«Найважча втрата – для дітей. Як сказати їм, що батька більше немає?»: Алея Героїв у Переяславі поповнилася портретами 28 воїнів

Сьогодні, у день четвертої річниці звільнення Київщини від російських окупантів, Переяслав схилив голови у скорботі та вдячності. У цю болючу і водночас звитяжну річницю громада зібралася, аби віддати шану полеглим захисникам: на місцевій Алеї Героїв відкрили ще 28 портретів воїнів-земляків, які назавжди стали до небесного строю в ім’я вільної України, повідомляє Proslav.

Саме цього дня, 2 квітня, виповнилося рівно чотири роки відтоді, як Міністерство оборони України офіційно оголосило про повне звільнення Київщини від російських окупантів. Разом із деокупацією Сумської та Чернігівської областей, успіх у битві за Київ та північ нашої держави став переломним етапом у цій страшній війні.

Про ті буремні події присутнім нагадала ведуча пам’ятного заходу Влада Черненко:

– Весна 2022-го назавжди закарбувалася в нашій пам’яті не цвітом садів, а димом згарищ та гуркотом ворожої техніки. Але саме на дорогах Ірпеня, Бучі, Гостомеля та кожного містечка нашої області світ побачив: українці не відступають. Тоді ворог прийшов, щоб стерти нас з карти світу, почавши зі столиці та її околиць. Але він не врахував одного – нашої волі. Кожне містечко, кожне село Київщини – від Бородянки до Баришівки, від Макарова до Вишгорода – стало фортецею. Наші люди, озброєні правдою і безмежною любов’ю до своєї землі, вистояли там, де падав бетон. Сьогодні ми стоїмо тут, під вільним небом української Київщини.

Схиливши голови у хвилині мовчання, містяни вшанували пам’ять усіх воїнів, які полягли в боях за визволення столичного регіону, та кожного мирного українця, чиє життя безжально забрав окупант.

Алея Героїв Переяславщини поповнилася іменами ще 28 полеглих воїнів-земляків:

