Сьогодні, 8 вересня, Переяславська громада у глибокій скорботі попрощалася із 47-річним захисником Збройних Сил України Олегом Галайком. Серце офіцера зупинилося напередодні, не витримавши виснажливої боротьби та тягаря війни.
Прощання із захисником розпочалося біля його рідної домівки в Переяславі, де зібралися родина, друзі, побратими, представники влади, духовенства та небайдужі містяни. Далі жалобна процесія вирушила до Храму Святого рівноапостольного князя Володимира Великого, де відбулася заупокійна служба та чин відспівування.
Полковник Галайко Олег Олексійович народився 24 квітня 1979 року. Свій військовий шлях він розпочав багато років тому, вступивши на військову службу за контрактом у 1996 році, призваний Котовським ОВК Одеської області.
У лавах Збройних Сил України офіцер ніс службу на посаді начальника відділу експлуатації інженерного озброєння та техніки управління забезпечення інженерним озброєнням, військовою технікою та майном Центрального управління забезпечення озброєнням, військовою технікою та майном спеціальних військ Озброєння (військова частина А0307).
Життя офіцера обірвалося 7 вересня 2026 року внаслідок гострої серцевої недостатності на тлі ішемічної хвороби серця. Без надійної опори залишилася його родина – дружина та син.
«Найвище мірило любові – віддати життя за ближніх»
Під час чину відспівування настоятель храму, отець Іван Будняк, звернувся до присутніх із проникливим словом.
«Немає більшої любові, як та, коли хто душу свою покладе за друзів своїх. Душу – це означає життя. Це еталон справжньої любові. Наш воїн поклав своє життя на служіння і захист українського народу. Він виконав свою місію, покладену на нього Богом. І хоча б який біль не охоплював наше серце, маємо пам’ятати, що це розставання – тимчасове. Ми потрібні нашим рідним, які відходять у вічність, тут, живими, щоб пам’ятати їхній подвиг і молитися за них», – наголосив отець Іван.
«Він виконував найважливішу місію для захисту держави»
Зі словами щирого співчуття до родини звернувся міський голова Переяслава Вячеслав Саулко. Він підкреслив колосальний внесок полковника в оборону України та зазначив, що війна забирає найкращих не лише на полі бою.
«Ніхто з нас навіть не уявляє, який вклад він приносив у захист нашої країни. Олег не загинув від кулі, але не витримало серце – не витримало тієї страшної битви, яку вчиняють варвари рашистської держави. Він до останнього боровся за життя і до останнього був відданий військовій присязі. Олег, як і всі наші Герої-захисники, буде посмертно удостоєний звання почесного жителя нашої громади», – зазначив очільник міста.
Спогади побратимів: професіонал із великої літери та люблячий батько
Побратим померлого Олександр Дмитрович згадує Олега Олексійовича як виняткову, чуйну людину та фахівця найвищого рівня, який працював на межі людських можливостей.
«Він був професіоналом з великої літери, який виконував свої обов’язки до кінця. Навіть не дивлячись на стан свого здоров’я, на хворе серце, він завжди був на роботі. Приймав пігулки, але казав, що йому потрібно бути на місці, щоб наближати нашу перемогу. А для своєї родини він був чуйним чоловіком і батьком. Останнього разу, напередодні відпустки, він із такою гордістю розповідав, як вони з дружиною відвозили сина на потяг до табору, ділився планами та надіями… У людини були мрії, яким не судилося здійснитися. Але я вірю, що родина зможе втілити його бажання в життя», – поділився спогадами військовослужбовець.
Місцем останнього спочинку полковника Олега Галайка стало Підварське кладовище у Переяславі.
Світла пам’ять, честь і вічна слава відданому сину України! Глибокі співчуття рідним та близьким померлого.
