На 73-му році життя помер доктор філологічних наук, професор кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання факультету української та іноземної освіти Університету Григорія Сковороди в Переяславі, рухівець, просвітянин, почесний громадянин нашого міста Микола Корпанюк. Це сталося вчора, 25 липня 2022 року.
Микола Павлович народився 5 березня 1950 року в селі Вербовець, на Прикарпатті. У 1981 році закінчив українське відділення філологічного факультету Київського держуніверситету ім. Тараса Шевченка, а за сім років захистив кандидатську дисертацію «М.О. Максимович – дослідник давньої української літератури», в 1997 – докторську за темою «Розвиток українського крайового (монастирсько-церковного) літописання XVI – XVIII ст.: тематика, проблематика, стилі» (обидві в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України). Був представником медієвістичної школи професора, члена-кор. НАНУ Олекси Мишанича.
У системі вищої освіти працював з 1984 р., пройшов шлях від лаборанта до професора, працюючи в Миколаївському педінституті ім. В. Бєлінського до 1988 р., в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі з 1988 р. до останнього земного дня. Поза тим викладав історію давньої національної літератури в університеті «Україна», Національному педуніверситеті ім. М.П. Драгоманова.
Із 2006 р. очолював науково-навчальний Центр Сковородинознавства педуніверситету, був помітним членом і головою переяславської міськрайонної організації «Просвіти» ім. Т. Шевченка, Народного Руху України (лідер місцевого крила партії у 1989-2007 рр.), депутатом міської ради.
Ім’я Миколи Павловича золотими літерами вкарбоване у вивчення історії національного літописання XV-XVIII ст., максимовичо-і сковородинознавства, українсько-польського та українсько-російського літературного порубіжжя. У своїх студіях, монографіях він висвітлював взаємозв’язки давнього книжного письменства з усною народною творчістю.
«Учений відкрив цілий шар національної культури – літописи різноманітних типів, літературу порубіжжя, тему Коліївщини у фольклорі та книжних творах, мілітарну ідею в її пафосі та конкретиці образів героїв, був сковородинознавцем і незмінним організатором Сковородинівських читань … Його праця була спрямована в минуле і водночас – у майбутнє України, бо доводила глибину і міцність коренів нації, виносила уроки, попереджала про загрози і необхідність мілітаризації» – говорить про вагомість постаті Миколи Корпанюка в освітньому та науковому дискурсі його університетська колега та просвітянська посестра Ганна Токмань.
Пам’ять про Миколу Корпанюка залишиться з нами у понад 150 наукових і 40 публіцистичних працях, у 12-томній академічній «Історії української літератури», співавтором якої був, у численних захищених аспірантах до докторантах, серед яких, приміром, чинний Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
Серед нагород, якими за життя було удостоєно Миколу Павловича: медаль «За воїнську доблесть»; нагрудний знак «Гвардія»: Відмінник народної освіти України; Грамота Президії Верховної Ради України; медалі ім. Г.Сковороди, ім. М. Сікорського, 30 років університету Переяслава-Хмельницького ДПУ ім.Г. Сковороди; Почесний Хрест «За заслуги перед українським народом» Народного Руху України 2 ступеню; медаль «10 років Незалежності України»; грамотами МОНу, університету, міськради, облради; облдержадміністрації.