Ім’я заслуженої художниці України, нашої видатної землячки Ганни Самутіної для Переяслава є не просто культурним кодом – це частина історії, яку ми продовжуємо дбайливо оберігати. Відтепер доторкнутися до творчого світу мисткині зможе вся Україна: на платформі «Суспільне Медіатека» оприлюднили документальний фільм 1987 року «Ганна Самутіна: автопортрет», переповідає Proslav.
Фільм дає глядачам дивовижну можливість побачити художницю в її природному середовищі: як вона прогулюється містом, як працює у своїй майстерні, як готує домашні страви. У кадрі Ганна Самутіна щиро ділиться своїм світоглядом, розповідає про вплив народних традицій, фольклору та українських пісень на власне мистецтво. Це не просто документальна стрічка, а унікальний «живий» документ епохи, створений студією «Укртелефільм».
Варто зазначити, що оскільки стрічка є архівним записом 1987 року, вона представлена мовою оригіналу. Попри це, фільм залишається безцінним джерелом для всіх, хто хоче зрозуміти витоки творчості мисткині, яка майстерно поєднувала батик, книжкову графіку та монументальне мистецтво.
Майстриня з Переяслава: життєвий шлях Ганни Самутіної
Ганна Самутіна – це ім’я, яке золотими літерами вписане в історію українського образотворчого мистецтва XX століття. Народилася та виросла мисткиня у нашому славному Переяславі, який назавжди залишився для неї джерелом натхнення та глибинного розуміння народної душі.
Професійна діяльність художниці була надзвичайно багатогранною:
- Батик та монументалістика: Ганна була знаною майстринею батику, а також успішно працювала художницею-монументалісткою у Київському художньому монументально-декоративному комбінаті.
- Книжкова графіка: Вона залишила вагомий слід в українському книговидавництві, співпрацюючи як ілюстраторка із відомим видавництвом «Веселка», де її малюнки до дитячих книг полюбили тисячі маленьких читачів.
- Мистецька філософія: У своїй творчості Самутіна завжди зверталася до національних традицій та філософських тем. Вона створила понад двадцять масштабних виставкових проєктів, у кожному з яких відчувався зв’язок із рідною землею та її культурним корінням.
Погляд через призму пам’яті
Ганна Іванівна народилася 1 травня 1929 року в селі Ташань на Переяславщині в родині хліборобів. Після закінчення місцевої семирічної школи у 1946 році вступила до Київського училища прикладного мистецтва, яке закінчила з відзнакою, здобувши спеціальність художника-виконавця художнього килимовиробництва.
Перші її кроки у професії пов’язані з цехом прикладного мистецтва Київського товариства художників, де з 1951 року вона працювала над батиком – розписом воском із барвником по шовку. А у 1953 році талановиту мисткиню запросили на кіностудію імені Олександра Довженка – працювати художником по костюмах. У 1958 році вступила до Київського державного художнього інституту на факультет книжкової графіки. Ще під час навчання оформлювала дитячі книжки у видавництві «Веселка».
Після закінчення інституту працювала графіком-дизайнером у Київському науково-дослідному інституті культури побутових виробів. Водночас виконувала замовлення на художнє оформлення інтер’єрів, а згодом – у Київському монументально-декоративному комбінаті. Серед її відомих робіт того періоду – мозаїчні стели у Києві, а також монументальна композиція «За мир, за життя».
Наприкінці 1970-х років на замовлення генерального директора НІЕЗ «Переяслав», Героя України Михайла Сікорського, мисткиня створила два грандіозні панно на тему хліборобства – «Хліб минулий» та «Хліб сучасний». Їхня площа становила 50 кв. м, і над ними художниця працювала чотири роки.
Унікальний спадок
Ганна Самутіна володіла багатьма техніками – писала аквареллю, пастеллю, олійними фарбами, кольоровими олівцями. Однак справжнє визнання здобула завдяки унікальній манері: вона створювала шедеври з незвичних матеріалів. У хід йшли мушлі, скло, камінці, намистини, солома, очерет, зерна кукурудзи, навіть корки від пляшок чи формочки від цукерок.
«Якщо ти художник, то можеш із непотребу зробити художні речі», – казала мисткиня.
За життя художниця створила понад 400 картин, з яких близько 300 зберігала у власній квартирі. Жодної не продала, бо вважала їх своєю спадщиною для рідного Переяслава. Вона мешкала тут майже два десятиліття, на скромну пенсію, відмовляючи собі у багатьох речах – аби лише мати змогу творити. І саме той «переяславський» період вважається найбільш плідним у творчості художниці. А на будинку по вул. Богдана Хмельницького, 59, де жила Ганна Іванівна, її ім’я назавжди закарбоване на меморіальній дошці.
У 2006 році, під час святкування Дня міста, у цій же виставковій залі Ганна Самутіна особисто представила переяславцям понад 80 своїх картин і панно. На запитання про улюблену роботу відповідала:
«Ні, не виділю якусь. Всі мені дорогі. Та й головне для мене – гарно виконати будь-яку роботу, втілити якнайкраще кожен свій задум. А яка краща – хай кожна людина для себе вирішує, у кожної ж свій смак. І хтозна, може, моя найкраща робота – не серед цих восьми десятків, а серед тих близько трьох сотень, що залишилися вдома? Адже не маю можливості показати тут відразу все».
Для Переяслава постать Ганни Самутіної – це історія, яка триває. Редакція Proslav протягом останніх років детально висвітлювала процес «повернення» художниці в наш інформаційний та культурний простір. Ми разом з вами раділи, коли на аукціоні знайшли та повернули до Переяслава вкрадену нагороду мисткині, писали про відкриття виставок її робіт та встановлення меморіальної дошки на будинку, де вона жила. Архівний фільм стає важливим доповненням до нашої спільної справи.
Що варто пам’ятати про внесок мисткині у культуру Переяслава:
- У Переяславі її пам’ять увічнена не лише в роботах, які виставлялися для містян, а й у місцях, де вона жила та де спочиває.
- Ідея створення окремого музею її творчості досі залишається актуальною метою для нашої громади, яка цінує свої традиції, як-от ті, що ми разом відновлювали.
Щоб побачити документальну стрічку «Ганна Самутіна: автопортрет», просто натисніть на цей підсвічений текст – він перенаправить вас на офіційну платформу «Суспільне Медіатека», де зберігається цей унікальний «живий» документ епохи.
Перегляд цього фільму – це можливість для кожного з нас не просто «побачити», а «відчути» Ганну Самутіну, її тихий, але впевнений голос та мистецьку силу, яка сьогодні, попри роки, залишається актуальною. Запрошуємо переяславців вкотре переконатися у величі нашої видатної землячки.
