У Переяслав завітала знімальна група популярного проєкту «Реальна історія» з Акімом Галімовим, а на однойменному youtube-каналі вийшов новий годинний випуск, знятий на локаціях нашого міста та НІЕЗ «Переяслав». Нова дослідницька робота присвячена розвінчанню одного з найбільших ідеологічних міфів, якими Росія століттями виправдовувала окупацію України, а сьогодні обґрунтовує криваву війну. Proslav уважно переглянув свіжий випуск, занотував важливі тези та розповідає, де подивитися повне відео.
Журналісти вирушили до нашого стародавнього міста, де у 1654 році відбулася знаменита Переяславська рада. Саме навколо цієї події імперська та радянська пропаганда вибудувала наратив про «воз’єднання двох братніх народів», який, як доводять автори фільму та залучені історики, є цілковитою вигадкою. Насправді у Переяславі не було підписано жодного офіційного документа, а реальну історію міста Москва намагалася буквально сховати під замок.
Переяслав – місто, яке росія боїться найбільше
Свою подорож Акім Галімов, який кілька років тому вже був гостем університету, та його команда, розпочали на центральній площі нашого міста, де ще кілька років тому височіла радянська скульптурна композиція, що зображувала обійми двох жінок – України та Росії, супроводжена гаслом «Навіки разом». Ведучий наголошує, що Переяслав є унікальним містом, де зародився центральний міф російської пропаганди, але водночас це місце, правди про яке окупанти бояться найбільше.
У ідеологічній пастці, яку Росія століттями будувала навколо цих подій, Акім Галімов окреслює чітку лінію:
«Росія каже: «Ми один народ», Росія каже: «У 1654 році Україна сама прийшла і попросилася під наш захист», Росія каже: «Докази у Переяслові»… Ну що ж, друзі, ми приїхали до Переяслава – міста, де був придуманий головний міф про наші стосунки з Москвою. Я вам скажу: ніякого воз’єднання тут не було, жодного документу тут не підписували. Москва 300 років ховала правду про Переяслав», – одразу ж занурює глядачів у ключовий аспект дослідник.
Замість вигаданого акту капітуляції чи добровільного злиття з Московським царством, історія Переяслава демонструє складні геополітичні маневри козацької держави, яка шукала тимчасового військового союзу, а не вічного підпорядкування. Заглиблюючись в історію, автори нагадують, що Переяслав є одним із найдавніших українських центрів. Він існував і розквітав як потужний форпост Русі та князівська резиденція в часи, коли багатьох сучасних європейських столиць, а тим паче Москви, ще не було на карті.
Михайлівська церква: 15 років під окупацією московських попів
Одним із найдраматичніших моментів випуску стає візит знімальної групи до унікального архітектурного комплексу, де над землею височіє Михайлівська церква сімнадцятого століття – перлина українського бароко, а під нею розташовані автентичні підземелля з фундаментами давньоруського храму одинадцятого століття. Сюди ж нещодавно завітав і журналіст Proslav, позаяк донедавна ця пам’ятка національного значення перебувала під фактичним арештом. Попри те, що територія офіційно належить Національному історико-етнографічному заповіднику «Переяслав», представники Української православної церкви Московського Патріархату незаконно захопили не лише верхній храм, а й унікальний підземний Музей архітектури Давньоруського Переяслава.
