».