Цього року вчитель Великокаратульської гімназії Юрій Федоренко святкуватиме 70-літній ювілей. Юрій Андрійович виховав не одне покоління учнів – більше 40 років життя він присвятив роботі з дітьми і продовжує віддавати їм частинку свого серця. А вони тішать його перемогами на престижних всеукраїнських конкурсах, розповідає Proslav.
«Хочте – на коліна стану, немає кому викладати»
Юрій Федоренко народився 2 серпня 1954 року в місті Харків. За першою освітою – інженер землевпорядкування. Після закінчення Харківського сільськогосподарського інституту імені Докучаєва його направили на роботу в місто Підгородне Дніпропетровської області. Чоловік одружився і залишився жити у Дніпрі. Там і почався його педагогічний шлях.
– У той час у місті відкрилася школа, яку тільки-но збудували. Спеціалістів геть не вистачало і мені запропонували роботу вчителем біології з умовою, що я закінчу біофак місцевого університету. Я погодився, вчителював і паралельно навчався. Це було вечірнє навчання, на лекції доводилося їхати ввечері після роботи. Ну, в 1990 році я таки його закінчив.
У Дніпрі, згадує Юрій Андрійович, вперше проявилася його мультифункціональність: через брак педагогів мусив викладати не лише біологію, а й іноземну мову.
– Зараз той район міста густонаселений, а тоді чомусь було так складно з кадрами. Завуч дуже просила взяти інші предмети, казала: «Хочте – на коліна стану, немає кому викладати».
Після розлучення Юрій Андрійович вирішив почати життя з нової сторінки і в 1994 році поїхав жити на Переяславщину – у Київській області мав багато родичів, тут і досі живуть його двоюрідні брати й сестри.
З 2005 року готує дітей до конкурсу робіт МАН
У Переяславі вчителю запропонували вакантне місце географа у Великокаратульській школі. Знову саме життя, мов за руку, привело його до місця, де він потрібен. Чоловік відчув, що це доля і без сумнівів пішов цією стежкою. На знак точного усвідомлення свого покликання закінчив Національний педагогічний університет імені Драгоманова.
Так і вкорінився Юрій Андрійович на Переяславщині. Цей край і школу, в якій працює ось уже 30 років, звісно, вважає рідними.
Наряду з географією кілька років Юрій Андрійович викладав ще й інформатику, за потреби підміняв вчителя біології, а зараз читає економіку. Він – мудрий і терплячий, справжній професіонал своєї справи, вже майже 20 років допомагає дітям готуватися до конкурсу науково-дослідницьких робіт МАН.
– Цікавий збіг: загалом рівно 70 робіт захистили мої учні за весь час і мені цього року виповниться 70, – усміхається Юрій Андрійович.
Кожен учень сам обирає наукове відділення свого дослідження: інженерія, науки про Землю, хімія й біологія, фізика й астрономія, екологія, історія, технічні науки… Мудрий наставник спокійно і впевнено допомагає створити гідний матеріал і достойно його захистити. Свідченням того є щорічні призові місця на конкурсі Малої академії наук України. І цьогоріч троє учнів Юрія Федоренка посіли треті місця на всеукраїнському етапі.
– Головне у підготовці – ідея майбутньої роботи, – радить викладач. – Я допомагаю розвити її, доповнюю. Однак цікава тема має дуже важливе значення.
«Бути вчителем 40 років тому і тепер – зовсім різні світи»
Ненадовго замислившись, своїм улюбленим предметом педагог називає географію. Каже, що коли нещодавно підміняв колегу і знову проводив уроки географії, робив це з величезним задоволенням. Не дивно, що Юрій Андрійович дуже любить подорожувати – відвідав Італію, Словаччину, Угорщину, Польщу. І мальовничі краєвиди Дніпра вдома на Переяславщині також дуже милі його серцю.
– Бути вчителем 40 років тому і тепер – зовсім різні світи, – ділиться міркуваннями Юрій Андрійович. – Тоді школярі вчили тему уроку будь-якою ціною, зараз методика викладання більш персоналізована, до кожної дитини потрібно знайти підхід. Так працюють на заході, ми теж до цього наблизилися. Змінилася програма, вона значно доповнилася, стала складнішою. Підручники колись були простенькі, а зараз – змістовні, насичені.
Ми, звісно, поцікавилися думкою шанованого вчителя про освітню реформу, за якою після 9 класу діти вступатимуть до профільного академічного ліцею або професійного коледжу:
– Такі вимоги часу, нам потрібно підлаштуватися. Більшість наших учнів налаштовуються на професійно-технічну освіту, бо найближчі ліцеї у Переяславі, їх два. А ще й військовий час вносить свої корективи – часті тривоги, перебування в укриттях. Раніше всі прагнули до вищої освіти, тепер університетів буде менше, сказав міністр. Час змінюється, комусь потрібно здобувати професійно-технічні спеціальності.
Найскладніше в роботі педагога – зацікавити дітей, каже Юрій Андрійович:
– Дуже важко привернути увагу, бо більшість часу діти проводять у телефонах. Відбереш на уроці – кажуть: «Ви не маєте права, це моя власність», – усміхається вчитель. – Починаю з життєвої історії. Дивлюся – вже слухають уважно, і от тоді переходжу до теми уроку. Я вважаю, головне у вихованні дітей – мотивація і дисципліна.
За всі ці роки сумлінної праці Юрія Андрійовича відзначили 44 нагородами: численними подяками, грамотами і дипломами від Міністерства освіти і науки, від міської, районної та обласної влади.
Між рядків Юрій Андрійович обмовився: «На педагогіку я витратив більше часу, ніж на власне життя». Втім констатує: думок змінити роботу не було ніколи. Бачити здобутки учнів, чути від них слова подяки – його щастя.
