У листопаді журналісти німецького видання RND спеціально приїхали до Переяслава, щоб поспілкуватися з бійцями місцевого ДФТГ. Вони були вражені тим, що під час ворожої атаки добровольці використовують зброю часів Другої світової війни для полювання на ворожі «шахеди». Одна з них – студентка Мавка – яка краще помре, ніж жити під російською окупацією. Proslav публікує розповідь колег.
Кулемет Максима є гордістю мобільно-вогневої групи в Переяславі, маленькому містечку на південний захід від столиці України Києва. Розроблений у кінці 19 століття, в Переяславі з’явився в 1944 році. Смертоносний монстр, бочку якого необхідно охолоджувати водою, важить понад 25 кілограмів.
Єдина деталь сучасності – лазерний випромінювач, який закріплений на стволі й показує, куди летять кулі. На війні в Україні старовинна зброя зустрічається поряд із найсучаснішою військовою технікою: за допомогою «Максима» добровольці підрозділів протиповітряної оборони Переяслава намагаються збивати російські безпілотники «Шахед».
Кулемет (ПГ) – не єдиний в арсеналі, який могли б давно зняти з озброєння, якби очільник Кремля Володимир Путін не віддав наказ про атаку на Україну в лютому 2022 року. Інша модель – 1943 року.
«Можливо, нею вбивали німців», – каже 58-річний Олег, показуючи зброю часів Другої світової війни. Колишній митник є командиром близько сотні цивільних у Переяславі, які невеликими групами добровільно вирушили полювати на безпілотники. В інших містах українці також у вільний час захищають Батьківщину від безпілотників.
Мавка, «жіночий дух лісу»
Одна з бійців – Мавка, яка довгий час працювала журналісткою, а зараз вивчає інформаційні технології у переяславському університеті. Як і більшість тутешніх, вона не хоче, щоб її називали справжнім ім’ям, її прізвисько Мавка означає назву лісового духа в українській міфології. Мініатюрна на вигляд 38-річна дівчина, яка після початку війни вартувала снайпером на блокпосту, є наймолодшою у добровольчому загоні з чотирьох осіб.
Невелику групу очолює Янгол, 58-річний поліцейський у відставці. Бджоляр-любитель має розкішну білу бороду, а у вільний час пише вірші. Махно (53 роки) також входить до команди, будівельник назвав себе на честь українського анархіста минулого століття. Четвертий у групі – 52-річний підприємець з позивним Дімон. Не випадково всі чоловіки старшого віку: чимало молодших українців призвані й воюють на фронті.
Група працює цілодобово приблизно раз на тиждень, зміна починається о 8 ранку. Удень ти зазвичай вдома, якщо не спрацьовує будильник, каже Мавка. Увечері рекреаційні мисливці за дронами збираються в будівлі, яка служить базою для волонтерів і деталі про місцезнаходження якої не слід публікувати, щоб вона не стала мішенню. У коридорі стоїть бюст Леніна, демонтований в іншому місці. Засновника Радянського Союзу поставили в куток, як бешкетника, обличчям до стінки.
Коридор з двоярусними ліжками веде повз Леніна до кабінету підрозділів ППО. Зброя притулена до стін, боєприпаси та радіостанції лежать на полицях. За партою висить синьо-жовтий прапор України. Замкнені металеві двері ведуть до збройової, де, крім Максима, є ще кілька автоматів Калашникова. Лише зброю та боєприпаси надає армія, все інше волонтери дають власним коштом або спонсорують компанії: уніформу, бронежилети, каски та засоби першої допомоги, наприклад, або пікап з автоматами в задня частина буде встановлена.
Ми спимо, їмо, пліткуємо і готуємо зброю
Деякий час минає в нічному очікуванні. «Ми спимо, їмо, пліткуємо і готуємо зброю, – каже Мавка. Здебільшого ми беремо їжу з дому. Кожен намагається привнести з собою щось особливе. Ми дуже близькі. Ми говоримо про все, наше життя, наші сім’ї, наші контакти не обмежуються змінами. Іноді виходимо разом поїсти, випити або сходити в сауну. Ми залишимося друзями, коли закінчиться війна».
Військовий тиск на Україну посилюється
Коли це буде – незрозуміло. Військовий тиск на Україну посилюється, це помітили і захисники в Переяславі. Ще півроку тому хвиля безпілотників Shahed зазвичай пролітала під час зміни, каже Мавка. «Ці дні часто бувають три, чотири або п’ять хвиль». Проте цієї туманної зимової ночі виключно спокійно.
Якщо збройні сили виявляють російські безпілотники, підрозділи протиповітряної оборони виводяться по тривозі. Далі Мавка з трьома товаришами тягнуть зброю та боєприпаси до сріблястого пікапа, на номерному знаку якого вказано назву агрофірми – компанія заплатила за машину. Вони надягають захисне спорядження та мчать до однієї з визначених позицій.
Кожен точно знає, що має робити
Мавка відповідає за навігацію та підтримує зв’язок зі збройними силами. Махно – водій і, як і командир Янгол, кулеметник. Дімон намагається помітити дрони в нічному небі за допомогою прожекторів, лазерів і тепловізора. «Кожен точно знає, що має робити», – каже Дімон. «Але кожен може взяти на себе завдання іншого».
Багато безпілотників, які літають над регіоном, націлені на Київ. «Чим ближче вони наближаються до Києва, тим потужнішу зброю ми повинні використовувати для захисту», – сказала Мавка. І чим потужніша зброя, тим вище вартість її використання. Патрон проти ПМГ коштує менше євро, каже комбат Олег – ні в яке порівняння з боєприпасами сучасних західних систем ППО, якими користується і Україна.
Тризначна сума в євро за постріл гепарда
Наприклад, зенітний танк Gepard, який може стріляти 1100 разів на хвилину, коштує в євро тризначну суму за постріл (вартість може сильно відрізнятися). За даними ЗМІ, кожна ракета в німецькій системі ППО Iris-T коштує шестизначну суму в євро, тоді як в американській системі Patriot вона коштує семизначну суму в євро.
Мало того, що використання західної зброї дороге, Україні ще й хронічно не вистачає боєприпасів до систем. На нестачу боєприпасів скаржиться не тільки ППО, проблема стосується всіх українських Збройних сил. Російські війська значно перевершують українські у матеріальному та особовому складі й останніми місяцями просуваються все далі й далі, особливо на сході. Водночас руйнується фронт західних прихильників України.
Звірства, в яких звинувачують російських нападників, змусили Янгола засумніватися у своїй вірі. «Якщо Бог існує, як він може закривати на це очі?» – запитує він. Україна у цій війні бореться за своє існування. «Якщо ми програємо, Україна перестане існувати як нація».
Мавка каже, що поразка можлива. «Але я не можу сказати, що боюся цього. Якщо Україна програє війну, я більше про це не чутиму, бо я помру». Ні за яких обставин вона не втече. «Якби сюди прийшли росіяни, я б воювала до останнього подиху». Українці знають, як страждали люди під російською окупацією. «Ми не можемо так жити, – каже Мавка. – Ми не раби».