• Петькун Анатолій Петрович (23.08.1968 – 03.11.2024) – старший солдат, старший майстер 1-го відділення взводу технічного забезпечення 3 БО в/ч А0139 (101 бригада охорони Генштабу ЗСУ). Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Богоявленка Покровського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
• Чабан Сергій Іванович (26.08.1974 – 22.07.2025) – солдат, позивний «ХОТАБИЧ», водій 3-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 1-ї мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч А 5002. Загинув у районі н.п. Мала Корчаківка Сумського району Сумської області.
• Чубар Вадим Сергійович (31.05.1989 – 01.10.2025) – солдат, позивний «ТІНКЕР», зовнішній пілот (оператор) БпЛА 1-го відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та коригування роти ударних безпілотних комплексів РУБАК 48-го окремого штурмового батальйону в/ч А4945. Загинув внаслідок ДТП у районі н.п. Сім’янівка Конотопського району Сумської області.
• Горовий Олег Миколайович (27.04.1989 – 07.10.2025) – матрос, гранатометник десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти батальйону морської піхоти в/ч А4548. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Іванівка Синельниківського району Дніпропетровської області.
• Козаков Дмитро Сергійович (29.11.1990 – 11.05.2024) – молодший сержант, позивний «ЄНОТ», навідник 2-го відділення ПТРК батареї ПТРК в/ч А 4118. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Велика Новосілка Волноваського району Донецької області.
• Щока Олександр Олексійович (03.04.1977 – 08.07.2025) – головний сержант, командир відділення взводу ПТРК батареї ПТРК 87-го протитанкового артилерійського дивізіону управління 45-ї окремої артилерійської бригади Корпусу резерву Сухопутних військ ЗСУ в/ч А0249. Учасник АТО (ООС). Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Помер внаслідок поранень, отриманих під час бойових дій у районі н.п. Ковалівка Сватівського району Луганської області.
• Майборода Євгеній Васильович (01.04.1987 – 07.11.2024) – солдат, гранатометник 2-го єгерського відділення 1-го єгерського взводу 2-ї єгерської роти 2-го єгерського батальйону в/ч А4948. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Григорівка Покровського району Донецької області.
• Костров Кирило Володимирович (03.02.1973 – 21.10.2025) – солдат, позивний «КОСТЬОР», стрілець-номер обслуги 3-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 1-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону в/ч А 4941. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Западне Куп’янського району Харківської області.
• Пасацький Михайло Володимирович (05.11.1969 – 27.09.2024) – старший солдат, номер обслуги розвідувального взводу 3-го єгерського батальйону в/ч А 4948. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Желанне Друге Покровського району Донецької області.
• Захарченко Микола Васильович (07.12.1975 – 29.03.2023) – солдат, стрілець 1-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 3-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону в/ч А 1736 (57-ма ОМПБр ім. кошового отамана Костя Гордієнка). Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Хромове Бахмутського району Донецької області.
• Іващенко Сергій Володимирович (04.04.1987 – 13.09.2024) – солдат, позивний «ІВАХА», навідник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти в/ч А 4574 (214-й окремий спеціалізований батальйон OPFOR). Загинув у районі н.п. Костянтинівка Покровського району Донецької області.
• Потапенко Сергій Олександрович (06.04.2002 – 02.07.2024) – солдат, позивний «АНАРХ», номер обслуги 1-го штурмового відділення 8-ї штурмової роти 3-го штурмового батальйону в/ч А 4010. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Іванівське Бахмутського району Донецької області.
• Лешкевич Денис Юрійович (11.08.2000 – 30.08.2024) – солдат, позивний «БРЄЛОК», командир 2-го штурмового відділення 1-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти в/ч А 4848. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Водяне Покровського району Донецької області.
• Білер Вадим Володимирович (10.12.1989 – 22.12.2025) – старший сержант, командир відділення управління командира мінометної батареї 2-го єгерського батальйону в/ч А4948. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Удачне Покровського району Донецької області.
• Сафонкін Андрій Володимирович (30.08.1995 – 31.12.2025) – старший солдат, позивний «ОДІН», старший кулеметник 1-го відділення 1-го взводу спецпризначення 3-ї роти спецпризначення 4-го батальйону в/ч 3057 (12-та бригада оперативного призначення НГУ «АЗОВ»). Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Красний Кут Краматорського району Донецької області.
• Білецький Юрій Юрійович (15.12.1979 – 28.12.2025) – старший лейтенант, позивний «BOEING», командир 3-го механізованого взводу 5-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону в/ч А 4123. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Коломийці Синельниківського району Дніпропетровської області.
• Роман Віталій Олексійович (21.06.1989 – 04.01.2026) – солдат, позивний «ДЯДЯ», командир екіпажу БпЛА, командир 2-го відділення ударних БАК 1-го взводу ударних БАК роти ударних безпілотних авіаційних комплексів в/ч А 5127. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Лиман Краматорського району Донецької області.
• Горбатюк Олександр Григорович (17.01.1971 – 11.01.2026) – солдат, позивний «БІНОКЛЬ», оператор БпЛА 1-го вогнеметного відділення вогнеметного взводу роти РХБ розвідки в/ч А 4796. Помер у тимчасовому місці розташування підрозділу в н.п. Розумівка Запорізької області.
• Гузеватий Федір Володимирович (31.10.1976 – 28.03.2025) – старший сержант, старший водій 1-го єгерського відділення 2-го єгерського взводу 7-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону в/ч А 4056. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Зелене Покровського району Донецької області.
• Романенко Руслан Євгенович (19.05.1977 – 12.01.2026) – солдат, механік-водій 1-го танкового взводу 1-ї танкової роти танкового батальйону в/ч А5003. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
• Зібров Олександр Юрійович (10.07.1989 – 26.01.2026) – сержант, пожежний-рятувальник 24-ї ДПРЧ міста Києва. Помер від тяжких вибухово-осколкових поранень, отриманих під час рятування людей після російської атаки на Київ у ніч на 9 січня 2026 року.
• Брижевський Євген Павлович (24.05.1996 – 03.06.2025) – солдат, позивний «JACKSON», номер обслуги мінометного взводу механізованого батальйону в/ч А 7014 (66 ОМБр). Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Рідкодуб Краматорського району Донецької області.
• Корнієнко Євген Михайлович (09.08.1993 – 07.01.2025) – солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го штурмового спеціалізованого відділення 1-го штурмового спеціалізованого взводу 2-ї штурмової спеціалізованої роти «ШКВАЛ» в/ч А 7400. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Бердін Курської області рф.
• Голуб Віталій Володимирович (05.08.1989 – 20.01.2026) – солдат, навідник 1-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 3-ї штурмової роти в/ч А 4599. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Костянтинівка Краматорського району Донецької області.
• Коваленко Костянтин Сергійович (12.06.1998 – 13.02.2026) – солдат, позивний «КОВАЛЬ», стрілець 1-го відділення спецпризначення 1-го взводу спецпризначення роти спецпризначення батальйону імені генерал-майора Сергія Кульчицького в/ч 3066 Північного ОТО НГУ. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Білецьке Покровського району Донецької області.
• Матвєєв Андрій Миколайович (21.11.1984 – 15.12.2025) – солдат у розпорядженні командира в/ч А 7017. Помер, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в Черкаській обласній лікарні.
• Полтавський Василь Васильович (09.04.1985 – 28.05.2025) – солдат, позивний «ПОЛТАВА», механік-водій мінометного взводу роти вогневої підтримки 4-го парашутно-десантного батальйону в/ч А 1126. Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Покровськ Донецької області.
• Ячін Дмитро Сергійович (23.08.1988 – 11.02.2026) – солдат, позивний «KENT», номер обслуги гранатометного взводу 2-го механізованого батальйону в/ч А 4576. Помер під час лікування від травм, отриманих під час виконання бойових завдань, в Університетській клініці професійних спілок міста Бохум (Німеччина).

