Сьогодні, 25 квітня, Переяславська громада знову в жалобі – прощалися з Героєм Олегом Івановим, який віддав життя за свободу та незалежність України. Спогадами про захисника з Proslav поділилася його сестра Наталія.
Олег Іванов народився у Переяславі 4 січня 1976 року. Навчався у місцевій школі №2, згодом здобув фах електрика в міському професійно-технічному училищі. Відслужив строкову службу, після чого працював охоронцем у Києві, зокрема, кілька років на телекомпанії «1+1». За словами рідних, колеги поважали його за порядність та відповідальність.
На початку повномасштабного вторгнення росії Олег Васильович перебував у Вишгороді, де охороняв стратегічно важливий об’єкт. Попри небезпеку та масовані обстріли столичного регіону, він залишився на місці роботи.
– Кілька тижнів не приїжджав додому, був там постійно. Казав: «Мені треба бути тут. Якщо сюди прилетить – значить така доля». Він ніколи не був боягузом, – згадує сестра.
Влітку 2023 року Олег вирішив добровільно стати на захист Батьківщини – 7 липня його призвали на військову службу.
– Він нас просто поставив перед фактом: «Завтра йду до військкомату». Його не можна було відмовити. Казав: «Я служив, я вмію тримати зброю. Хто ж має йти, якщо не я?» – розповідає пані Наталія.
Після навчання Олег Іванов служив розвідником-навідником у 1-му механізованому батальйоні, воював на одному з найгарячіших напрямків – Покровському. Востаннє він виходив на зв’язок 15 листопада 2023 року. Згодом рідним повідомили: Олег зник безвісти.
Півтора року дружина Олена, донька Вікторія, мама Тетяна і вся родина не втрачали надії, що він живий. Тільки тепер, за результатами ДНК-експертизи, стало відомо, що воїн загинув 17 листопада поблизу села Новокалинове на Донеччині.
Про вдачу брата пані Наталія згадує з теплом і смутком:
– Він був щирим, усміхненим, життєрадісним – саме такий, як на тій фотографії з автоматом. Дуже добрий і чуйний. Оберігав своїх близьких, тому мало що розповідав нам про те, як там. Заспокоював: «Воно вам не треба». Він був дуже хорошим майстром і вмів робити ремонти. Коли зверталися, допомагав безкоштовно – просто так, по-дружньому.
Тяжким ударом втрата стала для 75-річної мами Героя. Тепер троє онуків – найбільша її втіха й підтримка.
– Донька Олега, мої діти приходять до мами й кажуть: «Бабусю Тано, не сумуй, ми твоя відрада».
Заупокійну літургію за загиблим Героєм відслужили в Храмі Воскресіння Христового. Провести Олега Іванова в останню путь прийшли рідні, друзі, однокласники, побратими, представники місцевої влади та небайдужі мешканці громади.
Тіло воїна пронесли вулицями рідного міста. Його місцем вічного спочинку стало кладовище мікрорайону Борисівка. Воїни почесної варти тричі відсалютували Герою, шануючи його ратний подвиг.
Пам’ять про Олега Іванова, його мужність, відданість і любов до України житиме вічно. Герої не вмирають!
Нагадаємо, у Києві завершені пошукові роботи на місці удару по житловому будинку: загинули 12 людей.