Сьогодні, 21 лютого, у Переяславському храмі Воскресіння Христового попрощалися з полеглим воїном Костянтином Коваленком. 27-річний Герой відтепер назавжди у небесному строю – у лавах янголів-захисників своєї землі.
Костянтин Коваленко служив стрільцем (помічником кулеметника) 1 відділення спеціального призначення 1 взводу спеціального призначення роти спеціального призначення батальйону спеціального призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького військової частини 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної Гвардії України.
Воїн загинув у бою 13 лютого 2026 року поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області внаслідок підриву на мінуванні.
Попрощатися з Героєм прийшло чимало переяславців. Рідні, друзі, побратими та мешканці міста віддали шану захиснику, який віддав найдорожче – власне життя – за свободу та мир для України.
Священнослужитель ПЦУ Іван Поліжак у своїй промові наголосив:
«Ворог приходить і показує свою ненависть через злочини. Але ми знаємо, що добро завжди торжествувало. На жаль, зараз наші воїни перемагають зло ціною великих жертв. Вони стоять на передовій серед холоду, морозу, спеки та вогню, захищаючи кожен клаптик нашої землі. Ми повинні закарбувати це у серцях, бо для великої перемоги віддають життя найкращі сини і дочки нашої країни. Вони могли будувати, творити, жити, але пожертвували собою заради нас. Ми повинні завжди пам’ятати ціну мирного дня та цінувати наших захисників. І там, у небесах, вони спостерігатимуть за нами, нагадуючи про цю велику перемогу».
Очільник Переяславської громади Вячеслав Саулко додав:
«Молодий хлопець, якому тільки жити… Йому назавжди залишиться 27 років. Він служив у елітних підрозділах Національної гвардії України. Був там, де відступали інші, де чекали на допомогу, де потрібно було стати на захист держави. Він був разом із своїми побратимами. Дома чекали дружина і дитина, якій 7 років. Коли я повідомляв рідним страшну звістку, не знав, як підібрати слова. Сум, розпач, біль і сльози – як знайти слова відради? Дитина підросте і запитає: “Де мій батько?” Це страшно уявити.
Я звертаюся до всіх українців: пам’ятайте про це горе, не будьте байдужими, допомагайте один одному. Кожен із нас повинен зробити все, щоб підтримати наших захисників і захистити незалежність України. Щирі співчуття та велика вдячність за героїзм наших воїнів, його побратимів. Вічна пам’ять та Царство Небесне нашому Герою».
На похороні свого побратима грав духовий оркестр Нацгвардії, домовину з тілом Героя гвардійці пронесли через центральну площу міста. Поряд несли схилені знамена Нацгвардії. Для побратимів Костянтин був надійним другом і прикладом справжнього воїна – добрим, щирим і дружелюбним. Таким його пам’ятають усі, хто його знав.
Костянтин Сергійович Коваленко народився 12 червня 1998 року. Закінчив КЗ КОР «Переяславський військово-спортивний ліцей “Патріот”». Класний керівник, викладачка української мови та літератури Оксана Володимирівна Тищук згадує:
«Костя перейшов до ліцею у 8 класі. Його виховувала бабуся. Вона часто приходила, завжди цікавилася його успіхами в навчанні, піклувалася про нього, переймалася його долею. Він був душею компанії. Передивляючись старі фото, ми з учителями помітили: він завжди був у колі друзів. Доброзичливий, легкий у спілкуванні, спокійний, лагідний, він міг знайти підхід до кожного. Найкраще йому давалися суспільні науки. Він дуже гарно малював. Пізніше, після закінчення навчання, бабуся розповідала, що Костя вивчився на ювеліра – і це, мабуть, завдяки його таланту до малювання. Втрата Кості – велика трагедія для нашого навчального закладу, міста і всієї країни. Невимовно боляче від того, що гине цвіт нашої нації».
Траурна процесія пішою ходою пройшла вулицями міста до місця останнього спочинку Героя на Заальтицькому кладовищі. Щирі співчуття рідним та вічна пам’ять захиснику України.
