Про війну за свободу від УПА до ЗСУ: у минулий четвер в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі відбулася зустріч з політиком, істориком, публіцистом, державним та громадським діячем Володимиром В’ятровичем. Він привіз три нові книги: «УПА. Історія нескорених», «Наша столітня», «Нотатки з кухні “переписування історії”»
Proslav був на зустрічі та ділиться зі своїми читачами найцікавішими тезами зустрічі:
Коріння війни з росіянами:
«Коріння цієї війни – це в першу чергу відповідь на питання «Коли почалася ця війна?». З точки зору історії, ця війна почалась, на мою думку у 1917 році, коли Україна вирвалась з-під пазурів російської імперії, яка на той момент розвалювалась. Україна одна з перших вирішила скористатись цією слабкістю імперії та проголосила створення Української Народної Республіки. Це був листопад 1917 року. Саме ці події, можна назвати точкою відліку цієї нашої столітньої війни».
Про інформаційний контроль росії після 2010-го року:
«Ситуація для росії мала прекрасний вигляд після 2010 року, коли завдяки інформаційним накачуванням, підтримці політичних сил, президентом законно став віктор янукович. Це людина, яка була поставлена, щоб поступово перетворювати Україну в росію. Він дуже за це взявся, починаючи з переписування підручників, визнання голодомору геноцидом, підтримки російської культури та мови. Здавалося, що Україна стає білорусією, яка начебто формально незалежна країна, а по факту цілком залежна від росії. Все це було в часи януковича і означало, що по суті тоді почалася російська окупація, але вона зірвалася черговим українським повстанням, коли почалася Революція Гідності. Тоді росія зрозуміла, що методи політичного та культурного управління не працюють і вона вдалася до методів гібридної війни. Вони повторювали те, що відбувалось у 1917 році, коли російських військових видавали за незадоволених українців. Війну намагалися представити не як боротьбу за свободу України, а як громадянський конфлікт. Усі ці методи не спрацювали, тому росія вдалася до повномасштабного вторгнення».
Про передчуття повномасштабного вторгнення, власне переосмислення і зміни у парламенті:
«Сказати, що всі знали, що 24 лютого почнеться війна, то ні, але напруження все одно було. Я з 2014 року їздив на Донбас в якості волонтера, допомагав, бачив зруйновані міста, зустрічався з військовими та знав, що таке поїхати на нуль. Але те, що нуль з’явиться під Києвом навіть не міг уявити. 24 лютого я долучився до 206 батальйону тероборони Києва і наш передовий пост був біля торгового центру «Лавина», далі була сіра зона, а ще далі стояли росіяни, які вже захопили Ворзель, Ірпінь та Бучу. Для мене це було особисто і психологічно вражаюче. Для мене участь в теробороні була важливою і як для історика, а саме відчути цю атмосферу людей, які кинули все та вирішили, що мають захищати свою країну зі зброєю в руках. Тому мене це все дуже змінило і з точки зору сьогодення та історії. Тепер я можу краще зрозуміти про кого я пишу в своїх книгах.
Коли почалася війна, то ситуація в парламенті докорінно змінилася, де зараз ми ухвалюємо абсолютно правильні закони. Мені здається, що в цього парламенту є потенціал і далі утверджувати законопроєкти спрямовані на зміцнення національної ідентичності та ЗСУ».
Про причетність до змін в айдентиці Збройних Сил України:
«У 2015 році ми створили робочу групу, яка згодом почала працювати з Міністерством оборони і адміністрацією президента. Нові назви і нашивки, включно з мазепинкою, яка стала головним убором ЗСУ. Це були наші ініціативи і добре, що їх підхопили. Наступними кроками були зокрема і зміни звань, але на цьому поставили паузу ще у 2019 році. Зараз зважаючи на повномасштабну війну, це питання треба відтермінувати. Хоча можливо, ми продовжимо дискусію на тему, яку саме обрати систему за основу, щоб вона відповідала українській традиції. Я дуже радий, що модернізація української армії відбувається засвоєннями нових зразків озброєння, тактики та українських традицій».
Про майбутнє росії:
«Допоки буде існувати росія в імперії, якою вона зараз є, попри те, що називається рф – буде загроза для України та світу. Не зважаючи, на якому ступені буде підписане умовне перемир’я, якщо росія залишиться в такому форматі, як зараз – очевидно, що вона залишиться загрозою для України. Якщо ми хочемо, щоб нашим дітям не довелось воювати, то потрібно дуже серйозно попрацювати над дипломатією та переконати світ, що на території теперішньої рф мають постати незалежні національні держави поневолення народів. Тільки таким чином і через переформатування росії, ми зможемо вільно жити. Не вірю, що в росії є якийсь внутрішній потенціал переродитись демократично, адже вона мала для цього 30 років. Один з відомих американський політологів Збіґнєв Бжезінський сказав, що росія надто велика, щоб бути демократичною. Я не бачу для роосії потенціалу існування в теперішньому форматі. Як історик та політик хочу сказати, що той формат існування росії, який зараз є – це минуле. Тому так багато речей вони намагаються підняти з минулого».
Після зустрічі В’ятрович поспілкувався з гостями заходу, а також підписав книги.
Нагадаємо, що перед Великоднем про ремесло, яке за даними Вікіпедії зникло ще в ХІХ ст. але досі існує в Україні, ринок що триває 15 хвилин і подорожі в університеті Переяслава розповідав засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко, а тижнем до того гостями університету були блогер Віталій Гордієнко та письменник Юрій Андрухович.
