Цей чоловік мав би сидіти вдома у Канаді, відновлюючись після важкого лікування онкології. Натомість він одягає протез, сідає на велосипед і долає тисячі кілометрів дорогами України, що воює. 30 вересня 2026 року Переяслав мав честь приймати справжню легенду – 69-річного Джейкоба Кепку. Колишній морпіх США, який втратив ногу, приїхав до нашого міста, аби довести єдину істину: жодні травми не здатні зупинити людину, яка має мету. Про зміст розмови з місця події переповідає кореспондент Proslav.
Зустріч відбулася на базі Університету Григорія Сковороди в рамках проєкту «Платформа можливостей». Аудиторія зібрала тих, для кого тема відновлення є надважливою: ветеранів, студентську молодь, курсантів та громадських діячів. До Переяслава Джейкоб завітав не просто як лектор. Наше місто стало передостанньою точкою його грандіозної велоекспедиції «Надія». Із запланованих 2100 кілометрів до фінішу в Києві залишалося якихось 65.
Подію спільно організували ГО «Сильні Переяслава», Відділ інформаційних технологій та зв’язків з громадськістю й Наукове товариство студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених університету. Перекладала розмову Валентина Крикун, завдяки чому кожне слово гостя відлунювало у серцях присутніх.
Обіцянка батьку та фатальний погляд у Львові
Історія Джейкоба тісно сплетена з Україною. Його батько – польський військовий, що пройшов пекло Другої світової війни та емігрував до Канади. Там його найближчим другом став українець. Перед смертю батько, добре знаючи жорстокість російського імперіалізму, взяв із Джейкоба слово: якщо росіяни знову прийдуть з війною, він мусить допомогти українцям.
І він дотримав слова. У 2022 році Кепка приїхав на Львівщину як волонтер-перекладач, допомагаючи зводити медичну клініку. Проте справжня трансформація відбулася під час прогулянки Львовом.
«Я крокував містом у шортах, на моєму сучасному, дуже дорогому протезі. І раптом зустрів родину: батьків та молодого хлопця на милицях, якому щойно ампутували ногу вище коліна. Ми зустрілися поглядами. Я бачив їхній біль і відчай. Мені варто було підійти, обійняти його і сказати: “Хлопче, просто живи один день за раз, усе налагодиться”. Але я пройшов повз. Це почуття провини змусило мене діяти», – відверто зізнався гість.
Повернувшись до Канади, Джейкоб переніс складну операцію з остеоінтеграції (вживлення протеза прямо в кістку). Він зібрав по клініках 14 великих коробок із вживаними протезами, віддавши навіть свою бігову спецногу, яка коштувала майже мільйон доларів. Але згодом зрозумів: просто відправити допомогу – замало. Українські ветерани мають побачити на власні очі, що життя після ампутації не закінчується.
На велосипеді проти раку та фантомних болів
Свій перший марафон Джейкоб здійснив у 2024 році, стартувавши з Кракова. Тоді мало хто здогадувався, яку особисту битву він веде. Лікарі забороняли йому їхати, адже виявили рак третьої стадії. Проте Кепка не скасував місію. Відкатавши маршрут, він повернувся до Канади, пройшов операцію та хіміотерапію, і… знову сів на велосипед.
У Переяславі Джейкоб виступав у футболці з емблемою Супермена. За його словами, це не хизування, а подарунок від друга з часів, коли ветеран по 6 годин щодня тренувався у спортзалі, вчившись заново ходити.
«Я вдягаю її в найчорніші дні. Коли накривають фантомні болі, коли тіло відмовляється слухатись. От як сьогодні вранці – вчора на трасі мене ледь не збила машина, і я зовсім не хотів крутити педалі. Але ця футболка нагадує: я не Супермен, я звичайна людина, але в мене є відповідальність. Моя зброя зараз – це мій велосипед. І доки я можу, я буду боротися за вас», – ці слова викликали в аудиторії шквал емоцій.
Рецепт зцілення: ветеран розуміє ветерана
Окрему увагу канадський гість приділив питанням реабілітації військових. На його глибоке переконання, хоч цивільні психологи і роблять важливу роботу, перший крок назустріч поверненню до життя має робити побратим. Жодна цивільна людина до кінця не збагне того, що пережив солдат в окопі. Крім того, Джейкоб наголосив: лікувати треба не лише бійця, а всю його родину, яка так само травмована війною.
Він також не оминув власних темних сторінок, розповівши про перемогу над алкоголізмом (уже 24 роки абсолютної тверезості). Людське життя він порівняв із тканим килимом: зараз ми бачимо лише його потворний зворотний бік із вузлами болю та помилок. Але саме ці нитки формують прекрасний візерунок на лицьовому боці, який ми побачимо згодом.
Естафета незламності, яку підхопив Переяслав
Найцінніше те, що візит канадця – це не просто лекція, а імпульс до дії. Представники ГО «Сильні Переяслава» поділилися гордістю: їхній побратим, випускник університету Олександр Тимчак, надихнувшись знайомством із Джейкобом, саме в ці дні долає власний веломарафон зі Львова до Берліна (1200 км). Більше того, нещодавно Олександр виборов золото на міжнародних змаганнях з адаптивного спорту. Естафета сили духу працює!
Завершилася зустріч символічно. Проректор УГСП Володимир Носаченко подякував 69-річному марафонцю за його безпрецедентну підтримку та подарував фірмовий «Щорічник Сковороди». Тепер у ньому Джейкоб Кепка зможе розпланувати свій наступний маршрут. І всі присутні зійшлися на думці: після перемоги України цей шлях неодмінно має пройти через український Крим із обов’язковою зупинкою у Переяславі.
