28 червня 2026 року Україна відзначає 30-річчя своєї Конституції. Однак насправді українській традиції творити власні правила гри – понад тисячоліття. Як Україна йшла до своєї Конституції, чому документ Пилипа Орлика випередив час і що відбувалося за лаштунками парламенту влітку 1996-го – інформує Proslav з посиланням на Український інститут національної пам’яті.

Конституція України має тисячолітнє коріння
Український конституціоналізм не виник на порожньому місці. Його найголовніша фішка – це постійний пошук справедливості та європейські традиції свободи, які адаптувалися під наш національний характер.
Перші писані правила на наших землях з’явилися ще в ХІ столітті за князювання Ярослава Мудрого. Його «Руська Правда» стала першим збірником законів, який захищав власність і права різних суспільних станів. Згодом ці традиції перетекли у Литовські статути (XVI століття) – написані нашою мовою кодекси, які чітко встановлювали межі влади правителя.
Конституція Пилипа Орлика – справжній ексклюзив, що випередив час
Іноді українці не просто йшли в ногу з Європою, а відверто її випереджали. У 1710 році, після поразки під Полтавою та еміграції, гетьман Пилип Орлик разом із козацькою старшиною укладає унікальний документ – «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького…».
Сьогодні ми знаємо його як Конституцію Пилипа Орлика. Чому цей документ насправді крутий?
- Це справжній суспільний договір, адже угода укладалася між гетьманом, військовою старшиною і народом.
- Гетьман не міг правити одноосібно – він мав радитися з парламентом (Генеральною радою).
- Документ реально діяв на території України навесні 1711 року під час визвольного походу Орлика.
Оригінали Конституції Орлика латиною досі зберігаються у Національному архіві Швеції, а староукраїнською мовою – у Москві (до речі, її у 2008 році знайшов український історик Олександр Алфьоров).

Як писали закони під час воєн
Українська революція 1917-1921 років довела політичну зрілість нації. Навіть коли шанси на незалежність танули під тиском російської армії, українці продовжували розробляти демократичні закони.
Так з’явилися основоположні акти УНР, Української Держави гетьмана Скоропадського та ЗУНР. А в 1939 році свою незалежність і конституційні закони проголосила Карпатська Україна.
Навіть у найважчих умовах підпілля часів Другої світової війни українці не відмовлялися від демократії. У 1944 році була створена Українська головна визвольна рада (УГВР) – по суті, підпільний парламент воюючої України.
Його очолив уродженець Полтавщини Кирило Осьмак. Документи УГВР закладали демократичні принципи майбутньої України, за які боролася УПА.

Совєтська ілюзія замість прав
Поки українці вчилися демократії, Совєтський Союз плодив власні «конституції» (в УРСР їх ухвалили аж чотири). На папері вони обіцяли рівність, загальне виборче право і навіть «право на вихід з СРСР».
У реальності – були просто ідеологічною ширмою для тоталітаризму, репресій та Голодомору. Жодного механізму захисту прав людини в совєтській імперії не існувало.
Конституційна ніч 1996-го: марафон компромісів
Після проголошення незалежності у 1991 році Україна кілька років жила залатаними старими законами. Процес написання нової Конституції буксував через жорсткі політичні баталії.
Влітку 1996 року ситуація дійшла до точки кипіння. Президент пригрозив винести текст Конституції на всеукраїнський референдум. Щоб не втратити ініціативу, 27 червня Верховна Рада розпочала історичне засідання.
Це був справжній політичний марафон. Обговорення тривало 24 години, з яких останні 14 годин – без жодної перерви. Найгостріші суперечки точилися навколо статусу Криму, державної мови та національних символів. Ліві сили категорично не хотіли визнавати синьо-жовтий прапор та тризуб.
Українська стала єдиною державною мовою, Крим отримав статус Автономної Республіки, а державні символи таки затвердили.
О 9:20 ранку 28 червня 1996 року на табло висвітилося 315 голосів «За». Україна отримала свій Основний закон, який визнав людину, її життя, здоров’я та гідність найвищою соціальною цінністю. А головне (стаття 5) – закріпив, що єдиним джерелом влади в країні є народ.

Батьки українського конституціоналізму: хто формував наші ідеї свободи?
Ще у XIX столітті Михайло Драгоманов пропонував ідеї децентралізації, парламентаризму та непорушності прав людини (свобода слова, віросповідання, таємниця листування).
Згодом Михайло Грушевський розвинув ідеї Драгоманова, пропонуючи чіткий поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також широке місцеве самоврядування.
Водночас Микола Міхновський у 1900 році першим чітко сформулював мету – «єдина, неподільна, вільна і самостійна Україна» та розробив проєкт основного закону для неї.
Знаний письменник та філософІван Франко жорстко критикував необмежену владу та експлуатацію. Він вважав, що свобода кожної людини є основою справедливого суспільства.
Діяч УНР та ОУН Кирило Осьмак, який розробив програмні документи підпільного парламенту – УГВР, довівши, що навіть партизанська боротьба має спиратися на право і демократію.


