Коли у двадцять четвертий день лютого в Україну брудним російським чоботом постукала повномасштабна загальнонаціональна війна, більшість з нас безстрашно кинулася на захист рідної землі – хтось на фронт, хтось в територіальну оборону. Ми знімали дорожні знаки, відслідковували ворожі дрони та мітки – робили усе належне, аби допомагати службам ефективно боротися з усім підозрілим. Багато хто з нас взявся закривати волонтерські потреби, проте, не особливо знаючи алгоритмів комунікації, й досі робить дрібні «огріхи», що забирають зайвий час – він може піти на закриття запитів інших підрозділів.
ProSlav зібрав та узагальнив десятку порад від перевірених і впізнаваних українських й місцевих волонтерів, а також інші дотичні поради, знаючи які, ми значно підсилимо себе у цій боротьбі.
1. Допомагати – це завжди прекрасно, але ви маєте володіти повним ланцюжком щодо того, кому, що саме і як ви передаєте (особливо, якщо вам передають щось з-за кордону). На цьому етапі війни найкраще працювати через перевірених або добре знайомих вам волонтерів – закликаємо вас відслідковувати їх соцмережеві сторінки, аби чітко розуміти, що просто сьогодні і просто зараз потрібно тому чи іншому підрозділу (приміром на нашому порталі «Діло»).
2. Не несіть до пунктів все і одразу – уточнюйте чого саме бракує або шукайте ті запити, де шукають те, що ви можете запропонувати. Пам’ятайте – людські ресурси не безмежні, і за місяць війни вони поступово стають вичерпними. Не розпорошуйтесь на все і одразу!
3. Ви побачили волонтерський запит і хочете активно допомогти у його розповсюдженні у всесвітній павутині. Насамперед, перевірте джерело запиту – чи знаєте ви цю людину або організацію особисто, чи довіряєте їй (якщо це всеукраїнська ініціатива, подивіться відгуки про неї). По-друге, перевірте дату і час запиту, коментарі до нього – можливо, те, що шукали, уже знайдено. Бажано не передруковувати текст запиту від свого імені, а поширювати вихідний допис, час-до-часу повертаючись до нього і чекаючи апдейту (уточнення інформації про те, чи це ще актуально). Разом з тим, поширюйте цікаві і корисні матеріали, офіційну й достовірну інформацію, яка може стати в пригоді вашим друзям і підписникам. Принагідно кажучи, ми будемо вдячні за поширення статей з нашого сайту – працюємо для вас і заради вас.
4. Якщо ви отримали запит від друзів з якогось підрозділу, або маєте якусь річ, яку потрібно доставити з одного кінця країни в інший, не пишіть усім і одразу. Якщо ви попросили допомоги у однієї людини, то, більше за все, вона вже шукає як вам допомогти і незабаром повернеться до вас з повідомленням-відповіддю про те, зможе чи не зможе це хтось зробити. Протягом часу очікування не пишіть паралельно кільком десяткам інших людей, і, за можливості, будьте на активному зв’язку аби у разі ствердної відповіді з вами могли оперативно скоординуватися щодо деталей – час в умовах війни цінний, і якщо півсотні людей одночасно кинеться вам на допомогу, вони або заплутаються, або перетнуться (особливо на місцевому рівні) чи знайдуть це одночасно і виявиться, що чиясь допомога була даремною і час витрачено на марно а ви не вигодите на зв’язок це буде дуже прикро. Цінуймо час і зусилля одне одного!