Спільна молитва та болючі спогади про весну 2022-го

Чин освячення нових меморіальних знаків та піднесення спільної молитви за спокій душ новітніх Героїв здійснили представники Ради церков Переяславщини. Голова Ради Ігор Лисих звернувся до родин загиблих:

– Ми тут для того, щоб розділити цей біль, який сьогодні живе у кожному з нас. Бачачи ваші обличчя, повірте, такий самий біль ми відчуваємо у своїх серцях. Навіть не знаючи особисто кожного, хто зображений на цих портретах, ми з вами серцем. Як священники і пастори, ми молимося за ваші сім’ї. Ми у своїх церквах підносимо до Бога молитви, щоб Він захистив і підтримав вас. Цей час ми приділяємо для того, щоб Господь почув нас у спільній молитві та в читанні Божого слова.

Голова Переяславської громади Вячеслав Саулко у своїй промові поділився важкими спогадами про перші дні повномасштабного вторгнення:

– Весна 2022-го назавжди залишиться в наших серцях. Це час, коли страшний ворог вперше ступив на нашу землю, коли весь світ почув назви наших міст: Ірпінь, Бородянка, Буча, Гостомель. Ми побачили звірства, вбивства, ту ненависть, яку ворог проявляв до наших людей. Але народ піднявся. Першими стали наші захисники, які своїм щитом не пустили ворога далі до серця країни – до Києва.

Як тоді жив Переяслав? Паніки не було, хоч і був певною мірою розпач. Міська рада перетворилася на штаб оборони: депутати, волонтери – всі були там, ми там жили і забезпечували безпеку нашої громади. Я пам’ятаю дні, коли понад тисячу наших чоловіків уперше взяли до рук зброю, хоча ніколи до того її не тримали. Ворог був уже поруч: з одного боку Київ та Ірпінь, з іншого – Баришівка.

Ми були свідками того, як 12 автобусів з сусідньої Баришівки евакуювали людей до нас. Як важко було дивитися, коли в першому автобусі везли мертвих людей, яких убив ворог, в другому сиділи врятовані діти, а в третьому – їхні матері. Ми робили все можливе. На базі табору “Славутич” ми прийняли понад 500 людей з окупованих міст, серед них – 39 дітей із Маріуполя».

Очільник громади наголосив на страшній ціні, яку платить Переяславщина за мирне небо над головою:

– Я пам’ятаю нашу першу Алею Героїв – тоді ми відкривали портрети 38 хлопців. Сьогодні ми додаємо ще 28. Загалом у нашій громаді вже 240 воїнів, які віддали своє життя. Ми ніколи їх не забудемо. Я низько вклоняюся матерям, які втратили синів, дружинам, які віддали своїх чоловіків. Але найважча втрата – для дітей. Як сьогодні сказати їм, що батька більше немає?

Війна не закінчилася. Ми маємо також сумну статистику: 169 наших земляків сьогодні вважаються зниклими безвісти. Ми пам’ятаємо про них, чекаємо і віримо, що вони повернуться. Дякуємо кожному захиснику, який дивиться на нас із цих портретів. Пам’ятайте про них. Вічна їм пам’ять і Царство Небесне. Слава нашим Героям і Слава Україні!

На знак вічної пам’яті та глибокої вдячності тим, хто заплатив за незалежність України найдорожчу ціну, переяславці поклали квіти до пам’ятного знаку загиблим воїнам АТО та до портретів воїнів-земляків.