Для підприємців та організацій, які систематично ігнорують мовне законодавство, штрафи можуть стрімко зрости. Попередження залишатимуться лише як шанс для тих, хто припустився помилки випадково, тоді як злісних порушників каратимуть економічно. Про це заявила уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська в інтерв’ю виданню lb.ua, передає Proslav.

Кінець «епохи попереджень»: штрафи вдесятеро більші
За словами омбудсманки, чинні розміри стягнень (від 3400 до 5100 грн за перше порушення і до 11900 грн за повторне) не лякають деяких представників бізнесу. Для певного сегмента сплата штрафу перетворилася на своєрідний «податок», який вони готові платити за право ігнорувати державну мову. Щоб змінити ситуацію, Офіс уповноваженої вже подав пропозиції щодо внесення відповідних жорстких змін до Кодексу про адміністративні правопорушення.
«Моя позиція емоційна, бо вона вистраждана: закон про мову – це не про цензуру, це про право бути почутим у власній країні. І ми не дозволимо перетворити захист державної мови на нескінченний цикл «скарга – попередження – ігнорування». Повторне порушення – це виклик державі, і відповідь на нього має бути миттєвою та безкомпромісною», – наголосила Олена Івановська.
Посадовиця зазначає, що не боїться здатися жорсткою, адже її головна мета – зробити українську єдиним природним фільтром для професійної діяльності в державі.
«Тому помножити штрафи на 10 – це цілком робочий варіант для системних порушників. Ми маємо діяти за принципом: не поважаєш державну мову – втрачаєш прибуток, не дотримуєшся закону – втрачаєш право на професійну реалізацію», – резюмувала вона.
Порушення мігрували з кав’ярень до Instagram
У своєму першому річному звіті Олена Івановська також розповіла про кардинальну зміну структури скарг від громадян. Якщо раніше українці найчастіше боролися за те, щоб з ними просто привіталися українською у фізичних магазинах чи закладах харчування, то тепер епіцентр порушень змістився в інтернет.
За словами уповноваженої, фізичний простір України значною мірою очистився від мови агресора. Натомість люди масово фіксують порушення на сайтах, в Instagram-магазинах та мобільних застосунках. Скарги стали більш глибинними: українців обурює відсутність державного маркування на товарах, російськомовні технічні інструкції чи гарантійні талони.
«У звіті зафіксовано цікаву тенденцію щодо реклами та вивісок. Зараз ми працюємо над тим, щоб українська мова на вивісках не просто була, а щоб її шрифт не був меншим, ніж шрифт іншою мовою. Ми перейшли до візуального домінування державної мови», – зазначила уповноважена.
«Позаурочна двомовність» у школах
Окремою проблемою залишається сфера освіти, яка, як зазначає Івановська, досі несе на собі спадок радянської гегемонії. Лише з початку 2026 року (станом на 12 травня) Офіс уповноваженої отримав 78 скарг на викладачів. Головним викликом є так звана «позаурочна двомовність» – ситуація, коли учні та вчителі вважають перерви приватним простором і вільно переходять на російську.
«Якщо педагог демонструє подвійні стандарти (українська – для уроку, російська – для життя), він виховує в дитині лицемірство. Я впевнена, що необхідно включити показник «створення українськомовного середовища» до критеріїв атестації педагогічних працівників. Це не шпигування, а професійна відповідність. Учитель, який не здатен підтримувати мовні правила закладу, має нести дисциплінарну відповідальність, аж до розірвання контракту в разі систематичних порушень», – сказала Івановська.
Щоб викорінити цю практику, уповноважена покладає великі надії на законопроєкт № 13072, який зараз чекає на ухвалення у Верховній Раді. Документ має запровадити поняття «українськомовного освітнього середовища» та зобов’язати використовувати державну мову не лише на уроках, а й на перервах, під час екскурсій та на всій території навчальних закладів.
Водночас Івановська нагадала, що жоден закон не спрацює повноцінно, якщо батьки вдома не дбатимуть про мовну гігієну своїх дітей.
«Це дуже важливо, що держава нарешті виділяє кошти на створення українського культурного продукту, дитячого зокрема. Але задовольнити запит на такий контент недостатньо. Визначальним чинником є те, який приклад бачать діти в родинах, тому тут необхідна робота з дорослими – використати соціальну рекламу тощо. Відповідальність за мовну гігієну дитини лежить на батьках», – резюмувала вона.