5. Намагайтесь прикладатися до закриття найоперативніших запитів – усе ж, якщо нині під гарячим Маріуполем хтось досі шукає бронежилети (а ми чули і такі історії), то знайти бронежилети або каски туди набагато важливіше, ніж тероборонівцям порівняно спокійніших міст Заходу України (хоч усі напрямки зараз на вагу золота). Нині українські суперволонтери майже повністю вичерпали потребу у консервації (тримайте її, аби збивати ворожі дрони), але їм дуже і дуже потрібні амуніція (броніки, каски, розгрузки, тощо) і ліки (найперше, рідкісні кровоспинні препарати) – якщо ви маєте друзів у Європі, які можуть допомогти придбати їх та доставити до кордону нашої держави, сміливо зводьте їх з впізнаваними та верифікованими українськими волонтерами. Вони допоможуть доставити їх в Україну та (у разі, якщо це не комусь з ваших конкретних знайомих) допоможуть їм дістатися у найпотрібніші місця.
6. Бути «при ділі» і допомагати країні перемогти ворога у наш час дуже просто – якщо ви не можете так чи інакше допомогти захисникам і бойовим підрозділам, не працюєте в критичній галузі, не вмієте робити чогось особливого і не маєте часу піти допомогти плести сітки, не засмучуйтесь. Навіть якщо ви просто навідаєте літніх дідуся чи бабусю по сусідству, придбаєте їм щось найнеобхідніше з продуктового чи господарчого кошика (навіть, якщо вони будуть відмовлятися від того), ви теж добряче допоможете нашій боротьбі. Надзвичайно важливо підтримувати і просто говорити з вразливими категоріями людей.Наша взаємоувага і взаємопідтримка нині на вагу золота.
7. Ваші кращі друзі – ґаджети? Ваш ноутбук, планшет чи навіть смартфон – це ваша зброя, яка з легкістю може допомагати винищувати ворога на інформаційному фронті – не втомлюємося вам про це повторювати. Нині чи не всі офіційні сторінки державних органів сповіщають про ворожі телеґрам-канали чи соцмережеві сторінки, на які варто скаржитися з приміткою «Заклик до зміни територіального устрою та суверенітету України». Заходьте під трансляції та відео в YouTube, у групи «ВКонтакте» (так, нині його відкрили для боротьби) та у ворожі телеґрам-канали з обговореннями – доносьте росіянам нашу позицію, розповідайте про об’єктивну ситуацію в країні (не забуваючи про те, що робити це треба обтічно – жодних точних даних і координатів, якими може скористатися ворог). Дбаючи про безпеку, не забудьте скористатися хорошим VPN і завести собі «фейкову» сторінку у цих мережах (особливо з російським корінням).
8. Підсилюйте й мемні війська України – так-так, вони існують. Нині військові дії дійшли до етапу, коли ми відійшли від первинного шоку, ейфорії від перших перемог і сплеску міжнародної підтримки, і, як каже Олексій Арестович, «шото приуныли» – оцінюємо втрати, переймаємося за близьких і знайомих, «здригаємося» від сповіщень і звуків, подібних сирені. Якщо ви маєте снагу і фантазію, робіть меми, жарти, смішні тіктоки, стікерпаки – себто, усе те, що хоч на мить може відволікти користувача у стрічці, заспокоїти і посміхнути його. Нумо перевіряти, що там в Чорнобаївці!
9. Якщо вже ми взялися говорити про те, як допомагати захисникам рідної Батьківщини, то нагадуємо вам те, про що ви чуєте щоденно, але, можливо, ще й досі не дослухалися цих порад – своєчасно, не нехтуючи своєю безпекою, поспішайте в укриття; у темну пору доби дбайте про світломаскування; заклейте та закрийте вікна; уважно спостерігайте за підозрілим та передавайте цю інформацію службам; захистіть свою інформацію у соцмережа тощо. Повірте – це реально допомагає!
10. Той самий пункт, де ми хочемо запевнити вас, що все буде добре. Ми неодмінно переможемо – усі ваші рідні та друзі повернуться і зустрінуться, спільно ми відбудуємо усе зруйноване. Звісно ж вдосталь наобіймаємось та наново почнемо цінувати свою країну, місто чи село і всіх, хто навколо нас.
Тримаємось разом – усе буде Україна!