Понад п’ятнадцять років сюди не мали доступу ні туристи, ні українські науковці. Заповідник роками вів виснажливі судові процеси, і лише після остаточного рішення Верховного Суду України вченим вдалося повернутися у власні музейні приміщення. Про багаторічну ізоляцію українських музеїв від наукової спільноти через засилля Московського патріархату столичним телевізійникам детально розповів історик, завідувач науково-дослідного відділу археології НІЕЗ «Переяслав» Олександр Колибенко:
«Початково, перші роки, така можливість існувала, але дуже ускладнена вона була для нас, і лише в окремих випадках. А потім взагалі доступу ми до цих приміщень не мали». Наразі у підземеллях триває ревізія, оскільки за роки господарювання «московських попів» чимало культурних цінностей зазнали руйнувань або зникли»
Коли ж мова зайшла про майбутнє відновлення та належну реставрацію визначних архітектурних пам’яток Переяслава, які мають колосальне значення для нації, історик зазначив:
«Розумієте, об’єкти, які є сакральними для всієї нашої нації – очевидно, такі об’єкти і не тільки наш, але й в багатьох інших місцях, будуть в свій час реставровані після того, коли буде відновлено фінансування. Враховуючи, що є великі проблеми з тими пам’ятками, які перебувають у зоні бойових дій і руйнуються, то звичайно, що наша пам’ятка очевидно буде чекати своєї черги. Дай Боже, щоб дочекалася».
Проєкт переповів про трагедію Вознесенського собору та музею-діорами у підвалах Мазепи
Однією з наступних важливих зупинок знімальної групи став величний Вознесенський собор, зведений свого часу коштом гетьмана Івана Мазепи. Його доля є класичним прикладом того, як радянський режим нищив та перекручував українську пам’ять. Радянська влада цинічно використовувала цей величний храм спочатку як військову казарму, а згодом перетворила його підвальні приміщення на Музей-діораму «Битва за Дніпро».
Автори випуску спустилися у підвали собору, де радянські ідеологи буквально сховали козацьку історію під товстими шарами бетону та воєнної пропаганди. Величезне полотно діорами, покликане прославляти радянську армію, було розміщене прямо всередині сакральної пам’ятки архітектури українського бароко, фінансованої проклятим у Росії гетьманом. Створення там музею «Великої Вітчизняної війни» було навмисним кроком, щоб стерти пам’ять про Мазепу та переключити увагу переяславців і гостей міста на загальносоюзні радянські міфи. Акім Галімов наочно показує, як тоталітарна система накладала свої лекала на українські святині, і те, що команда побачила всередині закритих залів та підвалів, щиро шокує.
Наразі Заповідник планує провести масштабну реекспозицію, щоб замість радянського бачення наповнити цей простір правдивою історією, зокрема присвяченою сучасному протистоянню України та Росії. Проте ведучий висловлює певне застереження щодо того, чи варто створювати музей сучасної російсько-української війни саме в таких соборах, адже є ризик просто повторити радянський підхід копіювання воєнних музеїв у храмах, хоча й визнає, що будівлі заповідника мають експлуатуватися та приносити користь державі.
Деокупація пам’яті та нове відкриття Переяслава
Після детального дослідження міста, його закритих сторінок та радянських нашарувань, команда проєкту підводить глядача до головного висновку: Переяслав потребує негайного та глибокого переосмислення на державному рівні. Процес деокупації української пам’яті вже запущено, але попереду ще багато роботи з популяризації справжніх історичних фактів.
Підсумовуючи подорож, Акім Галімов ділиться особистими враженнями від побаченого та наголошує на важливості культурної боротьби:
«Яка все ж таки крута історія в Переяслава, друзі! Але водночас, після того як я відвідав це місто, хочу сказати вам, що залишається такий гіркий післясмак просто від розуміння того, на що Росія перетворила нашу історію і історію Переяслава разом. Разом з тим, знаєте, ми не маємо з вами опускати руки, маємо працювати. Добре, що процес переосмислення нашої історії, процес відкриття реальної історії вже почався, і ми чудово розуміємо, що маємо краще вивчати, краще відкривати, краще працювати над популяризацією нашої історії».
Автор «Реальної історії» закликав усіх українців відвідувати Переяслав, який славиться найбільшою кількістю музеїв на душу населення в країні, аби на власні очі побачити, як оживає та очищується від столітньої брехні наше минуле. Справжня історія Переяславської ради – це не про обійми та васалітет, а про складну боротьбу за виживання, яку ми продовжуємо вести і сьогодні.
