Консультантка з впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?», завідувачка кафедри практичної психології УГСП Вікторія Вінс взяла участь у круглому столі на тему «Організація заходів щодо підтримки ветеранів війни, членів їхніх сімей у Переяславській громаді», що відбувся 26 листопада у Переяславському центрі зайнятості, передає Proslav.
Виклики сьогодення, на зустріч яким іде психологія в Україні
З початку повномасштабного вторгнення українські заклади вищої освіти були змушені суттєво переорієнтувати свої освітні програми. До 2022 року ВУЗи здебільшого готували «цивільних» психологів для роботи з населенням у мирних умовах.
Хоча війна тривала з 2014 року, зазначила Вікторія Вінс, попит на психологічні послуги не був настільки значним, і наявна кількість фахівців задовольняла потреби. Сьогодні ж ситуація кардинально змінилася – спостерігається гостра нестача психологів, особливо у сфері клінічної та військової психології.
«Намагаючись у 2022 році відкрити в нашому Університеті військову психологію, ми зрозуміли, що це лише царина військових інститутів, де є викладачі з числа військовослужбовців. Оскільки таких викладачів у нас не було, ми відкрили освітню програму бакалаврського рівня з клінічної психології», – пояснила пані Вікторія.
За її словами, вже два роки поспіль кафедра набирає здобувачів на цю програму. Випускники працюватимуть у реабілітаційних центрах, лікарнях та закладах охорони здоров’я, надаючи допомогу військовим, ветеранам та членам їхніх родин.
Від захисників до цілителів: історії студентів-ветеранів
Особливо зворушливими є історії про те, як до навчання приходять самі ветерани. Минулого року на навчання вже вступали демобілізовані військові з ампутованими кінцівками, а цього року серед студентів-майбутніх психологів є людина з ампутацією всіх кінцівок.
«Звісно, за такими студентами просто сам йдеш. Бо розумієш, що це люди надзвичайно величезної сили духу. Він йде вчитися, бо вбачає в цьому свою місію», – розповіла Вікторія Вінс.
Вона пригадала, як на її питання про причини вступу, ветеран відповів, що хоче повернутися в реабілітацію та допомагати побратимам. Сказав: «А в мене ще двоє таких є, які на той рік прийдуть вчитися».
Серед студентів є учасник оборони Донецького аеропорту, якому за 40 років. Він навчається на психолога поруч із 18-19-річними студентами, що створює певні виклики в адаптації всіх учасників освітнього процесу.
«Звичайно, в нього прослідковується доросла життєва позиція, не до кінця зрозуміла молодим людям. Проте необхідно розуміти, що завдяки таким, як він, ми спали вільно, спокійно в 2014-му році, в 2015-му, в 2019-му», – зазначає пані Вікторія.
Кількість здобувачів освіти серед військових та ветеранів значно зросла. Якщо минулого року їх було близько 30 на різних освітніх рівнях, то цього року – близько 80 осіб.
Вони демонструють високу мотивацію до навчання, розуміючи важливість якісної підготовки для майбутньої роботи з побратимами.
«Вони прийшли за високою якістю знань, і кажуть: “Я завтра буду йти до побратимів, і тому маю бути ефективним”», – підкреслює завідувачка кафедри.
Проблеми підготовки фахівців-реабілітологів
Виклики сьогодення в реабілітації українців масштабні. За словами Вікторії Вінс, коли воює один військовий, насправді воює вся родина. При орієнтовній кількості військовослужбовців понад одного мільйона, це означає, що близько 4-5 мільйонів українців безпосередньо дотичні до війни.
«Тобто вся родина військового чи військової, коли це 3-4 члени родини, коли й більше. Тому, звісно, що викликів у нас дуже багато», – наголосила вона.
Кафедра практичної психології УГСП активно розвиває свою діяльність, незважаючи на складнощі. Цього року набрали 140 магістрантів на освітню програму «Практична психологія», хоча викладацький склад налічує лише 10 осіб. Значно зросла активність студентів – якщо раніше в онлайн-навчанні брали участь синхронно орієнтовно 40-50% здобувачів заочної форми навчання, то зараз показник сягає 90%.
«90 відсотків, то це 110-120 осіб на сесії, які від початку до кінця навчального періоду на заняттях. Дорослі люди, о 21.00 закінчуються пари і вони запитують: “А можна ще додатково?”», – поділилася спостереженнями Вікторія Вінс.
Нововведення в підготовці майбутніх практичних та клінічних психологів
На кафедрі нещодавно запровадили курс «Психологія національної свідомості», який допомагає майбутнім психологам поглибити розуміння українського характеру, ідентичності, світогляду майбутніх клієнтів. Викладачі кафедри постійно підвищують власну кваліфікацію, консультують військових на волонтерських засадах та беруть участь у різноманітних програмах підтримки ветеранів.
«Треба налаштовуватися, що ніхто не знає, коли закінчиться ця війна… Але ніхто не повинен залишитися сам на сам у своєму горі. Що менше у нас буде людей самотніх у травмі, то менш травмованим буде суспільство. Форми допомоги, співпереживання в горі можуть бути дуже різні: для когось – це психотерапія, для інших – спільна творчість чи просто людське співчуття або молитва. Ці форми диктує культура, в якій вихована людина. Не варто нав’язувати. Просто маємо створити весь спектр можливих пропозицій. Певний якийсь спосіб може бути добрим для когось одного, а для іншої людини важливо йти її протоптаною стежкою. Якщо людині важлива молитва – молімося разом. Якщо потрібна спільна діяльність – робімо це разом», – підсумувала Вікторія Вінс.
Нагадаємо, у Переяславській громаді представили фахівців із супроводу ветеранів війни. Чим допомагатимуть та як звернутися – за посиланням.