1 жовтня, у День захисників та захисниць, у Переяславі дякували всім, хто боронить суверенітет України, і вшановували пам’ять тих, хто загинув за її незалежність, повідомляє Proslav.
О 09:00 жителі Переяславської громади разом з усією країною схилили голови в хвилині мовчання. Згадати подвиг полеглих у боях воїнів прийшли їхні рідні, а також представники влади, працівники державних установ, військовослужбовці, приєдналися й небайдужі містяни та перехожі.
Мітинг відбувся біля пам’ятника воїнам АТО і Алеї Героїв, яка, на жаль, знову поповнилася портретами й іменами загиблих оборонців з Переяславщини:
- Дудка Борис Іванович (18.10.1970 – 02.08.2024) Сержант, водій відділення забезпечення військової частини. Загинув у районі населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області.
- Одинець Андрій Олександрович (18.10.1977 – 07.08.2024) Штаб-сержант, старший стрілець-оператор ІІ-го стрілецького відділення II-го стрілецького взводу ІІІ-ої стрілецької роти. Загинув у районі населеного пункту Водяне Волноваського району Донецької області.
- Мальований Сергій Володимирович (22.01.1990 – 06.06.2024) Молодший сержант, головний сержант І-ої стрілецької роти. Загинув західніше населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
- Ружановський Дмитро Володимирович (03.04.1992-11.08.2024) Штаб-сержант, бойовий медик ІІІ-го взводу оперативного призначення 14-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) V-го батальйону оперативного призначення Національної Гвардії України. Загинув у районі населеного пункту Макіївка Сватівського району Луганської області.
- Рак Віталій Віталійович (04.07.1976 – 18.08.2024) Солдат, номер обслуги І-го відділення взводу вогневої підтримки. Загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Неліпівка Бахмутського району Донецької області.
- Глоба Андрій Олександрович (07.12.1984 – 25.08.2024) Старший солдат, старший навідник II-го гранатометного відділення гранатометного взводу. Загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Черкаська Конопелька Курської області.
- Шаповал Роман Миколайович (28.09.1993 -27.08.2024) Лейтенант, командир механізованої роти механізованого батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Петропавлівка Куп’янського району Харківської області
- Погодін Андрій Юрійович (16.06.1990 – 06.09.2024) Старший солдат, старший водій II-го стрілецького відділення I-го стрілецького взводу ІІ-ої стрілецької роти II-го стрілецького батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання у районі населеного пункту Михайлівка Покровського району.
Священники Ради Церков Переяславщини провели урочисту молебінь за упокій душ спочилих захисників та попросили Божого захисту й благословіння для України і тих, хто нині виборює її вільне, щасливе майбутнє.
До присутніх звернувся очільник громади Вячеслав Саулко:
– Десятий рік в Україні триває страшна війна. Віримо, що Покрова захищає нашу країну. Та, на жаль, бачимо, що й надалі робить ворог. Нам не потрібно чужої землі, але ми не хочемо, щоб ворог топтався на нашій. Важко зараз усім, але як ніколи всі ми повинні сьогодні вклонитися кожному захиснику та захисниці, які боряться за мир і спокій. І згадати усіх полеглих Героїв, які віддали свої життя.
Відзнаки «Почесний житель Переяславської громади» (посмертно) Вячеслав Саулко вручив близьким полеглих воїнів-земляків:
- Болбот Юрій Миколайович (05.01.1981 p.н.) Старший солдат, помічник кулеметника. Спецпідрозділ «Кракен». Учасник ATO. Загинув 04.05.2024 року при обороні міста Харків. Відзнаку отримала дружина Світлана Василівна Болбот.
- Пилипенко Олександр Анатолійович (10.05.1989 p.н.) Старший солдат, стрілець-снайпер I-ro мотопіхотного взводу ІІI-oï мотопхотної роти мотопіхотного батальйону. Загинув 16.12.2023 року в районі населеного пункту Вугледар Волноваського району Донецької області. Нагороджений орденом «За мужність» IIІ ступеня (посмертно). Відзнаку отримала мама Ангеліна Степанівна Пилипенко.
День захисників України відзначають з 2015 року на велике християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, яка вважається покровителькою українських козаків.
– Ми з вами живемо на славній українській землі і повинні знати про здвиги запорожців, а також про наших земляків воїнів-захисників, які й сьогодні продовжують героїчну сторінку нашої історії, захищаючи Батьківщину від ворогів. Пресвята Богородиця є і буде заступницею усіх українських військових. Сучасна армія від часу її створення почала активно запроваджувати козацькі символи. На прапорах українських частин з’явилися козацькі хрести і національний герб – тризуб, а іменами козацьких полководців стали називати військові навчальні заклади і частини, – сказав ведучий церемонії Валентин Шуткевич.
До слова запросили начальника групи документального забезпечення відділу N°1 Бориспільського РТЦК та СП, майора Андрія Загнойка:
– Назвати День захисників і захисниць святом не повертається язик, бо саме зараз сотні тисяч захисників і захисниць боронять країну від навали, українську націю, український народ. Народ від населення відрізняється тим, що може сформулювати і захищати спільні цінності. У кожного з цих сотень тисяч чоловіків і жінок до 24 лютого було власне життя, робота, але з приходом ворога вони забули про власне життя, вони стали на захист нашого спільного, нашої державності нашої нації. На превеликий жаль, багато українців віддали своє життя, своє здоров’я, і ми з вами завжди маємо пам’ятати, якою ціною ми здобуваємо незалежність.
До сліз проникливо прозвучав вірш у виконанні керівниці студії конферансу «Акцент» КЗ «Переяславський ЦКМ» Влади Черненко. Вірш про найбільшу в світі жертву, якою наші захисники платять за право українців жити на рідній землі:
Я носив її скільки міг на руках,
А вона мого сина носила у лоні
І коли в душу лізли терпкі сум і страх
Я їх вмить проганяв поцілунком в долоні
Я смішив її, як умів, бо вона
Сміхом тим розливалась, як весняні ріки
Я дивився як спить, крадькома, крадькома
Цілував ніжно-солодко сонні повіки
Ну а потім війна. Постріл, біль і вона
В чорній хустці. І прапора сину… Ой, нене!
Це була моя вічна остання весна,
Це була їхня перша весна, що без мене
І коли у воротях апостол Петро
запитає «За що?», я вмить випрямлю спину
І скажу, що пожертвував всім, що було
За дружину, за сина, за всю Україну
За місця, що любив і міста, де не був,
За людей, що не знав і за близьких по крові,
За Шевченковий вірш, що на банері знов
В Балаклії розцвів квітом рідної мови
На порозі до раю, ангел тихо спитає:
«Як представить тебе перед Господом-Богом?»
Я скажу, що ім’я моє всі добре знають
Мене, ангеле, звати ЦІНА ПЕРЕМОГИ.
Нагадаємо, До Дня міста родинам Героїв вручили посмертні відзнаки «Почесний житель Переяславської громади».