У суботу, 11 жовтня, у Переяславі пройшов автопробіг «Дорога надії, пам’яті, єдності» на підтримку військовополонених і зниклих безвісти захисників України та їхніх сімей. Захід організували волонтери громадської організації «Команда Нескорені», аби привернути увагу до воїнів, доля яких невідома, та підтримати їхніх рідних, повідомляє Proslav.
Акції на підтримку зниклих безвісти й полонених у Переяславі відбуваються щосуботи. Проте цього разу до родин, які традиційно виходять у середмістя з плакатами, прапорами та портретами своїх близьких, долучилися небайдужі мешканці громади на автівках.
Близько 9-ї ранку учасники зібралися на Борисоглібській площі. Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять полеглих захисників України. Близько пів години тривала мовчазна акція, під час якої рідні полонених і зниклих безвісти тримали їхні портрети й прапори підрозділів. Учасники тримали плакати із закликами до водіїв, які проїжджали повз, подавати звукові сигнали на знак підтримки.
О 9:35 з площі рушила колона із близько сотні автомобілів. Порядок та супровід забезпечували правоохоронці. На кожному авто майоріли державні прапори, стяги військових частин, а також плакати із зображеннями воїнів та гаслами:
«Безвісти зниклі – не значить забуті!»,
«Вони зникли, а ми живемо в очікуванні»,
«Вони боролися за нас – тепер час боротися за них».
Маршрут колони пролягав від Борисоглібської площі вулицею Богдана Хмельницького до контрольно-пропускного пункту через автовокзал, далі – об’їзною дорогою, Золотоніським шосе і вулицею Магдебурзького права – до Алеї Героїв. Багато хто з перехожих, побачивши колону, зупинялися, плакали й прикладали руку до серця, висловлюючи повагу та підтримку.
За словами співорганізаторки події, очільниці ГО «Команда Нескорені» Ольги Дриги, мета акції – нагадати, що кожен військовополонений чи зниклий безвісти – це не просто статистика, а людина з власною історією, родиною та близькими, які чекають на повернення.
Мітинг на Алеї Героїв
Кінцевою точкою маршруту стала Алея Героїв, де біля пам’ятника воїнам АТО відбувся мітинг.
– Всіх нас зібрала акція із символічною назвою “Дорога єдності, пам’яті, надії”. Ми тут у єдиному прагненні – до волі, незалежності, свободи. Ми разом у невимовній скорботі схиляємо голови перед пам’яттю героїв, які своїми життями захищають нас від лютого ворога. Ми тут, щоб сказати: ви не самі у своєму горі. У наших серцях живе надія, що кожен зниклий безвісти чи полонений обов’язково повернеться й обійме своїх рідних. Величезна вдячність усім, хто сьогодні тут, – сказав ведучий мітингу, представник Переяславського ДФТГ Олександр Молоткін.
До присутніх звернувся і міський голова Вячеслав Саулко, який також брав участь в автопробігу. Він подякував організаторам та учасникам:
– Ми не вперше зібралися на цій Алеї Героїв біля наших захисників, які віддали життя за Україну. Кожен портрет – це символ держави, гордість нашої нації. Ми повинні завжди пам’ятати про них. Це не просто акція – це крик і біль тисяч людей. Сподіваюся, що ця дорога єдності стане дорогою додому. Ми чекаємо, ми віримо, ми знаємо: вони повернуться. Ми хочемо, щоб увесь світ бачив, якою ціною дається свобода й незалежність, і відчував біль України – біль кожної матері, кожної дитини, яка тримає портрет свого батька. Немає прощення окупантам, які вчиняють злочини у нашій країні. Матері, дружини, діти, ми завжди будемо поруч із вами. Ваш біль – це наш біль.
Голоси родин героїв
Під час мітингу виступили дружина загиблого Олексія Журбаса – Світлана, дружина загиблого Сергія Меля – Ірина Мель, дружина зниклого безвісти Вільгельма Іжаковського та мати зниклого Юрія Шинкаря – Лідія Іжаковська, а також дружина зниклого Олександра Клокова – Ольга.
– Це не просто подія, це душевна молитва сердець – дорога пам’яті, вдячності й любові, – сказала Ірина Мель, дружина загиблого героя Сергія Сергійовича Меля та невістка померлого захисника Сергія Івановича Меля. – Два Сергії, два захисники, віддали все, щоб ми могли жити у вільній країні. Їхній приклад – це гордість нашої родини й України. Ми згадуємо всіх, хто віддав життя, і тих, хто ще повернеться. Їхні імена вплетені в тканину нашого народу, а їхні портрети – у наші серця. Цією акцією ми хочемо показати, що ми єдині й нероздільні, бо нас об’єднує один біль і одна віра.
– Безвісти зниклий – це найстрашніший статус, – сказала Ольга Клокова. – Сьогодні ти віриш, а завтра здригаєшся від кожного дзвінка, бо боїшся почути найстрашніше. Але ми боремося і будемо боротися. Сьогоднішній автопробіг – це живий ланцюг єднання та підтримки кожного з нас. Мій чоловік завжди казав: “Ми там, на фронті, щоб ви тут жили”. Тож давайте жити з гідністю, пам’ятати про полеглих і боротися за живих.
Жінка звернулася до всіх із проханням підтримувати щотижневі акції на Борисоглібській площі – своєю присутністю або сигналом автомобіля, проїжджаючи повз.
– Мій чоловік був призваний 24 лютого 2022 року й загинув, захищаючи нашу землю, – сказала Світлана Журбас. – Йому назавжди 34. Хоч його вже немає, він живе у моєму серці та серцях наших донечок. Надія – це не сліпе очікування, це віра, що ми знайдемо зниклих і ніколи не забудемо загиблих. Цей автопробіг – це голос кожного серця, яке не змирилося. Ми чекаємо, шукаємо і не здаємося.
– Мій чоловік зник у 2023 році, син – у 2025-му, – поділилася Лідія Іжаковська. – Ми, родини зниклих безвісти, живемо між небом і землею. У мене вдома – “стіна плачу”: прапори двох бригад, портрети рідних. Але є надія. Хочеться кричати на весь світ про наших зниклих і полонених, щоб їх не забували, щоб за них боролися. Два роки я сиділа замкнена вдома – мене витягли волонтери. Тепер я намагаюся допомагати військовим. Дякуючи волонтерам, я живу.
Дружина зниклого безвісти Миколи Швиденка – Ніна Швиденко прочитала зворушливий вірш. Наприкінці заходу всі присутні поклали квіти до Алеї Героїв – як символ вдячності й пам’яті про подвиг наших захисників.
Нагадаємо, Президент вручив орден «Золота Зірка» родині Героя України Романа Шаповала з Переяславської громади.